Російські терористи постійно завдають ракетних ударів по житлових кварталах Харкова, Дніпра та Запоріжжя. Цілять по найбільш заселених районах, гинуть мирні українці, серед них діти. Президент Володимир Зеленський, коментуючи ці події зазначив, що постійно нагадує усім країнам-партнерам про достатню кількість і якість систем ППО, тільки рішучість світу здатна зупинити російський терор і нам потрібні ці рішення. Також він зазначив, що Україна готує, «зрозумілий і детальний план закінчення війни». І він буде представлений до кінця цього року, однак не все залежить від України.

Про те, наскільки здатні F-16 сприяти закінченню війни, вступ України в НАТО, прогнози на осінь та чи суттєвою для РФ є втрата 30 літаків – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовий аналітик Сергій Грабський.

– Відштовхуючись від слів президента Зеленського, план закінчення війни, який готує Україна до кінця року – це означає, що війна ще триватиме до кінця 2024. При цьому, ми усе ще чекаємо на літаки F-16 і про них говорять як чинник, що переламає хід війни. Чи так це?

– Те, що роблять наші хлопці на фронті виходить за межі людських можливостей. Тривають інтенсивні бої, противник змушений сконцентрувати свої активні бойові дії на Торецькому напрямку за рахунок інших. Вони намагалися перекинути підрозділи з півдня на Вовчанськ, але це їм не вдалося; тут росіяни понесли за твердженням британських та американських розвідок понад 30 тисяч втрат.

Ми ще раніше 2024 називали роком стратегічної оборони, усвідомлюючи, яку силу зібрав противник, щоб здолати спротив України. І йому це не вдалося. Тому ми переходимо до іншої фази – накопичення ресурсів, які дозволять нам проводити наступальні операції. Безумовно, важливим, але не єдиним елементом при цьому є наявність авіації. Аксіомою мистецтва оперативного ведення війни, яку ми сповідуємо, є те, що без переваги в повітрі не здолати противника. І досвід наступу в 2023 це показав.

Тому так, F-16 будуть тим елементом, який дозволить нам більш ефективно виконувати завдання. Однак їх треба багато. Також необхідні літаки від інших країн-партнерів. Треба посилювати нашу протиповітряну оборону. На це все потрібен час, ресурси. Не можна виграти війну і без достатньої кількості людей.

– Власне, щодо ресурсів, літаків… Чи може зрушитися це питання, зважаючи на зустрічі президента України з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом і на ті безпекові угоди, які ми підписали?

– Частково. Маємо розуміти, що ніхто за нас воювати не буде. Літак сам не полетить, необхідні пілоти. Усе буде залежати, яку їх кількість зможемо надати для того, щоб вони готувалися для використання цих літаків. Зокрема, у Франції проходять підготовку наші пілоти віком 21-23 роки. Це не є таємницю.

Важливо те, наскільки Україна буде готова забезпечити особовим складом усі потреби. Чи зможе забезпечити пілотами, технічним персоналом потреби авіації, яка може стати тим фактором, що переламає хід війни.

Не тільки від союзників все залежить, хоча слід розуміти, що є певні обмеження щодо передачі літаків, бо країнам потрібно їх замінити на нові, або знімати зі зберігання і відновлювати. Цей процес надзвичайно довгий та складний і лише доброї волі тут недостатньо.

– А як щодо НАТО? Ваші очікування щодо саміту, який пройде у Вашингтоні 9-11 липня?

–Якщо хтось сподівається, що нас там запросять у НАТО, то цього не буде. І справа зовсім не у військовій сфері, а у домашньому завданні, яке маємо виконати. Те, що Україна буде членом Альянсу, немає жодних сумнів. Ми вибороли це право в боротьбі і тепер маємо зробити певну роботу, щоб наблизитися до стандартів об’єднання.

Підкреслю ще раз, військова складова Альянсу – це лише 25% від того, що маємо виконати. Вона складається з чотирьох основних частин: політичної, економічної, верховенства права і військової. З останньою у нас більш-менш добре, решта – залежить від того, наскільки швидко зможемо ці вимоги виконати. Робота триває, військові роблять усе можливе, щоб стати більш ефективними. Слово за політиками, економістами, судовою системою.

– Повертаючись до подій на фронті. Які ваші прогнози на найближчі місяці і що може відбуватися восени?

– Робити прогнози – це невдячна справа, оскільки знаємо лише до 7% того, що відбувається на фронті. Тому не говоритиму, що станеться за кілька місяців, а те, що діється на фронті зараз (не дарма уточнював позицію щодо Торецька)… Якщо згадаєте події ще три місяці тому, то тоді постійно згадували напружену ситуацію на майже 10 ділянках, де тривали важкі бої: Куп’янськ, Лиманський напрямок, Старобільськ-Сватове, Серебрянське лісництво на Луганщині і так далі… Зараз основні зусилля противник зосередив на Торецькому напрямку. Він включає в себе три ділянки: Часів Яр, місто Торецьк і так званий Покровський напрямок. Чому так званий, бо він обмежений. Противник продовжує силами та засобами працювати в районі Покровська, але основні його зусилля, щоб просунутися на Очеретине-Воздвіженка і досягти траси Костянтинівка-Покровськ. І щоб створити загрозу оточення наших військ, одночасно наступає на Часів Яр. Це йому не вдається, але ворог відчайдушно лізе вперед.

В цьому і полягає складність прогнозування. Я не дарма згадав, що противник тільки у травні поніс шалені втрати, проте це його не зупинило. Він продовжує атакувати, бо добре розуміє, що вікно можливостей для нього швидко закриється. Зважаючи навіть на ті дані, які є озвучені, зокрема, що співвідношення артилерійських ударів між ворогом і ЗСУ змінилося з 7 до 1 на 3 до 1. Таке нарощення відбулося за півтора місяця. Ми збільшуємо кількість підрозділів, тривають навчання. Продовжуємо зупиняти противника. В ідеалі, до осені лінія фронту має стабілізуватися. Як буде насправді – важко сказати, бо противник не рахується зі втратами.

– В продовження дій ЗСУ. Як повідомлялося 21 червня уражено російський навчальний центр ППО у Єйську. Там нищено близько 120 БпЛА. Британська розвідка наголосила, що таким чином вдалося позбавили противника на певний час дронової підтримки. Як оцінюєте цю ситуацію – чи справді будемо спостерігати в найближчий час затишшя з такими атаками?

– Усе відносно. Бо атака з меншою кількістю безпілотників – це теж загроза. Як приклад те, що сталося у Дніпрі. Вильоти триватимуть. Але це не означає, що маємо опускати руки. Неодноразово підкреслював, що для знищення цього зла слід боротися з причиною, а не з наслідками. Дуже складно – можете запитати хлопців, які боронять наше небо – ганятися за кожним «Шахедом» чи ракетою. А нанесення ударів по об’єктам, де вони сконцентровані, звідки здійснюються запуски повітряних об’єктів, дає значно більший ефект. Тож від нашої розвідки, ефективності і швидкості прийняття рішень залежить, наскільки зможемо позбавити противника або обмежити використання цих ударних засобів.

В ідеалі говоримо те, що будемо наносити більш масовані удари по аеродромах ворога, знищуючи його авіаційний парк, аби він взагалі не міг завдавати удари по Україні.

– Про удари по винищувачах… Центр стратегічних комунікацій опублікував інфографіку знищених винищувачів ворога. За нею ми за лише пів року 2024 ліквідували 30 військових літаків РФ. Чи це суттєво для противника?

– Якщо говорити про авіаційний парк РФ, то це суттєво. Відслідковував кількість літаків противника на початку осінньо-зимової кампанії – їх було 320, зараз, за даними військових, – 270. Попри певну монструальність РФ вони здатні зосередити в Україні не всі свої ресурси і втрата кожного літака для них дуже болюча з огляду на те, що їхній військово-промисловий комплекс не здатен це компенсувати.

Переконаний, що з появою вже західних зразків авіаційної техніки, ЗСУ одночасно зі знищенням протиповітряної парасольки РФ, будуть спроможні наносити більш ефективні удари по ворогу.

Розмовляла Ярина Капітан