Головною причиною постійних корків – є недотримання генерального плану. Однак затори – це лише один із наслідків ігнорування головного документу розвитку міста. Хаотична забудова, що суперечить генплану, насправді має куди вагоміші наслідки.

За останні роки Львівщина опинилася серед лідерів в Україні за площею готового нового житла та темпами будівництв, пише NTA.

 

«У Львові будується більше житла, ніж у всій Польщі. Розумієте, можливо, то й жарти, але дуже багато будується того житла, а інфраструктура транспортна не розвивається зовсім, розумієте?», – доктор технічних наук з питань містобудування й просторового планування, професор Микола Габрель.

Для розвитку житлової забудови генеральним планом Львова передбачені окремі райони. Натомість забудовники за сприяння мерії продовжують ущільнювати центральну частину міста.

«Немає такої гострої потреби так ущільнювати забудову, розумієте, якщо так говорити чесно. В серединній зоні, а особливо у віддалених нових районах міста. Немає потреби. Території є достатньо в оточенні, поза межами. Тільки треба зробити ефективну систему з центральною частиною, ефективну систему зв’язків у місті», – доктор технічних наук з питань містобудування й просторового планування, професор Микола Габрель.

Натомість у міській раді вже неодноразово давали добро на будівництво житла в межах санітарно-захисних зелених насаджень, озеленених територіях загального користування, садово-городніх кооперативах та низки інших місць, непередбачених генпланом.

«Якщо ви візьмете будь-яку нову забудову – їдете по Львову, сфотографуєте ту забудову, а потім зайдете в карту Гугл і подивитесь то місце – то ви побачите, що там завжди, в 90%, були зелені насадження, яких вже немає. Ніхто за цим не слідкує, ніхто цього не обліковує. Час від часу з’являються якісь скандали. Ну, от і все», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

«Якщо взяти Львів ще 15-20 років тому, який я пам’ятаю, це взагалі неспівмірно з тим, що є сьогодні. Дуже багато землі зашито в бетон і ця вода не має де подітись і вона тоді тече по вулицям і затоплює Львів», – громадська активістка Олеся Дацко.

У попередніх розслідуваннях ми вже розповідали про причини підтоплення міста та чому влада уникає їхнього вирішення. У ратуші виправдовуються, мовляв, усе через підземну річку Полтву, або взагалі провина лежить на зміні клімату і аж ніяк не на хаотичних забудовах. Байдуже, що проєкти нових будинків погоджують всупереч генплану, навіть не знаючи, на яких комунікаціях їх зведуть і чи завдасть це шкоду місту.

«Як вони це будують? Дуже часто ті, хто реально будує, жодної відповідальності за це будівництво не несе. Тобто, відповідальність несуть ті, хто купив ці квартири», – громадська активістка Олеся Дацко.

Так, значну частину містобудівних умов та обмежень під житлову забудову виконком видав на території пониженої щільності в районі Під Голоском. Це територія або садибної, або малоповерхової житлової забудови, яка не може перевищувати чотири поверхи. При цьому, сам виконком свого часу встановив мораторій на висотну забудову в цьому районі, а потім сам же його і порушив.

«Місто, разом з тим, дуже цікаве і воно знаходиться, як правило, на пагорбах і дуже шкода, що деякі вже знищені. Зокрема, такий цікавий південний пагорб вулиці Під Голоско – він фактично там хаотично забудований. Напевно, я так глибоко не досліджував, напевно за рахунок детальних планів територій», – науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Левик.

Район Під Голоском – один з найбільш хаотично забудованих у Львові. Детальний план цієї території затвердили у 2013 році, опираючись на генеральний пан. Згідно з ним, район мав бути садибним, і лише 13% території передбачили для багатоповерхівок. Натомість, починаючи з 2016 мерія почала змінювати садибні та громадські зони на багатоповерхівки та затверджувати відповідні містобудівні умови та обмеження. У підсумку місто отримало район без інфраструктури, громадських центрів, шкіл, садочків та скверів.

«Зараз діють нормативні акти, є ДБН, який нормує щільність забудови – кв. метр на гектар і кількість людей на гектар. Тобто, все нормується і всі проекти, які розробляються, вони проходять експертизу на предмет дотримання державних будівельних норм», – архітектор-містобудівник Віталій Дубина.

Проте у мерії свої закони. Відповідно до зонінгу Шевченківського району, ділянки будівництва належать до зони промислових підприємств (В-5-1), громадської зони (Г-2) та зони багатоповерхової житлової забудови (Ж-4). Та в серпні 2016 виконком затвердив зміни до детального плану в районі Під Голоском, яким розширив зону багатоповерхівок замість промислової території. Це попри те, що змінювати зонування детальними планами – незаконно. А про генеральний план вочевидь взагалі забули.

«Коли ми подивимось на ті детальні планування територій, то в більшості випадків вони просто не уточнюють генеральний план, а змінюють Генеральний план», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

«Там нормативами все визначено: скільки потрібно, якою має бути прибудинкова територія, яким має бути озеленення в межах певних територіальних утворень, чи то житловий квартал, чи там раніше були інші класифікації – все це визначено з урахуванням щільності забудови, щільності населення на території – це все є», – доктор технічних наук з питань містобудування й просторового планування, професор Микола Габрель.

Під Голоском, 4 – один з найяскравіших прикладів, як виконавчий комітет Львівської міськради вносив зміни щодо будівництва багатоповерхового кварталу. Спершу там планували звести дві висотки, а в підсумку погодили аж 14. Перші дозволи на будівництво були видані компанії «Львів Буд Покізол», що належить колишньому львів’янину, а тепер громадянину Канади, Андрію Лозинському та Романові Жишку. Щойно мерія затвердила перші радикальні зміни висоти та щільності забудови кварталу, зводити багатоповерхівку там розпочало ще й ТОВ «Ріел-Майно», співвласником якого є брат депутата Львівської міськради 8-го скликання Ореста Печенка – Руслан Печенко.

«Тому завдання і міської ради, в першу чергу депутатів для того, щоб рішення, які приймаються, особливо використання земельних ділянок в контексті генплану – його треба дотримуватись. І це є, я вважаю, основна вісь і основна діяльність міської ради», – науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Левик.

Загалом у районі Під Голоском мало проживати не більше 12 тисяч людей. Втім міська рада внесла таку кількість змін у детальні плани територій, що «допустима» кількість мешканців зросла щонайменше вдвічі.

«Маємо хаос і бардак, який буде тривати і поки що я не бачу жодних зрушень з боку міської ради, з боку того ж департаменту, який там є в тому напрямку. Чому там ті люди сидять, за що вони там гроші отримують, що вони там роблять? – важко сказати», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

І лише після чисельних скарг місцевих мешканців, протестів та судів у 2020-му міський голова Львова Андрій Садовий публічно таки визнав прорахунки, але провину за них цілковито переклав на міських обранців.

«Усі рішення щодо забудови приймають депутати в сесійній залі. Я повністю погоджуюся з мешканцями, бо ми бачимо там багато прорахунків. Там треба більше простору для людей та для відпочинку. Переконаний, цього року ситуація кардинально зміниться», – міський голова Львова Андрій Садовий.

Як наслідок, у мікрорайоні Під Голоском мерія вперше в історії міста запровадила мораторій на будівництво нового житла через брак соціальної інфраструктури. Втім це проблему не вирішило, адже завжди можна домовитись. Через 3 роки виконком дозволив звести нове житло на Під Голоско в обмін на будівництво школи і садка. А вже у січні цього року мерія дозволила звести ще один новий житловий комплекс, більшість квартир у якому нібито мають дістатись військовослужбовцям.

«Вони прогнозують, що сюди буде їхати ще більше людей, тому житло тут зростає. Далі бомбардують центр і південь тому люди сюди переїжджають то вони на це розраховують і здають оце дешеве житло, яке продають в три дорого, не дотримуючись жодних критеріїв безпеки. Ні тих, хто тут живе, ні тих хто це житло будує», – громадська активістка Олеся Дацко.

Львів – найбільше місто заходу України, яке яскраво демонструє, що чекає на великі мегаполіси, якщо вони й надалі будуть хаотично і масово забудовуватися залежно від бажань бізнесменів, плюючи на закон, Генеральний план і на потреби громади. Старі проблеми ніхто не вирішує роками, на них нанизуються нові і, вочевидь, нікого не цікавить скільки років ще протягне стара радянська каналізаційна система і які наслідки матиме хаотична забудова з усіма можливими порушеннями. А віднедавна у ратуші взялися ще й за знищення парків.

Погулянка – це мальовничий район Львова, відомий своїм однойменним парком, який в минулому носив назву Лісок Венґілського – на честь відомого адвоката. Він першим на початку 19 сторіччя перетворив зелену зону на місце для розваг та відпочинку. 100 років потому паркові межі зменшилися, через промислову і житлову забудову околиць. Минуло ще сторіччя і історія знову повторилася. Цього разу міська рада на чолі з мером Андрієм Садовим віддала під забудову п’ять гектарів землі на Погуляці. Йдеться про територію, де розташовані споруди колишнього Львівського винзаводу. Її забудують громадськими та комерційними спорудами, а частину віддадуть під багатоквартирний будинок.

«Бізнес будує, працює і будує зокрема там, де йому дозволяють. Міська рада має всі повноваження відмовляти в тій нещадній забудові й виставляти пріоритети», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

Ще у 2019 оборудку з приватизацією винзаводу у Ратуші називали аферою і заявляли, що будівництво житла у парковій зоні неприпустиме.

«Дві земельні ділянки на цій вулиці зарезервовані для потреб міста», – йдеться у повідомленні пресслужби ЛМР.

Тоді ж у коментарі телерадіокомпанії «Люкс», яка належить дружині міського голови Львова Андрія Садового, директорка юридичного департаменту ЛМР Гелена Пайонкевич наголосила на незмінній позиції ЛМР.

«Ця земельна ділянка знаходиться в рекреаційній зоні. Позиція міської ради – там не може бути жодного будівництва житла. Ці ділянки є зарезервовані під використання у майбутньому для рекреаційних потреб. Ця позиція, ми сподіваємося, міської ради і наших депутатів залишиться незмінною», – керівниця юридичного департаменту Львівської міськради Гелена Пайонкевич.

Та 4 роки потому «незмінна позиція» команди мера раптово таки змінилась на користь забудовника.

«Там є високовольтна лінія. Забудовник зобов’язується заховати її під землю. Це дуже дорого коштує, шановні колеги, але це має право на життя», – повідомив під час сесії ЛМР мер Львова Андрій Садовий.

В ухвалі міська влада не зафіксувала жодних вимог, як виглядатиме забудова парку. Усі зобов’язання орендаря – на рівні результатів архітектурного конкурсу та усних обіцянок.

«Фірма правдами-неправдами отримує містобудівні умови та обмеження за гроші чи не за гроші, з порушеннями Генплану і т.д.. На це є якісь обґрунтування, завжди – детальний план територій, якісь там суперечки, якісь умовності: «А тут щось, колись буде», – хоча цього ніколи не буде, але ніби колись буде краще і в результаті будинок стоїть», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

Позиція міськради змінилася, щойно споруди колишнього вин заводу отримали нового власника. У липні 2021 року майновий комплекс придбало ТОВ «Амадей Трейд». За даними аналітичної системи YouControl, кінцевим бенефіціаром товариства є Андрій Солтис. Тепер будівлі входять до статутного капіталу іншого ТзОВ «Аттельмаєр-інвест». Фірма займається організацією будівництва будівель та належить екс-заступнику голови ДФС Львівщини Оресту Вітику, чия дружина володіє низкою будфірм у Львові, а також уже згаданому Андрію Солтису.

«Ми тут погодили одне, а вони будують інше. Ми тут з ними боремось, тобто це є проблема, це є життя, але ще раз кажу, це не має бути правилом, це можуть бути виключення – таке буває, стається, на то нема ради, але свідомо ті речі не мали би робитися», – науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Левик.

За таким же принципом роками потерпає від посягань забудовників і парк «Знесіння», що розташований у самісінькому серці Львова. Торік Виконавчий комітет ЛМР затвердив рішення про покращення благоустрою та поточний ремонт території регіонального ландшафтного парку за кошти приватного інвестора – компанії «Ореста», що розбудовує вже зведений в парковій зоні готель Kavalier.

«Уявіть собі, що на цій території розташовані найстаріші поселення Львова, там розташоване історичне ядро парку на Старознесенській, на якій сьогодні вирили котлован і будують готель. Є чіткі норми законодавства, які кажуть, що в рекреаційних зонах, в парках можна будувати тільки щось таке, що забезпечує життєдіяльність парку і це в дуже обмежених умовах. Але не багатоквартирний житловий будинок», – громадська активістка Олеся Дацко.

«Треба спільно працювати, як громадськості – нагадувати про себе, так само депутатам – відчути, все таки, більш глибше, я би так, м’яко сказав, свою відповідальність за долю міста і за його розвиток і економічний, і культурний, і збереження культурної спадщини», – науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Левик.

Ще одна дика історія – це будівництво на Городоцькій, 64. Спершу виконком на місці промислової споруди погодив зведення двоповерхового будинку. Згодом – проєкт «розширили» до 4 поверхів з мансардою, а остаточний варіант уможливив 6-поверховий житлово-офісний центр, висотою 24 метри. Це на 10 метрів вище сусідніх будинків, що в історичному ареалі міста категорично неприпустимо. Попри рішення Верховного суду та приписи Мінкульту про заборону будівництва – роботи й надалі тривають. Ба більше, у цій історія мерія перевершила сама себе.

«Уявіть собі, що їм виділили земельну ділянку з дорогою. Вона включала дорогу, де, в якій державі таке можливо? Є приписи Мінкульту про заборону будівництва, тут на Знесінні, хто на них реагує хоч хтось? В якій державі таке можливо?», – громадська активістка Олеся Дацко.

Крім недотримання генплану Львівська міська рада йде на компроміси із забудовниками, які самовільно захоплюють землі. Свого часу суд зобов’язав ТОВ «МС Імперіал» знести скандальний житловий комплекс «Хмельницький парк», землю під яким підприємство фактично самовільно захопило, та збудувало житло без жодних дозвільних документів.

«Богдана Хмельницького 230А – це взагалі, цільове призначення землі не відповідало будівництву. Будівництво зроблене без жодного документу і офіційного проекту. А скажіть в якій державі світу можна таку споруду – без жодного документа і як ввели в експлуатацію – просто пообіцяли додаткових 10% квартир, які можна комусь роздати», – громадська активістка Олеся Дацко.

У підсумку незаконно збудований ЖК швидко ввели в експлуатацію. Ціна питання – 39 квартир, які мерія отримала за результатами мирової угоди із забудовником.

«За ті гроші, що вони назбирали за той час свого правління, вони мають вілли за кордоном і можуть жити де завгодно, ну а, що буде зі Львовом – їх то особливо не цікавить. А Львів знищений так, як зараз – за останні десятиліття більше, ніж він був знищений за часів радянської влади, коли тут забудовували підприємства», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

Термін дії чинного генплану Львова закінчується вже в наступному 2025 році. До раніше відомих та невирішених проблем додалась безліч нових. Однак, коли мерія планує запустити роботу над новим генпланом – невідомо. Тож допоки не затвердять новий головний містобудівний документ – діятиме попередній, який впродовж 15 років вочевидь і не збирався виконувати.

«Наслідки будуть складними в тому, що якби це не завершилось, все одно доведеться це вирішувати і це чим швидше почнемо ми у Львові це робити – тим краще. 1.08 Ніхто від цього не сховається, навіть якщо там когось оберуть, не оберуть, переберуть і тд. Будь-хто хто буде наступним міським головою в нього виникнуть такі ж питання, так само в тих депутатів», – науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Левик.

«Оце що зроблено за це десятиліття, за цей період – це є ті проблеми, які Львів, якщо й вирішить, бо не факт, що вирішить – то це коштуватиме Львову просто шалені гроші», – архітектор, співавтор містобудівної концепції «Великий Львів» Юрій Ситник.

Крім викликів прогнозованих генпланом, з початком повномасштабного вторгнення чисельність проблем суттєво зросла. Очевидно, що реалізації грандіозних проєктів в час війни очікувати не слід, адже сьогодні всі можливі ресурси варто спрямовувати на підтримку Збройних сил України. Однак недотримання містобудівної документації та сприяння мерії в інтересах бізнесу й забудовників в недалекому майбутньому можуть знищити Львів і без російських ракет.

Це були Змови. Настав час для нового викриття.