кореспондент, журналіст, член Національної спілки журналістів України

Ювілеї Михайла та Євгена Дударів: Життя прожити – не поле перейти

05.02.2018 14:43 Автор : Ярослав Бачинський
Джерело: TeNews

популярне

Хто став новим очільником Рівненського району

СБУ на Буковині викрила керівника «ветеранської» громадської організації, який за гроші обіцяв «ухилянтам» уникнути мобілізації

Одразу ж два ювілеї братів Михайла та Євгена Дударя вшановували в Озерній Зборівського району. На 90-річчя Михайла Михайловича старшого брата відомого київського гумориста Євгена завітали з квітами та подарунками представники Озерянської об’єднаної територіальної громади, депутати, культпрацівники освітянських установ та громадських організацій, родичі, сусіди з вулиці Довгої, де проживає старожил, ветеран праці.

- Наш увесь Дударівський селянський і хліборобський рід. до приходу перших совітів працював на власних моргах землі. Тримали худобу, коні, домашню птицю. Тато Михайло були відомим не лише в Озерній, але в усій окрузі кравцем. Обшивали як багачів, так бідних. То якась копійчина завжди крутилася в нашій затишній оселі. Дякувати Богу, що дожив у здоров’ї до 90 літ, - каже старожил Озерної, ювіляр пан Михайло. - Мене й назвали на честь нашого батька. Який для нас та й тутешніх людей користувався великим пошанівком. Я залишився на рідному обійсті, а Генко ще з молодих літ подався у світ з початку за наукою до Львова, а на роботу до Києва, на перших порах частіше приїжджав додому, а тепер зрідка в основному влітку, порибалити, його ровесників вже майже немає, а моїх й то поготів.

Євген Дудар народився 24 січня 1933 року в Озерній. Гумористичні здібності перейняв від батька. який був великим жартівником, зростав у мальовничій стороні, з дитинства любив свою рідну річечку Восушку, сади і ліси та своїх земляків. Після школи працював завклубом у рідному селі, керував танцями, в хорі співав і на акордеоні грав. Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. Ів.Франка. Є автором понад 20 книг а також численних публікацій у пресі. Мешкає у Києві. Євген Михайлович заслужений діяч мистецтв України, лауреат багатьох премій: ім. Остапа Вишні, літературна премія ім. Микити Годованця, Міжнародна премія ім. Пилипа Орлика, премія ім. Петра Сагайдачного, премія ім. І.Кошелівця. У 1990 році був нагороджений Золотою медаллю Тараса Шевченка Спілки визволення України (Австралія), за боротьбу проти тоталітарних режимів. Його було твори було перекладено багатьма мовами світу. Серед них гуморески «І Богу свічка і чорту кочерга», «Коза на прокат», «Директор без портфеля». «Операція «Сліпе око», «Сусіди не дрімають», «Штани з Гондурасу», «Хунта діє», «Рятуймо жінку», «Дон–Жуан у спідниці», «Українці мої, українці… Сумні роздуми веселого чоловіка» та інші.

Любить свою дачу у Зубарях на Київщині, захоплюється риболовлею. Євген Михайлович був двічі одружений. Має двох дочок, дорослих онуків Ярослава та Валентину. Утретє став дідусем недавно. Вперше автор цих рядків познайомився з відомим українськи гумористом, коли на час студентської практики працював в обласній молодіжній газеті «Ровесник». А познайомив нас світлої пам’яті його земляк, редактор популярного періодичного видання «Ровесник» Данило Теличин.

Дотепний, справедливий митець гумору й сатири Євген Дудар, такі були мої враженням і під час неодноразових зустрічей вони не змінилися. Здорового довголіття, й творчої наснаги нашому озерянському Остапу Вишні. Де я зараз в силу життєвих обставин мешкаю.Отже, і передаю ювіляру вітання від його земляків, рідних порогів. малої батьківщини.

З повагою і шаною ветеран журналістики Ярослав Бачинський.