Львів – одне з найбільших міст України, яке довгий час має проблему утилізації відходів. Одним із найболючіших моментів стала трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, яка в підсумку запустила скандальний процес будівництва сміттєпереробного заводу, що триває й досі, ідеться у матеіралі "Еспресо.Захід".

Минуло вісім років, коли на Грибовицькому сміттєзвалищні загинуло четверо людей, а обіцяний Львовом сміттєпереродний завод та рекультивація полігону досі не зроблені. Хоча за підписаними домовленостями, це мало статися ще рік тому, однак через війну та проблеми з фінансуванням - львів'яни мають лише чергові обіцянки про завершення будівництва, але вже у наступному 2025 році. Зараз темою №1 обговорення в Львівській міськраді є ще один кредит, бо грантових 35 млн євро, які взяли ще у 2018 році, як виявилося є замало. Міський голова Андрій Садовий наполягає на тому, що треба позичити ще 17,5 млн євро, щоб завершити будівництво сміттєперодного заводу і доробити рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища. 

За яких обставин у Львові вирішили будувати сміттєпереробний завод і рекультивувати місцеве звалище, на якому етапі будівництво та які проблеми на заваді, щоб його закінчити.

Сміття у Львові: де воно дівається та що сталося на Грибовицькому сміттєзвалищі

У Львові живе близько мільйона людей. Тож щоденно місто продукує приблизно 600-700 тонн сміття, і питання його ефективного збирання, переробки й утилізації є критично важливим. Донедавна основним місцем складування відходів для Львова було сумновідоме Грибовицьке сміттєзвалище, розташоване за кілька кілометрів від міста.

Грибовицьке сміттєзвалище відкрили наприкінці 50-х років минулого століття, протягом десятків років воно слугувало основним місцем для звезення відходів Львова. Проте зі збільшенням кількості сміття й відсутністю належних технологій для його обробки звалище почало ставати екологічною загрозою та перевищило дозволені ліміти зберігання. З роками цей полігон твердих побутових відходів почав займати десятки гектарів землі та був одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища на території Львівщини.

Тому питання щодо закриття Грибовицького сміттєзвалища й будівництва сміттєпереробного заводу в Львові підіймалося неодноразово з кінця 1990-х років. У мережі є інформація, що 43 підприємства з 14 країн світу пропонували побудувати сміттєпереробний завод, однак Львівська міська рада відмовила всім їм. Тривалий час тема зведення заводу для обробки сміття була політизована через питання домовленостей, хто, за скільки і де його будуватиме.

У 2011 році жителі села Великі Грибовичі блокували дорогу сміттєвозам, протестуючи проти гігантського смітника, який виріс перед їхніми домівками. Тоді Львівська міська рада визнала ситуацію на сміттєзвалищі "екологічно недопустимою та такою, що потребує невідкладного вирішення". Проте вирішення не запропонували. Натомість чи не кожного літа тут ставалися загоряння, які доводилося гасити рятувальникам.

30 травня 2016 року на Грибовицькому сміттєзвалищі сталася трагедія, яка привернула увагу всієї України до проблеми утилізації відходів у Львові. Унаслідок пожежі, яка спалахнула на звалищі, стався великий зсув сміття. Це призвело до загибелі трьох рятувальників, які працювали на місці гасіння пожежі, та працівника комунального підприємства.

Трагедія виявила критичний стан звалища й необхідність термінових заходів для розв'язання проблеми управління відходами.

Сміттєва криза у Львові

Одразу після трагедії полігон у Великих Грибовичах закрили, а сміття почали вивозити на звалища інших областей України. Це рішення тимчасово вирішило проблему зберігання відходів, але також викликало значні логістичні та фінансові труднощі. Зокрема, зросли витрати на транспортування, а також виникли проблеми з пошуком нових місць для утилізації сміття. Адже полігон за полігоном відмовлявся приймати тверді побутові відходи міста Лева.
У червні та липні 2016 року сміття зі Львова приймав київський сміттєпереробний завод "Енергія" – по 200 тонн на добу. Та в серпні завод припинив роботу через плановий ремонт. Тому вже у серпні-вересні сміття почали вивозили до центру та півдня країни, зокрема до Миколаєва та Дніпра, що викликало супротив місцевого населення та кримінальне провадження щодо організаторів перевезень. Далі львівське сміття почало мандрувати чи не всією Україною, а в новинах регулярно з’являлася інформація про стихійні звалища відходів зі Львова, які виявляли в різних областях.

Це призвело до накопичення сміття у контейнерах Львова. На червень 2017 року в окремих районах Львова нагромадилися місячні обсяги сміття, загалом по місту – близько 9 тисяч тонн. Лабораторний аналіз ґрунту, взятого біля одного зі сміттєвих майданчиків Львова, показав високий рівень бактеріального забруднення. Тобто ситуація була критичною.

Цікаво те, що вину за це влада Львова та міський голова Андрій Садовий не взяв на себе, а одруз стрілки перевели на центральні органи влади, які нібито блокували й забороняли іншим містам приймати львівське сміття, бо тодішній президент України Петро Порошенко "бачив в особі Садового конкурента". Натомість центральна влада заперечувала це, кажучи, що проблема не в політиці, а в неефективній роботі міських чиновників, які не змогли домовитися про вивіз сміття.

Влітку 2017 року Львівська міськрада після місяців суперечок, знайшла компромісне рівшення з Львівською ОДА. Місто на два роки передало повноваження з вивезення та захоронення сміття обласним чиновникам, погодившись заплатити за це сотні мільйонів гривень, щоб нарешті у Львові стало чисто.

Таким чином до 1 липня 2019 року сміттям у Львові займалися не міські чиновники, а обласні. Після цього місто знову почало укладати прямі угоди з компаніями-перевізниками.

Рекультивація Грибовицького сміттєзвалища

Фото з мережі Інтернет

Після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі у 2016 році знадобилося кілька років погоджень та обговорень, щоб зрушити проєкт рекультивації полігону. Хоча депутати ЛМР прийняли рішення про це ще в серпні 2016 року. Однак чотири роки тривали дискусії довкола проєкту реультивації, міжнародного тендеру та вибору переможця.

Основні роботи стартували тільки восени 2020-го. За них взявся турецький консорціум J/V GOKSIN INSAAT – HAYAT GROUP. Станому на серпень 2021 року було виконано 35-40% рекультивації полігону через рік у червні 2022 року - виконано 75% робіт. Тоді йшлося про те, що технічний етап триватиме до кінця 2022 року, однак він затягнувся через війну і тепер його обіцяють завершити лише влітку 2024 року.

Самі роботи поділили на два етапи: спершу полігон накрили спеціальним захисним екраном, щоб запобігти утворенню фільтратів, а згодом перейдуть до формування тут парку.

У серпні 2024 року має розпочатися біологічний етап, коли територію покривають 30-сантиметровим шаром родючого ґрунту, щоб висіяти траву, посадити чагарники, кущі й дерева. Ці роботи триватимуть орієнтовно до березня 2025 року. За задумом міськради, на місці колишнього сміттєзвалища постане великий сквер.

"Також розуміємо, що ще мінімум 5 років буде утворюватися фільтрат. Його ми будемо продовжувати очищати нашими установками, адже після очистки він стає водою, яку можна використовувати на полив рослин. А у майбутньому Грибовицький полігон стане суцільною зеленою зоною як сквер. Відтак після усіх цих робіт наші нащадки не будуть знати, що тут був якийсь полігон. Це буде паркова зона, де можна буде відпочивати", - сказав керівник відділу реалізації проєктів ЛКП "Зелене місто" Назарій Кирилейза.

Загальний кошторис робіт з рекультивації Грибовицького сміттєзвалища становить понад 17 мільйонів євро. Це кошти Європейського банку реконструкції і розвитку.

Роки очікувань та обіцянок: проблемне будівництво сміттєпереробного заводу у Львові

Андрій Садовий Фото з мережі Інтернет

Проєкт будівництва сміттєпереробного заводу у Львові рухався таким же довгим й кулуарним шляхом. Чого варті нескінченні заяви міського голови Львова Андрія Садового, що ось вже цього року стартують роботи і так починаючи з 2016 року. Зокрема, ще влітку 2016 року місто начебто визначилося з ділянкою, де можна побудувати сміттєпереробний завод – за 40 кілометрів від Львова, на території колишнього промислового кар'єру в Миколаївському районі. Тоді Андрій Садовий пообіцяв побудувати комплекс з перероблення сміття за три роки.

Та, як і з батьма наступними обіцянками, цього не сталося ні за три, ні за п'ять, ні за вісім років після трагедії на Грибовицькому полігоні. Більше того, ця тема обросла численними скандалами та кримінальними справами. Для прикладу, колишнього директора ЛКП "Збиранка" у 2022 році звинуватили у розтраті більше 6 млн грн бюджетних коштів, виділених на першочергові протиаварійні роботи на Грибовицькому сміттєзвалищі.

Тож, у 2016 році обласна влада знайшла три земельні ділянки, де потенційно можна було розмістити сміттєпереробний завод, однак у підсумку ні одна з них так і не підійшла міським чиновникам. Цікаво, що у 2017 році французька компанія Egis запропонувала Львову побудувати завод на території ТЕЦ-2, що на вул. Пластова. У підсумку його таки вирішили збудувати на вул. Пластова, але поблизу очисних споруд Львівводоканалу. Місто підписало з французами меморандум про співпрацю та обговорювалася можливість заходу французів на український ринок. Міський голова Львова сказав, що будівництво почнуть в 2017 році: "Є проєктні напрацювання, зроблені на сьогоднішній день, є компанія Egis, яка аналізує весь цей обсяг, який був зроблений. В принципі ми в цьому році плануємо розпочати будівельні роботи для того, щоб оперативно завод побудувати".

Та чим ближе був 2018 рік, тим швидше термін перенесли на наступний рік і компанія Egis також зникла з горизонту. Тодішній директор ЛКП "Зелене місто" Вадим Ноздря запевнив, що влітку 2018 року має розпочатися робота по зведенні заводу. Та знову таки, нічого не сталося. Однак, принаймні, був оголошений тендер з розроблення проєктної документації для будівництва, та було оприлюднено детальний план проєкту.

Сміттєпереробний комплекс повинен працювати за механіко-біологічною технологією перероблення твердих побутових відходів. Він буде складатися з двох основних частин. У першій механічній частині будуть розділяти органічні і неорганічні відходи. Органічні відходи будуть відправляти на компостування, а неорганічні – на сортувальну лінію. Друга частина комплексу буде складатися з біологічної обробки відходів. Після переробки залишаються відсортовані відходи, вторсировина, RDF паливо (27,96%) та до 15% безпечних залишків, які потребують захоронення.

На заводі зможуть переробляти 240-250 тис. тонн відходів на рік, тобто близько 20-21 тис. тонн на місяць, а це приблизно стільки, скільки місто продукує на цей час. Також тут мало би працювати 150-200 робітників.

1 червня 2018 року була підписана угода про надання Львову 35 млн євро на реалізацію проєкту поводження із твердими побутовими відходами. Як зазначив під час підписання міський голова Андрій Садовий, роботи із будівництва сміттєпереробного комплексу "розпочнуть вже цього року".
Та лише у листопаді 2018 року цей проєкт будівництва пройшов комплексну державну будівельну експертизу і отримав позитивну оцінку. Тоді ж було зазначено, що тривалість будівництва – 24 місяці. У грудні 2018 року Андрій Садовий знову повідомив про черговий початок підготовчих робіт для будівництва, але на той час навіть не було визначено компанію, яка б стала підрядником будівництва.

Масла у вогонь додавали місцеві мешканці, які виступали проти будівництва заводу поруч їхніх домівок. Відбувалися регулярні акції протесту біля будівлі ратуші. Крім цього, розпочалася судова тяганина по відмові у затвердженні містобудівних умов і обмежень на будівництво сміттєпереробного комплексу. Розблокувати судове рішення вдалося лише у жовтні 2020 року, коли Львівський окружний адміністративний суд остаточно дозволив зведення сміттєпереробного заводу. Після цього знадобився ще час, щоб проєкт пройшов державну експертизу, і лише у вересні 2021 року Державна інспекція архітектури та містобудування дала дозвіл на початок будівництва сміттєпереробного заводу у Львові.

На той час вже була визначена компанія, яка цим займатиметься. Нею стала польська компанія Control Process S.A, яка восени 2021 року на території 9,7 га на вул. Пластовій розпочала зводити сміттєпереродний завод. Цікавий момент, що з вибором польської компанії, також змінився черговий керівник ЛКП "Зелене місто", яке відповідає за будівництво заводу. У серпні 2021 року керівником став Тарас Калужний, який до того 2 роки працював у ті же польскій компанії Control Process S.A.

"Комплекс буде виконувати функцію переробки, і це не лише сортування. Після механічної та біологічної обробки відходів ми одержимо вторинну сировину: органіка, ПЕТ, метал, пластик, яку можна використовувати повторно. А також РДФ-паливо, яке можна використовувати на цементних заводах", - пояснював екскерівник ЛКП "Зелене місто" Тарас Калужний.

Та у квітні 2024 року Тараса Калужного теж звільнили, а новим керівником став Олександр Єгоров.

Враховуючи, що роботи розпочалися за декілька місяців до початку повномасштбаної війни, звісно, у 2022 році вони призупинялися і пригальмовувалися, що спричинило ситуацію, коли за обіцяні 24 місяці завод так і не було зведено.

Рік тому, на початку квітня 2023 року, будівництво сміттєпереробного заводу у Львові було виконано лише на 25%. За наступні 4 місяці, тобто у серпні минулого року, його збудували ще на 5%. Станом на травень 2024 року будівельна частина заводу була виконана на 63%, а загалом увесь проєкт разом з обладнанням реалізовано на 43%. У кінці липня в ЛМР повідомили про 65% готовності. Тобто будівництво відбувається вже три роки, але його виконано лише на 65%, хоча по документах мали закінчити ще в кінці минулого року.

Фото з мережі Інтернет

А тепер про гроші. Будівництво цього заводу реалізується за фінансової підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку, а також Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля, частину грошей дає місто. Однак найцікавіше те, що початкова ціна, яка у 2021 році становила близько 35 млн євро, на середину 2023 року виросла до понад 50 млн євро.
"По цьому проєкту ми маємо орієнтовно 10 млн євро – це грант. Коли ми починали цей проєкт, то вартість будівництва була орієнтовно 35 млн євро. Зараз розуміємо, що дещо треба буде докупити, навіть доведеться скорегувати сам проєкт. Я думаю, якщо вкладемося в 50 млн євро, то буде добре", – сказав міський голова Львова Андрій Садовий ще у квітні 2023 року.

Через нестачу грошей будівництво заводу пробуксовує. Тому у кінці липня 2024 року на сесії міськради Львова Андрій Садовий наполягав, щоб депутати погодили ще один кредит. Мова про 840 млн грн кредиту, з яких 718 млн грн (17,5 млн євро) мають піти на добудову сміттєпереробного заводу у Львові. Однак поки депутати хочуть зрозуміти, як були освоєні попередні сотні мільйонів гривень, зокрема, партія "Європейська солідарність" закликала провести публічний аудит. А у партії "Голос" сказали, що не братимуть участі в засіданні міськради, бо вони "не будуть приймати рішень щодо запозичень на будівництво, збільшуючи тим самим вартість загального кошторису проєкту більш ніж на 50% (в євро)".

"718 млн грн – це новий запит від ЛКП "Зелений Львів", яке є замовником будівництва, – пояснив голова тимчасової контрольної комісії міської ради з питань діяльності ЛКП "Зелене місто" Назарій Бербека. – Ця сума складається з трьох блоків. Перший – це додаткові роботи, які не були враховані в основному контракті. Там є низка робіт, які довелось додатково виконувати. Саме на ці додаткові роботи потрібно приблизно 10 млн євро, тобто 440 млн грн. Другий блок – індексація цін з 2021 року за чинними контрактами. Це 2,9 млн євро. Третій блок – це частка міста у чинному контракті з ЄБРР – це дефіцит у 2,9 млн євро".

За словами Назарія Бербеки, у ЛКП "Зелене місто" декларують завершення будівництва на лютий 2025 року. Та він не впевнений, чи вистачить цього кредиту, бо це залежатиме від того, чи будівельні роботи йтимуть за графіком. "Адже на будівництві кожен місяць простою – це додаткові видатки та здорожчання. Тому це також залежить від фахового менеджменту, можливостей підрядної організації та вчасного надходження коштів", – каже Назарій Бербека.

За словами директорки департаменту економічного розвитку ЛМР Інни Свистун, на сьогодні з загальної суми коштів на будівництво заводу витрачено 15,6 млн євро. "Додатково, аби завершити будівництво, а також інфраструктурні моменти, які потрібні для його запуску і які є в обов’язку замовника, тобто міста, нам потрібно 16,5 млн євро”, – додала чиновниця.

Член комісії фінансів та планування бюджету, голова франції "Європейська солідарність" у Львівській міській раді Петро Адамик в останній день липня повідомив, що їм вдалось досягти консенсусу з міським головою у тому, що сміттєпереробний завод на Пластовій треба добудувати, але менеджмент будівництва що два тижні доповідатиме про стан робіт.

"Найближчим часом маємо голосувати за кредит на 800 з копійками мільйонів гривень, левова частка з яких піде на добудову сміттєпереробного заводу. Це зекономить великі кошти, які ми сьогодні віддаємо на те, щоб це сміття просто кудись вивести й поховати", – каже Петро Адамик.

За його словами, стан готовності споруд заводу орієнтовно на 65-67% готовності, натомість технологічний цикл готовий наполовину. При цьому проблема також і у якості менеджменту ЛКП, яке відповідає за будівництво.

"Там вже помінявся третій чи п'ятий склад менеджерів, тобто це говорить про якість менеджменту. Як у нас міський голова любить говорити, що він за все відповідає, – тут він слабо за це відповідає, – заявив Петро Адамик. – Зараз ми вже прийняли рішення, що кожні два тижні буде письмовий звіт по роботі".

Тож, якщо все ж кредит погодять і завод збудують, тоді він у кращому разі зможе запрацювати орієнтовно у другій половині 2025 року. Тобто за 9 років після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі.

Принципи роботи сміттєпереробних заводів та іноземний досвід

Зрозуміло, що проблема утилізації відходів стосується не лише Львова та не лише України, але й всього світу. Особливо це стосується міст, де живе мільйон чи більше людей, бо там продукують найбільше відходів.
Статистика каже, що кожна людина (залежить від країни і рівня достатку) продукує від 200 кг до 2 тонн сміття на рік. Тобто загалом людство за скромними підрахунками продукує понад 2 мільярди тонн сміття в рік.

На жаль, більшість відходів гниють на сміттєзвалищах, забруднюючи річки й океани та руйнуючи екосистеми. Адже найбільші країни світу не мають високого рівня переробки сміття. Для прикладу, Китай та Індія, де сумарно проживає майже 3 млрд людей, переробляють лише 25-30% сміття. Не далеко втекли й американці - 35-40%. Натомість японці мають дуже високий рівень переробки сміття - 75%. У ЄС цей показник в середньому становить 40-60%. У сусідній Польщі - 43%. Найкраща ситуація у Швеції, яка переробляє 99% свого сміття і навіть переробляє сміття сусідів, щоб заводи не простоювали. Адже там працюють десятки сміттєпереробних заводів.

Натомість в Україні переробляється й спалюється лише приблизно 6% твердих побутових відходів. Основна частина відходів (близько 94%) вивозиться на сміттєзвалища. Тому у плані переробки сміття, ми значно відстаємо від ЄС. Враховуючи, що українці в рік продукують приблизно 50 млн метрів квадратних сміття (стільки було в 2020 році), а це як 20 пірамід Хеопса, ми, фактично, живемо у смітті, бо воно майже не переробляється, а лише накопичується на звалищах. Тому так важливо будувати сміттєпереродні заводи.

У світі перші сміттєпереродні заводи почали з'являтися в середині минулого століття. Це були сміттєспалювальні заводи. А згодом виникли підприємства з переробки відходів, які дозволяли отримувати вторинні матеріали або енергію, що зробило цю справу вигідною для бізнесу.

Сучасні сміттєпереробні заводи використовують різні технології, однак, якщо звести основні принципи роботи, то вони будуть наступні:

Сортування. Першим етапом є сортування відходів на різні фракції: органічні, неорганічні, металеві, пластикові тощо. Це дозволяє підготувати відходи до подальшої переробки.

Переробка органічних відходів. Органічні відходи часто використовуються для виробництва біогазу або компосту.

Переробка пластику й металів. Відсортовані пластики та метали можуть бути перероблені для подальшого використання у виробництві нових продуктів.

Спалювання з утилізацією енергії. Багато заводів використовують технології спалювання для знищення залишкових відходів, при цьому отримуючи енергію, яка може використовуватися для виробництва електроенергії або тепла.

Тож, у підсумку запуск сміттєпереробного заводу у Львові та рекультивація Грибовицького сміттєзвалища є важливими кроками у вирішенні проблеми утилізації відходів не лише у місті Лева, а також покращення всеукраїнської статистики для наближення до європейських стандартів.

Юрій Мартинович, "Еспресо.Захід".