Молитви у маленькому селі Лішня на Кременеччині полегшують біль людей, які втратили в російсько-українській війні найдорожче: чоловіків, синів, братів, внуків, батьків, побратимів. Усе завдяки військовому капеланові, настоятелеві парафій Лішні та Куликова отцю Андрію Любуню. За підтримки Бога, волонтерів, воїнів і родин загиблих священнику вдалося спорудити тут єдину в Україні каплицю-пантеон пам’яті убитих патріотів. У ній встановлені дошки з викарбуваними іменами героїв, що полягли під час кровопролитних подій на Майдані та на Донбасі.

Священник подбав про те, аби цей унікальний храм став місцем єднання для тих, кому війна завдала непоправних втрат. Кожного серпня з 2014-го тут відбувається проща родин загиблих за незалежність України. Чотири роки тому вона стала всеукраїнською. Чекає отець Андрій на прибуття паломників і цього літа. За упокій воїнів молитимуться з 5 по 7 серпня. Запланована у рамках цьогорічної прощі і ще одна важлива подія — встановлення та освячення неподалік джерела святої праведної Анни статуї цієї небесної опікунки.

«У Лішні б’є цілюще джерело святої праведної Анни. Перша згадка про нього датується ще ХVI століттям. На жаль, воно менш відоме, ніж однойменне джерело у селі Онишківцях на Рівненщині, яке широко розрекламували вірні Московського патріархату. Тому купіль на нашій парафії незаслужено оминають, знецінюють», — розповідає отець Андрій.

Священник розказує, що від забуття джерело у Лішні багато років рятували троє чоловіків. Селяни власними силами облагороджували територію, розчищали зарості, зробили до купелі сходи. Вони і повідали отцю історію цієї місцини. А невдовзі після того, як громада села перша в області під керівництвом отця Андрія перейшла тоді ще до УПЦ КП — старенькі один за одним спочили в Бозі. З упевненістю, що святиня не кане в забуття. Опіку над благословенним місцем перейняв мій співбесідник.

«У першу чергу я взявся за будівництво каплички-пантеону, дуже загорівся тим задумом. Після того, як її освятили, з’явилася можливість подбати про джерело святої праведної Анни, яке розташоване поруч, — пригадує настоятель Лішні. — Невідомо чому воно носить таке ім’я, але знаю, що джерело — найстаріше у регіоні, древніше, ніж купіль в Онишківцях. Хоча, як розповіли мені спеціалісти, що прибули на моє запрошення, обидва ключі можуть брати початок з однієї підземної річки. Вона зароджується неподалік у лісі, русло у ширину сягає із вісім метрів».

Більше інформації священник має про одне з давніх див зцілення біля цієї води. Старожили розповіли йому, що в джерелі оздоровилася польська пані знатного роду. На знак подяки Всевишньому вона розпорядилася, аби біля води постала фігура святої Анни. Чому зцілена жінка вирішила увіковічнити саме цю святу, відомостей не збереглося. Можна лише здогадуватися, що, можливо полька носила її ім’я. Прикро, та фігуру, що свідчила про чудо, спіткала лиха доля. Під час Першої світової війни через Лішню проходив фронт. Солдати царської Росії спокусилися на святиню і вкрали її.

Якось розмірковуючи над історією джерела, отець Андрій вирішив, що статуя має повернутися в благодатне місце. Тим паче, свята Анна — покровителька матерів. Молитви до цієї небесної опікунки осушуватимуть сльози на обличчях жінок, чиїх синів убив ненаситний ворог… Окрім цього, матір Пречистої Діви Марії не раз вислуховувала у Лішні прохання бездітних пар — і ті після щирих благань і купання у джерельній водиці ставали батьками. В отця Андрія є кілька задокументованих свідчень від щасливих родин.

Тож зволікати з такою доброю справою далі не можна було. Невдовзі Божий промисел звів священника з талановитим майстром із Дубна на Рівненщині Миколою Бондарчуком. Зустріч із ним вразила отця Андрія. Адже роботи досвідченого різьбяра отримують схвальні відгуки на виставках у багатьох регіонах України та закордоном.

Почувши історію лішнянської статуї, відвідавши особливу каплицю-пантеон, Микола Петрович заявив настоятелеві, що працюватиме безоплатно. Разом із отцем Андрієм зупинилися на одному з трьох варіантів образу святої, відтак різьбяр взявся за роботу. Творчий, майже ювелірний процес тривав шість місяців. І тепер статуя, вирізьблена з деревини тополі та покрита лаком, уже чекає на урочисте посвячення. Як уже згадувалося, першими помолитися до неї зможуть прочани після архиєрейського богослужіння в капличці.

Утім поява скульптури — це лише один із етапів реалізації масштабної цілі отця Андрія. Він прагне створити у Лішні духовний просвітницький центр для соціалізації і реабілітації воїнів російсько-української війни, родин загиблих та виховання молодого покоління в дусі любові до України. Отець мріє, щоб про Лішню — начебто нічим непримітне село з десятьма хатами, проте обдароване потужною благодаттю, дізналася вся Батьківщина. Хоче, аби по Божу ласку сюди прибували всі стомлені душі. Молиться за те, щоб вірні приїздили сюди та мали змогу наситилися святістю і промовистою тишею цього мальовничого місця.

Справа, яку втілює отець Андрій, без сумніву, важка, копітка й виснажлива. Критично бракує фінансів, робочих рук волонтерів, уваги й особливо — підтримки місцевої та обласної влади. Проте священник живе з довір’ям до Господа і вірою в те, що розпочатий проєкт вдасться довершити. Адже Лішня — своєрідна вакцина для духовного порятунку українців, відображення трагічного сьогодення, яке необхідно передати нащадкам.

…Про особливість цього місця свідчать і Божі знаки. Одне з див трапилося торік. Поки отець Андрій в каплиці під час паломницького богослужіння поминав полеглих воїнів, високо в небі над храмом вірні помітили силу-силенну птахів. Зграя крилатих тулилася попід хмарами, наче спеціально вичікуючи, поки священник завершить молитву. І як тільки-но з його уст пролунало ім’я останнього героя — птаство розтануло в піднебессі…

Мар’яна БОБРІВЕЦЬ.

Фото о. Андрія ЛЮБУНЯ.