Дана цікава зустріч відбулася 23 травня 2018 року в читальному залі Теребовлянської центральної бібліотеки під назвою «Теребовля – колиска моя». Поетеса з м. Гусятин, яка родом з Теребовлі, Люба Печінка з родини Башняк має літературний псевдонім Патара Бачіа, що з грузинської мови означає «маленький зайчик». Свої вірші вона презентувала, так би мовити, у трьох блоках. Перший блок пронизаний патріотичним відлунням, другий ліричний про любов до Бога, до ближнього, про кохання і третій – гумористично-пародійний. Щоб більшість з цього почути та побачити, пропонуємо читачам фрагменти виступів у відеоролику, там є дуже задиристі «кавалки», особливо про москалів.

Ведучою заходу виступила бібліотекар Надія Хома, вона й запропонувала Патарі розповісти про себе. «Я почала писати вірші, - веде поетеса, - ще з шкільних років. Римовані рядки приходять до мене самі в любу пору доби, не знаю як це пояснити, але так є, до того ж я не правлю їх потім, вони з’являються вже готові. Про моє псевдо – як ви бачите, я не маленька вже і не зайчик, все ж мені таке ймення до вподоби. Користуючись нагодою, хочу висловити слова вдячності своїй першій вчительці. Я вас люблю! Я й досі пам’ятаю нашу школу, ваше тепло та приязнь, запах до блиску вимитих коридорів, загадкову тишину і голоси учнів… Про це є в мене й вірш, саме про шкільні запахи».

Фото: Олег Капуста.

Фото: Олег Капуста.

Фото: Олег Капуста.

Фото: Олег Капуста.

Патара Бачіа випустила поетичну збірку «Крок на зустріч» та планує видати ще не одну. Під час зустрічі багато гостей та сподвижників поетеси декламували її вірші, читали свої, вітали словами та піснями. І як не намагалися розділити творчість пані Люби, все ж різні теми перепліталися, хотілося того чи ні.

Вірші, присвячені героїчному минулому та сьогоденню України читали студенти Теребовлянського вищого училища культури(ТВУК), їх доповнювала сама поетеса і кожному присутньому від того душі наповняли одночасно гордість за героїчну історію своєї країни і в той же час сум та жаль по загиблих… Але тут же виступив відомий пародист з Гусятина Микола Базів і швидко розвіяв своїм гумором сум, згадавши того нелюда «путіна-…уйла». Також пан Микола пояснив: «Шановні, ви не думайте, що пародія складається лише негативна, для кепкування над чимось чи над кимось. Це далеко не так, наприклад, на Любині вірші я пишу пародії з любов’ю, бо ми ж друзі з нею. Не рідко вона відповідає мені контр-пародіями й все у нас добре». А поет з Копичинець Андрій Стефанець, виступаючи з вітальним словом та коментуючи лірику поетеси, сказав зокрема: «Сам Бог велів пані Любові писати про любов, про кохання, вона ж Люба, любима своєю родиною, нами всіма…»

Коли ж надали слово відомому поету з Тернополя Богдану Кушнирику, то він відразу всіх полонив своєю життєвою енергією та красним словом, деколи гострим, а деколи й оживляючим: «Я почав писати вірші лише в зрілому віці, вони приходять до мене як муза, як Божа благодать. Сьогодні я вам приніс … зорі в кошику(в поета є вірш з такою назвою), їх в моїх закромах вже тисячі(має на увазі – зорі-вірші), все ж давайте трішки повеселімося, я вам зачитаю декілька пародій гумірних». Ну й почав «гнути» свої «кавалки» пан Богдан та так, що у всіх аж жижки дрижали.

Вітали Патару талановита поетеса з Тернополя( уродженка с. Іванівка Теребовлянського району) Марія Гуменюк, поетеса з Копичинець Ольга Новоставська, перша вчителька Любов Мулик. Остання вдарувала своїй колишній учениці такі теплі слова: «Я пам’ятаю Любу маленькою, чепурненькою привітною дівчинкою, дійсно «маленького зайчика». Її родина жила неподалік школи й вона ходила на навчання, мовби як до свого другого рідного дому. Бувало пригорнеться дитятко до мене і… мовчить. Та й навіщо в таких випадках слова? Від неї йшло тепло, спокій та любов, захоплення й цікавість, цікавість до всього навкруги. Дякую тобі, Любцю, що ти така є на світі та продовжуєш радувати усіх людей!» До слова сказати, в цей травневий день пані Любу просто обсипали розмаїтими весняними квітами й вона сама розцвіла по-новому, відчула, що з’єдналась нарешті з своїм отчим домом…

Тут прийшла пора і пісенних вітань. Першими виступили викладачі ТВУК – заслужений працівник культури України, композитор, пісняр, чоловік із сивиною в скронях Василь Сорока та молода талановита вокаліста із своєрідним, незбагненим голосом Уляна Перхалюк. Вона виконала декілька пісень під акомпанування пана Василя і одну, яку, як потім повідомила Патара, вона написала нещодавно, на передодні спеціально для Уляни. Музику ж до слів пан Василь також склав на передодні, тому вибачався, що пісня ще добре не відшліфована. Все ж вона захопила слухачів своїм віртуозними гумором та манерою виконання, можна мовити, пройшла на біс з бурхливими оплесками та під вигуки «браво!»

Далі музичні вітання поетесі дарували співачки із смт Дружба Теребовлянського району, дві Наді – Надія Чорна(директор БК) та Надія Ванюсьо(художній керівник БК). Друга окрім співу промовляла такі гарні слова, такі…, їх неможливо описати, їх треба просто слухати і радіти(частка слів є в відеоролику). Вони виконали декілька пісень дуетом, а потім до них приєднався Василь Панюс – «Король гумору», саме так кличуть цього теребовлянця, члена Національної спілки хореографів України, члена Асоціації діячів естрадного мистецтва України, неодноразового лауреата перших премій Всеукраїнських конкурсів гумору і сатири, а також Міжнародного подібного конкурсу, викладача відділу народної хореографії ТВУК, який на заході виступив і режисером по звуку, діджеєм. Коли тріо виконувало енергійну пісню про вишиванки, то неочікувано для всіх та й для поетеси-іменинниці Василь Сорока підійшов до Патари й запросив її на танець. Зал аплодував в такт, доки не скінчився танок.

На закінчення зустрічі особисто для пані Люби Василь Панюс вдарував пісню, яка так і зветься «Пісня про Теребовлю» і яка є гімном міста.

Що ж , наш «Маленький Зайчику», бажаємо вам несамовитих творчих успіхів, даруйте всім кавальчик свого серця та радуйте світ Божий своїм талантом!

Віктор Аверкієв