Тиждень тому керівника Тернопільського осередку ГО «Ідея нації» Олексія Станька після тримісячного тримання в Чортківському СІЗО відпустили під домашній арешт. 31 січня цього року його та ще одного тернопільського активіста, учасника АТО Михайла Іваненка та колишнього правоохоронця, адвоката Андрія Бутенка затримали за підозрою у вимаганні грошей в підприємця за невтручання у зведення кіоску біля заводу «Оріон» в Тернополі. Адвоката відразу відпустили під грошову заставу, а ось Олексієві Станьку та Михайлові Іваненку суд не давав такої можливості. Лише нещодавно їм дозволили вийти під заставу в розмірі мільйон гривень. Іваненко вніс такі гроші, а родина Олексія Станька не мала такої величезної суми, тому активіст залишався за ґратами. І це попри те, що на одному із попередніх засідань щодо продовження міри запобіжного заходу його хотів взяти на поруки народний депутат України, відомий правозахисник і борець із корупцією Віктор Чумак.

Днями завершилося розслідування по справі, нині сторони ознайомлюються з матеріалами і невдовзі п’ять томів будуть передані до суду. Олексій Станько погодився розповісти «НОВІЙ…» про те, що відбувалося до і після затримання.

— Олексію, тебе обвинувачують у вимаганні 71 тис. гривень, іншими словами — у рекетирстві. Ти на волі і нарешті можеш коментувати… 

— Так, ми з Михайлом дуже серйозні рекетири (сміється,  — авт.). Нам інкримінують ч. 2 стаття 189 ККУ — вимагання, хоча ми ні в кого нічого не вимагали і навіть не бачили тих грошей, про які йде мова в обвинуваченні. Справа проти мене та Іваненка — це помста за нашу громадянську позицію щодо незаконних забудов у місті, несанкціонованої торгівлі, парковок, помста за близько тисячі звернень до правоохоронних органів, до НАБУ, НАЗК, Генпрокуратури щодо дій деяких осіб у погонах, чиновників.

— Ви комусь конкретно перейшли дорогу?

— Перейшли дорогу тернопільській мафії, у «ланцюжку» якої є представники поліції, прокуратури, судді, чиновники... Незадовго до затримання деякі люди попереджали мене, що нас з Михайлом «замовили». Я думав, що хочуть побити, а виявилося, «шиють» кримінальну справу. Коли мене заарештували, я навіть не розумів, що відбувається. Після оголошення підозри почав згадувати, що саме могло стати підставою для порушення кримінального провадження проти мене, адже ми нічого не порушували. Це все — спланована «підстава» двох ділків-спільників, які написали заяви, та адвоката. Усі вони нас провокували за чітким планом, аби лише почути слово «дайте».

— У чому полягав конфлікт між вами і заявниками?

— На той клаптик зеленої зони біля «Оріону» впродовж останніх років претендували десятки підприємців. Громадські активісти не дозволяли встановлювати там кіоски. У 2015 році невідомі хотіли захопити ділянку, викорчували там горобину, каштани. Торік ми засадили там молоді дерева, але їх теж видерли… Ми зверталися до міської ради, до правоохоронних органів, була створена спеціальна комісія, до якої увійшли екологи, чиновники,  комунальники, яка дала висновок, що вирубка незаконна. Проте поліція не порушила кримінального провадження. Один із заявників біля скандальної будови побив журналіста, лише через суд ми домоглися розпочати кримінальну справу. За якийсь час там усе ж вирили яму і з’явилися документи на зведення МАФу, невдовзі виплило, що дозвіл на ту ж ділянку отримала ще одна людина... Потім там залили фундамент.  Ми були шоковані! По-перше, сам дозвіл на встановлення кіоску сумнівний, а, по-друге, МАФ не передбачає фундаменту. Ми розуміли, що це чергова спроба безповоротно захопити ділянку. Про осіб, які отримали дозволи на встановлення там МАФу, ми нічого не знали. Коли ж викликали поліцію і побачили тих ділків, були здивовані, бо, як виявилося, ми вже їх зустрічали під час конфлікту через незаконну будову на вул. Карпенка. Достеменно не знаю, чи вони для себе «виборюють» ділянки по місту, чи є підставними особами когось «знатного», проте знаю, що вони незареєстровані як приватні підприємці. У їх так званій групі підтримки були навіть… правоохоронці в цивільному одязі. На вул. Карпенка їхні інтереси представляв адвокат, який фігурує і в нашій справі. У період між цими двома конфліктами один із колишніх працівників поліції високого рангу радив нам «відпустити» ті будови, бо знав, що на нас заїлися певні особи.

— Ви часто бачились з особами, які написали на вас заяви?

— Кілька разів стикалися на скандальних забудовах. Коли ми пробували зрушити фундамент, приїхала дружина чи родичка котрогось із них. Спілкувалися ми з нею при поліції. У судах прокурори ґрунтували тримання мене під вартою нібито через погрози тій жінці. Але погроз не було! Я б ніколи не дозволив собі ображати жінку. Вони не подумали, що ми маємо запис тієї розмови. Із заявниками я стикався біля «Оріону», а потім з одним із них — випадково у місті, він хотів «домовитися», та я попросив його більше не підходити до мене з цим питанням. А потім почалося «шоу» їхнього адвоката…

— Навіщо це адвокату, адже йому теж інкримінують злочин?

— Мотиви гри зрозумілі — йому, напевно, немало пообіцяли. З цим адвокатом ми бачилися зо п’ять разів, але ніколи не кликали його на зустрічі. Він має угоду на обслуговування осіб, які написали на нас заяви. Адвокат надокучливо просив нас не втручатися у зведення кіоску, мовляв, забудовники — нормальні люди, розповідав, кому вони скільки заплатили, з ким «порішали». Утім, правоохоронні органи чомусь не розслідують за цими фактами, не допитали жодного чиновника, а лише «добивають» нас. Одна із зустрічей була відвертою провокацією. Відійшов я вбік, адвокат — за мною, я знову вбік — він далі за мною... Я пояснив, що не буду «домовлятися», бо це позиція нашої організації. Тоді він «розкрутив» мене поїхати на зустріч із Михайлом. Подавав усе під «соусом», що учасники АТО свого часу хотіли біля «Оріону» місце під кіоск, але їм не дали. Ми тричі відфутболювали адвоката, то чи могли про щось просити?! Навіть у день затримання він зателефонував, просив зустрітися, та я його послав…

— Ти бачив відео, яке прокуратура оприлюднила наступного дня після затримання вас із Михайлом?

— Це «нарізка», я побачив себе на одному фрагменті — покурив і пішов. Переважно там фігурує адвокат, до якого ми не маємо стосунку. Це зіграні сцени на чиєсь замовлення. Це була картинка, щоб сформувати у мешканців міста негативну думку про нас.

—  У Чортківському СІЗО тебе утримували в камері-одиночці?

— В одиночках нас тримали в Кременецькому ІТТ, а в СІЗО я спершу сидів у камері з п’ятьма ув’язненими, згодом — з десятьма. З Михайлом ми не бачилися, навіть на етапування нас возили окремо. У СІЗО нас називали «політичними». Я спілкувався з багатьма ув’язненими, здебільшого там сидять за крадіжки і грабежі. Як не дивно, в СІЗО не сидить жоден чиновник, суддя, прокурор чи поліцейський… До мене там нікого не підсилали, бо що в мене можна випитати? У СІЗО я читав книги, навіть свою почав писати про очікувані реформи і їх провал, про АТО, вже є сорок сторінок.

— У тебе нині — цілодобовий арешт. Браслет тобі теж почепили?

— Наразі браслет не почепили, бо, здається, нема вільного. А так мені не можна виходити з дому. За згодою прокурора можу піти до лікаря або в прокуратуру ознайомитися з матеріалами слідства. Живемо нині з дружиною та сином у моїх батьків, раніше ми наймали квартиру. До речі, після мого затримання правоохоронці шукали по ЖЕКАх, чи нема в нас майна. Даремно шукали. Наше майно — два ноутбуки, фотоапарат і особисті речі. Замовники моєї справи розкручували тему, нібито я жив із «поборів». Скажу, що я маю спортивний клуб, дружина веде деякі сайти, тож заробляємо на себе.

— Вірите, що вдасться довести в суді свою правоту?

— Доведеться докласти чимало зусиль, бо ми вже переконалися, що по нашій справі неабияка кругова порука. Та ми впевнені, що юридично ми «порвемо» їх на британський прапор! Замовники не очікували, що нас із Михайлом підтримають громадськість, наші побратими зі Львова, народний депутат Віктор Чумак, який є головою Комітету з питань запобігання та протидії корупції. Нардеп вивчив справу і сказав, що не бачить у наших діях складу злочину, з матеріалів випливає, що злочинні дії чинять інші особи. Тому, коли завершиться цей суд, почнуться позови від нас на всіх тих осіб, які самі вчиняють протизаконні дії.