Микола Коханівський “Буревій” загинув в бою за Україну. Маю за честь поділитись спогадами і думками про цього непересічного українця, якого особисто знав.

Я знав про нього ще з 2009 року, коли він кувалдою відбив ніс леніну на Бесарабській площі у Києві. Він тоді отримав умовний термін. Також запам’яталось як він дав по морді помічнику табачника за антиукраїнську діяльність. З цих моментів він для мене був одним з активних киян, які послідовно боролись за українські цінності в Києві. Перед Майданом він активно намагався витягувати політв’язнів з тюрем. Створив Комітет визволення політв’язнів, завдяки спискам якого одразу після Майдану вийшло на волю багато хлопців з націоналістичного середовища. Зокрема і Андрій Білецький, засновник і координатор Азовського руху.

У 2014 році коли почалась війна, саме завдяки йому я потрапив на фронт. Покійний Кирило Бабенцов “Кобра” (загинув у 2022 році в обороні Києва) після різних тренувальних таборів запропонував нам піти в батальйон “ОУН”, який на той момент стояв в обороні села Піски під Донецьком і командиром якого був Коханівський. Він добре знав Миколу і домовився щоб ми нашою, вже підготовленою групою, попали одразу на фронт без чергового тренувального табору. Разом з Коханівським після присяги на вірність України (такої самої, яка була в УПА) ми вирушили черговою великою групою в Піски.

Вже в Пісках познайомився з “Буревійом” ближче. Пам’ятаю він дав мені автомат без магазину, у якому не передьоргувався затвор)). Але я прийшов до нього з цією проблемою і він поміняв на нормальний).
В батальйоні він встановив цікаві і правильні правила:

1. Сухий закон. Всіх, кого було помічено за розпиванням алкогольних напоїв, відправляли геть.

2. Всі, хто не стягував психологічно, відправляв на тренувальний табір, з можливістю повернення. На їх місця заїжджали інші. Таким чином, на передовій збирались лише вмотивовані і психологічно стійкі козаки.

Переважна більшість бійців, які пройшли через батальйон стали ідеологічно підкованими людьми.

Він був дуже “яйцатим” мужиком. Він ніколи не морозився сам брати участь в різних небезпечних зарубах. Я пам’ятаю як нашу позицію раз кашмарили просто по божевільному з різного озброєння. Ми думали що буде штурм позиції і запросили підмогу. “Буревій” сам особисто прибіг до нас в броніку і касці. Це було дуже несподівано. Повага.

В Пісках я також дізнався, що “Буревій” був на Майдані сотником 1 Київської сотні ім. Євгена Коновальця і брав участь у всіх відомих сутичках з беркутами. А також те, що до Пісків і до формування батальйону “ОУН” він вже брав участь в боях з іншими підрозділами.

Окрема повага за його особисту участь в боях за донецький аеропорт (оборона метеостанції).

Згодом, після того як наш добробат вивели з фронту, він почав формувати Добровольчий рух “ОУН” (цивільна парамілітарна структура, яка в основному складалась з ветеранів підрозділу). Я довший час також був у цій структурі. Ми громили відділення московських банків в Києві, активно боролись проти московського патріархату, брали участь в підтримці військових, які по тих чи інших причинах опинялися за гратами (часто, через політичні переконання). Він був фанатиком ідеї справжньої УССД. Він виплекав образ української України в себе в голові і запалював інших цим.

Він був дуже щирою і довірливою людиною. Він вірив людям і вірив в людську чесність. Нерідко його довірою користувалися недоброчесні особи, які намагалися крутитися біля Миколи в своїх інтересах. Багатьох Микола вчасно викинув з свого життя.

Показовою для мене особисто була його участь у повномасштабній фазі війни. Він пішов воювати в лютому 2022 року і сидів в окопах на нулі до останнього. Він був Воїном з великої букви. Людиною, яка все своє свідоме життя присвятила боротьбі за українські цінності. А ще він був ревним християнином, для якого молитва була частиною його боротьби. Я ніколи не забуду момент, коли ми забарикадувались в розгромленому Святошинському суді м.Києва (де намагались посадити вже самого Миколу) і перед генеральним штурмом зранку він закликав всіх помолитися.

Є ще безліч його рис і моментів про нього, які можна вкласти не в один допис. Але є одна центральна риса, яку я б хотів виокремити. Допомога ближньому. Для нього це було великою цінністю.

Катруся, я Вас міцно обіймаю і дякую, що були для нього міцною опорою всі ці роки. Намагатимемось тепер бути для Вас опорою у цей складний час.

Друже “Буревій”, дякую за боротьбу і побратимське плече.

Антон Петрівський

Джерело