Головним організатором цього року, як і два роки тому, виступив волонтер із Заліщиків  Михайло Гушоватий. Співорганізаторами також були Василь Коньков та Сергій Лісовий. На початку заходу перед волонтерами Тернопілля виступив голова Тернопільської обласної ради Михайло Головко. Він зокрема сказав: «Вітаю вас, шановні, друзі, найперше, із великим християнським святом Введення в храм Пресвятої Богородиці. 5 грудня, ми святкуватимемо День волонтера, а 6 грудня - День ЗСУ. Зрозуміло, що люба держава не може існувати нині без збройних сил. Саме волонтери України допомогли ЗСУ в їх становленні та зміцненні й по сей день допомагають. Уклінно дякуємо вам за безкорисливу працю, жертовність та людяність!»

Все ж таки необхідно сказати декілька слів власне про українських волонтерів. Безперечно – українські волонтери найособливіші в цілому світі! Чому? Бо масовий волонтерський рух в Україні зародився під час Революції Гідності, коли десятки і сотні тисяч чесних людей виступили проти свавілля тодішньої влади. А потім втрата Криму, війна з москалями на Сході нашої Нені. Отак в горнилі боротьби на крові людській й піднялися, вирізнилися безліч патріотів, які понад усе ставили та ставлять любов до Батьківщини, не рахуються із власним часом, статками та навіть із життям, яке кожен з істинних волонтерів за потреби віддасть на благо іншим не вагаючись ні миті. А таки не один з них віддав його, був пораненим, контуженим, підло вбитим з під тишка різного роду зрадниками та ворогами. Український волонтер – це мужня людина із стальними нервами, кожен з них націоналіст до останньої волосинки і, коли на них кажуть бандерівець, укроп чи там українофоб, то вони цим тільки пишаються. Українські волонтери вірять в Бога, Його справедливість та благодать, вони сильні духом і тілом, своїми переконаннями, їх ніщо й ніхто не може зламати. Вони твердо вірять в остаточну перемогу над ворогом у нинішній безглуздій та брудній війні з москалями.

На Тернопіллі, як і по всій Україні, є маса волонтерів, одні з них відомі та зорганізувалися в певні спілки та громадські організації, інші невідомі чи маловідомі. Але всі без виключення приносили, приносять та завжди будуть приносити неоцінену поміч військовослужбовцям, всім збідованим людям. Саме для єднання, координації спільних дій волонтерів нашої області заліщицький патріот Михайло Гушоватий із своїми соратниками ось вже третій рік і працює. Його підтримують постійно та впевнено тернопільські волонтери Василь Коньков та Сергій Лісовий. Цього разу прибули волонтери із Заліщиків, Чорткова, Теребовлі, Збаража, Бережан, Козови, Шумська, Зборова та з міста Тернопіль, на форумі одноголосно обрали пана Михайла головою Тернопільської ГО волонтерів(«Волонтери Тернопільщини»). І тут же були проведені перші установчі збори.  Спільний задум такий: взнати всіх до одного волонтерів Тернопілля, записати їх прізвища та контакти й надалі залучати до спільних волонтерських проектів. Так, так, і тих бабусь, які в’яжуть шкарпетки воїнам на передову, шиють білизну, сушать фрукти, розрізнених людей, які виготовляють тушонки, печуть солодощі, ліплять пироги й т.п. А також лікарів та медпрацівників, які власним коштом шлють ліки та медикаменти на передову, не говорячи вже про тих, які «шиють, штопають» поранених, воскресають з мертвих тощо.

Під час форуму виступало багато волонтерів з різних регіонів Тернопільщини, слова всіх неможливо передати, все ж декотрих наведемо.

Бойовий офіцер, нині в званні полковник, керівник Збаразького військового коледжу і в той же час волонтер – Вадим Ластовицький( до нього на передову в минулі роки війни їздили заліщицькі волонтери, в тому числі й Миххайло Гушоватий, там вони й стали друзями, побратимами довіку): «Волонтери – це особливі люди. Це і та бабуся, яка передала на фронт бійцям баночку меду, і ті дітки із садочків та шкіл, які нам присилали малюнки, різні обереги, це і бізнесмени, які передавали сотні тон різноманітних потрібних солдатам вантажів, не рахуючись із своїми бізнес інтересами, всіх не перечислити. Але всі вони робили все для того, щоб ми добре воювали та берегли мирний спокій наших громадян».

Михайло Гушоватий багато говорив та пропонував на цьому форумі, але всім сподобалися його слова-відповідь пану Вадиму: «Колись, у ті 2014-15 роки, я говорив тобі, побратиме, що хотілось бачити тебе у званні полковника і сьогодні я те з радістю бачу. А тепер я кажу таке: я та й всі ми тут присутні хочемо бачити тебе міністром оборони України. Ти цього заслуговуєш, брате, як ніхто!» Зрозуміло, після таких побажань( а раптом пророчих, дай Боже?) всі дружно та привітно зааплодували. 

Саме одному такому бізнесмену, як казав пан Вадим, з Теребовлі, Володимиру Кривінському було вручено грамоту від тернопільської обласної ради за неабиякі заслуги в допомозі ЗСУ. Пан Володимир входить до складу волонтерської ГО «Теребовлянська вежа», а всіх волонтерів з цієї групи того дня прибуло сім чоловік. Один з них, Богдан Кулик, розповідаючи про нелегку працю своїх товаришів, в кінці всіх приємно здивував, звертаючись до тут присутнього Володимира Голоднюка із «Збаразького штабу національного спротиву»: «Ми, пане Володимире, не знайомі близько, але хочу вам сказати таке. Моя донька, коли народила нам з дружиною онука, назвала його в честь вашого загиблого сина на Майдані Устимом…» Враз в залі запанувала коротка тиша, а потім бурхливо вибухнули оплески. А пан Володимир мовчав ще деякий час, його очі самовільно кліпали, губи ворушились. Він тоді обійняв волонтера й на вухо лише прошепотів – «дякую!» Але пізніше вони гомоніли доволі та обіймались неодноразово по братському.

Володимир Голоднюк у своєму виступі давав конкретні пропозиції по згуртуванню волонтерів краю та звернув увагу на, так званих, «псевдо волонтерів», «діяльність» яких останнім часом проявляється нерідко. «Створений нині нами координаційний центр волонтерів Тернопільщини, - казав він, -  допоможе спільно вирішувати проблеми не лише по допомозі воякам, їх родинам, але й волонтерські проблеми. Будуть надаватися різного роду консультації юридичного змісту, що дасть змогу в правовому полі за потреб проводити захист волонтерів, вирішення інших негараздів. Також пропоную створити відповідну координаційну групу в Інтернеті, а хоч би й у Фейсбуці. Це дасть змогу дистанційно радитись, спілкуватись та вирішувати наші проблеми».

За свою багаторічну діяльність багато присутніх волонтерів отримали грамоти та подяки від обласної ради, а також почесні грамоти, цінні подарунки від Тернопільського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою, від Української спілки ветеранів Афганістану(голова обласної спілки Сергій Лісовий), деякі волонтери отримали медалі «За звитягу», «За громадянську мужність». Також від головнокомандуючого ЗСУ волонтер із Заліщиків Ярослав Гринишин отримав медаль.

Неможливо й не згадати тут власника «Форту», Сергія Малахова з його родиною. За ці всі скрутні роки для України він неодноразово допомагав ЗСУ, волонтерам Тернопілля. Пан Сергій мав бізнес в Криму, але все там пропало і ось він назвав новозбудований свій заклад фортом, що з французької перекладається як фортифікаційна споруда. Бодай самою назвою Сергій хоче вберегти власну справу від всіляких негараздів. Його дружина та донька Юля наготували волонтерам багато всіляких смаколиків, прийняли товариство дуже тепло, по родинному. А ще у них є котик з іменем Серж, його, за словами Юлі, всі кличуть Сергій Сергійович.

Волонтери Тернопільщини щиро вітають всіх своїх побратимів, друзів, знайомих та незнайомих волонтерів з Днем волонтера! А також вітають всіх захисників Вітчизни з Днем ЗСУ!

Віктор Аверкієв

Більше фото можна переглянути тут: https://www.facebook.com/media/set?set=a.3790225851027654&type=3