У Святодухівському храмі під головуванням митрополита Рівненського і Острозького Іларіона освятили іконостас

28.08.2025 09:56 Опубліковано : Новини Рівненщини
Джерело: RvNews

Днями у селі Франівка, що на Гощанщині, у Святодухівському храмі під головуванням митрополита Рівненського і Острозького Іларіона освятили іконостас.

Для жителів села - це непересічна подія, адже будували церкву самотужки протягом 10 років. І коли нарешті возвели храм, постала задача облаштувати його всередині.

"Настоятель храму отець Анатолій каже, що з початком повномасштабного вторгнення до української церкви почали ходити ще більше людей, приїжджають і з сусідніх сіл, тому хотілося якнайшвидше зробити іконостас. Знову почали збирати всім селом. Відтак звернулися по допомогу і до мене", - розповів народний депутат України від Рівненщини, член антикорупційного Комітету ВР Роман Іванісов.

- Мене дуже надихнула історія, яку розповіла Інна Коробчук, як селяни гуртувалися довкола будівництва церкви, як кожен допомагав чим міг, як разом усе облаштовували. І ось нарешті у Храмі Святого Духу встановлено і освячено іконостас. Цю подію відвідало дуже багато жителів Гощанщини та представників духовенства. Члени моєї команди також приєдналися до богослужіння. Приєднуюсь до привітань та бажаю усім жителям сильної віри, єдності, міцного здоров’я та сил! Нехай Господь оберігає та благословляє на добрі справи!".

Під час молитви віряни зверталися до Господа про перемогу України та настання миру, а також просили здоров’я та Божого захисту для українських воїнів.

До громади звернувся митрополит Рівненський і Острозький Іларіон:

"Сьогодні ми переживаємо нелегкий час війни. Наша земля стогне від болю і страждань, наші серця наповнені гнівом і обуренням, наші душі шукають справедливості. Як у такому стані знайти сили для прощення? Як пробачити тим, хто приніс стільки горя на нашу землю? Як примиритися з болем втрати?

Проте сьогоднішнє Євангеліє закликає нас: «Якщо ви прощатимете людям їхні провини, то і Отець ваш Небесний простить вам; якщо ж не прощатимете людям, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6:14-15). Ці слова не є легкими для сприйняття. Вони кидають виклик нашій людській природі, яка прагне справедливості, відплати, помсти. Але Христос вказує нам на вищий шлях — шлях прощення.

Прощення не означає забуття чи виправдання зла. Прощення означає звільнення від ненависті. Воно дарує свободу душі, звільняючи її від тягаря помсти і гніву. Прощаючи, ми залишаємо суд Божій справедливості, яка є досконалою і незаперечною. Прощаючи, ми не дозволяємо злу отруїти наші серця. Ми стаємо вищими за тих, хто обирає шлях ненависті.

Але як прощати у часі війни? Як прощати тих, хто руйнує наші міста, забирає життя наших братів і сестер? Тут нам потрібно звернутися до Христа, Який на хресті молився: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять» (Лк. 23:34). Він, будучи безгрішним, взяв на Себе гріхи всього світу і пробачив тим, хто Його розпинав. Він показав нам приклад найвищої любові і прощення.

Прощення не означає, що ми відмовляємося від боротьби за правду і справедливість. Ми покликані захищати свою землю, свій народ, свої сім’ї. Але ми не повинні дозволити, щоб ненависть знищила нас ізсередини. Ми маємо боротися за правду, але не з ненавистю, а з любов’ю до свого народу і вірою у справедливість Божу".