Прийшов час публічно визнати, що сучасна українська політика ґрунтується на повсюдному цупленні. При чому дери банять навіть ідеї та гасла. Було б не так прикро, якби на користь народу, держави. Але, ж для цього треба хоч трохи розумітися на змісті цих гасел та ідей. На щастя, наші парламентарі цього разу поцупили гасло Української народної партії 2006 року – «Купуй українське!» і дали підстави нарешті аргументовано заявити: «Політичні пройдисвіти ви, панове!».

 Йдеться саме про вікопомний законопроект «Купуй українське, плати українцям». Речення не завершене, і за змістом законопроекту у назву органічно вписалося б продовження: обдурюй українців, обкрадай українців, збіднюй українців. Тільки шахраї говорять одне, а роблять протилежне. Скільки там голосів набрав цей документ? Пройшов перше читання? Отже, більшість депутатів у нас, найімовірніше - пройдисвіти.

Насправді цей законопроект можна віднести до категорії "інформаційної зброї". Останнім часом в Україні знівельовано значення таких понять, як "українська якість", "радикальний", "зрада". Свого часу ідею народовладдя спаплюжили прив’язавши її до медведчуківського "українського вибору", паралельно спаплюживши і сам «український» вибір. Потім на роль головного радикала призначили приспішника олігархів і тим самим знівелювали значення слова "радикальний". До речі саме цей "радикал" сьогодні є одним з авторів законопроекту, який витончено прикриваючись народно-політичним гаслом, насправді знецінює ідею українсього економічного націоналізму.

Як обдурити народ? Назвати закон, який за змістом регулює процедуру, підкреслюю, державних закупівель, законом «купуй українське, плати українцям». В той час, коли жодна норма цього закону не відповідає цій назві, а лише встановлює неринкові і навіть дискримінаційні правила витрачання бюджетних коштів – коли бюджет переплачуватиме за товар не з міркувань його, наприклад, якості, безпеки, енергоекономності, тощо, а лише тому, що це товар вироблений на території України. Наміри, звичайно добрі. Купувати українське потрібно, але за логікою цього законопроекту, кошти платників податків(шалених податків), які теж виготовляють продукцію, але не беруть участі у тендерах, повинні переплачуватися для того, щоби інші платники податків, яким і так непогано живеться, збільшували свої доходи коштом інших виробників і начебто розвивалися? Через тендерні закупівлі у нас проходять не лише канцтовари чи ремонтні послуги. А й наприклад – закупівля газу, електроенергії, вугілля, автомобілі, трамваї, поїзди – більшість цих товарів виготовляються або монополістами, або підприємствами, які належать олігархам, які на рівному місці, не дбаючи про якість продукції, отримуватимуть з держави надприбутки, якщо цей закон буде проголосовано.

Фото з мережі Інтернет

Натомість, що вкладала Українська народна партія у зміст гасла: «Купуй українське – підтримай своїх!», - ще десять років тому? Йшлося про реальну підтримку саме малого і середнього бізнесу через прийняття відповідних норм законодавства. А саме для малих і середніх підприємців-виробників: зниження податкового навантаження, податкові канікули, пільги на розмитнення сировини і техніки для виробництва, і найголовніше – розробку національних стандартів якості та безпеки продукції, що дозволило б виготовляти конкурентоздатний продукт не лише в Україні, а й на європейському ринку. Тим часом для українського споживача, такі заходи знизили б ціну продукції одночасно з підвищенням її якості, і реально дали б можливість розвитку малого і середнього бізнесу, який є основою економіки демократичних, а не олігархічних держав.

Якщо оглянути список ініціаторів-авторів цього законопроекту, то відкривається ще цікавіша картина. Це представники фракцій Радикальної партії, «Самопомочі», БПП, «Народного фронту», «Батьківщини», «Опозиційного блоку», а це означає, що немає в Українському парламенті ніякої опозиції, ніхто там не захищатиме інтереси малого і середнього підприємництва.

 Наприклад нардепи від «Народного фронту», є ініціаторами змін до Митного кодексу, якими до 2021 року українські авіакомпанії умовно повністю звільняються від сплати митного збору на ввезення закордонних літаків. Яким чином звільнення авіакампаній від митного збору на 3 роки, сприятиме розвитку літакобудування, і яким чином це прискорить перехід на літаки українського виробництва, посполитому українцю зрозуміти важко. Але цей закон проголосований в цілому одночасно з законом «Купуй українське». Чи не забагато вигод для однієї, і без того небідної галузі?

Отже, зважаючи на політичну розкладку ініціаторів нібито підтримуючого національного виробника закону, насправді відбувається законодавче оформлення своєрідного «рекетирства» держбюджету великими підприємствами олігархів, що не має жодного відношення до розвитку та підтримки українського національного виробника, і тим більше, порушує угоди про асоціацію з ЄС, норми СОТ, створює корупційні ризики, під поцупленим, насправді дуже важливим сьогодні для України гаслом та ідеєю «Купуй українське»! І куди заведуть країну ті, хто не «тирить» - просто бере, що погано лежить?