Квартирне питання для військовослужбовців завжди було одним із найактуальніших, а його вирішення на рівні відповідних державних структур, напевно, входило у ТОП-10 найкорумпованіших. Люди у погонах, навіть виходячи на пенсію за вислугою років, продовжували чекати на власне житло, що гарантовано їм державою.

Від початку російсько-української війни ті черги нікуди не поділися. Перед широкомасштабним вторгненням рф в Україну на квартирному обліку ЗСУ перебувало понад 45 тисяч військовослужбовців. Зараз тих, хто має заслужене право на отримання житла і об’єктивно потребує поліпшення житлових умов, стало у рази більше. Як, втім, й схем швидкого вирішення квартирного питання, скажімо так, з чорного ходу.

Виявляється, аби пришвидшити процес потрібно лише нестримне бажання стати власником квадратних метрів (якомога більшої кількості), розбиратися у юридичних аспектах питання, мати впевненість у собі, а скоріше — своїх зв’язках у «центрах прийняття рішень», які так чи інакше дотичні до розподілу житла, не зважати на потреби інших та нехтувати проявами Феміди. Тобто увірувати у власну безкарність і в те, що із зав’язаними очима ота богиня правосуддя не розгледить у твоєму майже професійному колекціонуванні «дахів над головою» нічого поганого.

Напевно, так міркував й герой цієї конкретної історії, розробляючи стратегію ведення бою за квадратні метри своєї мрії… Та його напориста тактика відвойовування чи скоріше захоплення квартирних «висот», не дивлячись на потужне прикриття, зацікавила й командування частин, де він займав певні керівні посади, й правоохоронні органи, й суди.

В жодному разі не сумніваючись у фаховості і професійному досвіді головного героя цієї історії полковника ЗСУ Валентина Козакевича та спираючись виключно на висновки, провадження та рішення офіційних інстанцій, пройдемо маршрутом квартирних операцій, що є на рахунку шановного пана.

За роки служби, в кінці 90-х – початку 2000-х, від Міністерства оборони України він отримав дві квартири: одна – у м. Коростень (Житомирська область), друга – у с. Липники (наразі це с. Солонка, Львівська область).

На початку російсько-української війни, з вересня 2014-го, Валентин Козакевич стає командиром військової частини А2736. У 2021 році, перебуваючи на тій же посаді, перед тим, як піти на лікарняний (офіційна версія) за станом здоров’я, він призначає замість себе тимчасово виконуючого обов’язки командира в/ч А2736, а той т.в.о. видає наказ про виділення Козакевичу штатно – посадової квартири за адресою: м. Львів-Винники, вул. Винна Гора, буд. №7В, кв. 49, у якій мешканець за рахунок Міноборони робить ремонт, зокрема встановлює нові двері.

Згодом та «лікарняна» комбінація обійшлася полковнику аж у 2465 грн. Саме штрафом у такому розмірі покарав порушника суд у справі №463/4827/22.

Далі полковник йде на підвищення і переїжджає у столицю. Але квартиру у Винниках залишає собі. Згодом через те, що це службове помешкання, так би мовити йде у комплекті із штатною посадою, а її військовослужбовець вже не займає, спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері в інтересах в/ч А2736 подає позов до суду щодо виселення Віталія Валентиновича та його доньки (2003 р.н.).

Судові засідання тривають з квітня 2022 року. Зокрема, через півроку, у червні, призначається засідання за позовом спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері м. Львові в інтересах МОУ та в/ч А2736 до Козакевичів (батька та доньки) стосовно їх виселення із службової квартири. Але полковник міцно тримає оборону "отої фортеці", і у будь-який формально легітимний спосіб (юридичні компетенції – у поміч) саботує свій візит до суду.

У грудні 2022-го Козакевич з Києва переводиться до Львова (його призначено начальником протиповітряної оборони управління в/ч А7031). І розпочинає операцію "порятунку" квартири у Винниках, аби її не відібрали через суд, із наміром подальшого її привласнення. Поки на новому місці служби ще не знають про схильність полковника до квартирного «довольствія», він через свої зв’язки з керівництвом КЕВ м. Львова, вочевидь, домовляється з представниками об’єднаної житлової комісії цієї державної установи про сприяння у вирішенні свого квартирного питання (про що свідчать висновки цієї комісії).

Маємо припущення, що така виграшна позиція дає йому можливість безпосередньо впливати на скоріше задоволення житлових забаганок, зокрема й сподівання закрити питання на свою користь відносно службового житла у Винниках.

Згодом наказом начальника Львівського гарнізону №64/г від 30.12.22 військову частину, де на той час служив Козакевич, приєднали до об’єднаної житлової комісії КЕВ м. Львова.

З початку минулого року квартирна операція, розроблена Козакевичем, переходить в активну епістолярну фазу: полковник подає рапорт на ім’я командира в/ч А7031, щодо постановки його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а той, у свою чергу, скеровує рапорт на голову об’єднаної житлової комісії КЕВ м. Львова.

Паралельно, у січні 2023-го, на адресу нового місця служби Козакевича надходить повістка до суду у справі за позовом командира військової частини А2736 щодо звільнення штатно-посадового житла, яке все ще перебуває в облозі відповідача. Як ведеться, полковнику вручають її «під підпис», але на судове засідання він не з’являється. Через місяць подібна ситуація повторюється з аналогічним результатом — ігнором «третьої влади».

28 лютого 2023 року об’єднана житлова комісія КЕВ м. Львова ухвалює рішення (пункт 1 протоколу засідання): «полковнику Козакевичу Валентину Віталійовичу відмовлено у зарахуванні на квартирний облік у об’єднаній житловій комісії КЕВ м. Львова, у зв’язку з тим, що згідно довідки додаток 17, виданої КЕВ м. Львова від 22.02.2023 року №575/22 він був забезпечений за рахунок Міністерства оборони України постійним житлом за адресою с. Солонка, вул Повітряна, буд№2 кв. З та штатно-посадовим житлом за адресою м. Винники, вул. Винна Гора, буд №7В кв. 49».

А у пункті 2 того ж протоколу міститься клопотання до командира в/ч А7031 про надання службового житла Козакевичу та його донці… Чим продиктоване такий дивний і суперечливий вердикт: нерішучістю КЕВ, чи, можливо, небажанням брати відповідальність у сумнівній квартирній справі? Адже приймати рішення щодо надання житла військовослужбовцю має саме КЕВ, а обов’язок командира військової частини — оприлюднити його у своєму наказі, бо вирішувати такі питання не є його юрисдикцією.

Якби ж командування в/ч А7031 задовольнило ото клопотання КЕВ і визнало своїм наказом, що Козакевич «потребує житла», то це дало б пану полковнику можливість легалізувати своє проживання у штатно-посадовій квартирі у Винниках, яка перебуває на балансі в\ч А2736, і де він з дочкою мешкає незаконно.

А вже через місяць комісія КЕВ перевіряє умови проживання родини Козакевичів за адресою у м. Львів-Винники, звідки їх ніяк не можуть виселити, та видає довідку про те, що сім’я «потребує поліпшення житлових умов». До речі, Личаківським районним судом вже розглянута цивільна справа 463/1973/23 за позовом спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері м. Львова.

Рішенням суду першої інстанції пан полковник та його донька мають бути виселені. Наразі Козакевич подав апеляційну скаргу і робить спроби «порішати» це питання.

Отож, крапки над «і» постійно змінюються. Полковник наполегливо штурмує свої квартирні «висоти», надсилаючи листи та сигнали у різні інстанції – від «гарячих ліній» до самих високих кабінетів. Паралельно не припиняється прицільний обстріл рапортами між ним і командиром в\ч А7031, де служить полковник і дуже хоче стати й тут на квартирний облік, а йому відмовляють, бо дійсно «не положено». Здається, що у бій за здійснення його квадратно-метрових мрій вступили союзники. А саме його брат, Козакевич С.В., який, за дивним збігом обставин, є головним юристом Командування ТРО… Проте, не дивлячись на такий «потужний аргумент», командування в/ч не ведеться на різні прояви продавлювання «житлового питання» у атакуючий спосіб, озброївшись виключно нормами діючого законодавства.

Через кілька місяців КЕВ таки переглядає і скасовує своє попереднє рішення від 28.02.2023 р. Козакевич – проти. Їде відстоювати свою правду до Львівсього окружного адміністративного суду. Програє. Подає апеляцію. Знову – поразка…

Стратегічне «квартирне» мислення автора і втілювача даної схеми отримання житла у власність, судячи із вже відомих фактів цієї історії, напевно підказувало йому вирішення проблеми у кілька кроків. А саме: зберегти штатно-посадову квартиру, потім через свої зв’язки перевести її у статус службової з подальшою приватизацією (до речі, за законом, бо полковник має вислуги понад 25 років). Але, здавалось би добре прорахований «схематоз» (тут вкотре віддаємо належне юридичній фаховості пана полковника) зіштовхнувся із принциповістю і покладанням лише на букву Закону. Бій триває…

А поки що Козакевич продовжує займати квартиру в м. Львів-Винники на час розгляду справи в суді, яка так наполегливо й тривало нібито блокується вищими силами. Хоча не вищими. А скоріше високопосадовими, що стоять на боці нашого героя-матеріаліста, «подвиги» якого увійшли навіть до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

Кримінальне провадження ЄРДР № 42022141410000091 від 25.07.2022 за ч. 3 ст. 410 Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

Триває досудове розслідування. Справу досі не закрито ДБР.

Кримінальне провадження ЄРДР № 420221414100000121 від 15.09.2022 за ч. 1 ст. 366 Службове підроблення.
Триває досудове розслідування — не закрито ДБР

Кримінальне провадження ЄРДР № 420221414100000715 від 28.11.2022
за ч. 2 ст. 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Триває досудове розслідування — не закрито.

Варто визнати, що у нашій реальності війна за незалежність України, за свободу і гідність нескореної нації тих, у кого хата із краю, тому й першими ворогів зустрічають, це – не тільки про героїзм, самовідданість, честь і надлюдські якості. Її зворотній бік – корупція, нажива на крові, зловживання службовим і посадовим становищем на благо задоволення виключно власних меркантильних інтересів.

Існує думка, що піднімати такі теми, виносити на загал факти дій й злодіянь, м’яко кажучи, негідних звання українського офіцера та й різного штибу можновладців, не на часі. Військовому часі… Мовляв, публічне оприлюднення ганебних «наривів», що дуже муляють і заважають українським Силам Оборони та й всьому громадянському суспільству, гратиме на користь противнику. Натомість є й протилежна точка зору. А саме: якщо заплющувати очі на такі «диверсійні», корупційні прояви у власному тилу, то саме це підриватиме довіру захисників України до верховенства права, до гарантій рівності всіх громадян перед буквою Закону, що гарантує держава, за існування і майбутнє якої вони б’ються із потужним ворогом на фронтах російсько-української війни.

Петро Зленко

Довідково. Валентин Віталійович Козакевич — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017. Здобув вищу освіту. Начальник спеціального відділу Військової служби правопорядку. Проживає в селі Солонка, Пустомитівський район.