Цього літа село Шпанів, що розташоване всього 5 кілометрів від Рівного відзначає 456-ий день народження. В цьому селі  біля 3 тисяч осіб населення. Село має власну геральдичну символіку й хоча від древнього замку й пишного князівського парку до наших днів дожило не так багато, проте шпанівці пишаються древнім походженням свого села. 

Перша згадка про Шпанів з'являється в Акті 1562 року, де повідомляється, що «містечко Шпанов із замком не входить до Рівненського ключа». В описі меж земель Кирдея Гощанського за 1569 рік у перекладі з польської є такі рядки: «а від Житенської границі до Шпанова, границі Чапличів, яка потім йде аж до Конця». Ім’я Григорія Чаплина Шпановського знаходимо у списку підданих Волині, що присягнули польській Короні.

Актом 1570 року підтверджується, що «містечко Шпанов» є власністю Федора Чаплина, який платить податок від 30 «димів». З 1583 року Шпанів утримує Іван Чаплич. У володінні роду Чапличів було багато маєтків, які були розташовані на території сучасних населених пунктів: Шпанів, Олексин, Зозів, Понебель, Карпилівка, Милостів, Плоске, Метків, Тайкури та інші. У 1583 році після одруження Феодори Шпанівської з київським каштеляном Юрієм Вишневецьким Тайкури відійшли як посаг до роду Вишневецьких.

У 30-х роках XVII ст. Чапличі залишають Шпанів і майже на сто років містечко переходить у володіння шляхтичів Чолганських, а пізніше Пеплавських. Петро Пеплавський був київським підстаростою і за його ініціативою у 1726 році в Шпанові був закладений костел святих Петра і Павла. Будівництво завершили у 1733 році. Пізніше підмурівки храму служили усипальницею князівських родин.

Після того як Чапличі залишили свій родовий замок, він був розорений і зруйнований, а згодом Шпанів переходить до родини польських магнатів Стецьких, які мали свої володіння в Межиричах Корецьких і Кустині. Наприкінці XVIII ст. Карольом Стецьким побудовано у Шпанові палац у стилі класицизму.

Флігель маєтку. Фото Я. Семенюка

У 1815 році маєток стає власністю литовського князя Михайла Радзивіла (1778-1850 рр.), який одружився з онукою Стецького. Після одруження Михайло Радзивіл з дружиною Хеленою перебудували палац за проектом Генріха Літтара у свою резиденцію. Водночас повністю перепланували ландшафти навколо палацу. Так, зокрема, за проектом Дионісія Міклера був розбитий парк, з Європи були завезені рідкісні дерева.

Флігель замку. Фото Я. Семенюка

Михайло Радзивіл мав звання генерала та брав активну участь в антиросійському повстанні 1830-1831 рр. Повстанці зазнали поразки, а князя Михайла Радзивіла заслали до Сибіру. За ним виїхали дружина та діти.

Шпанівський маєток було конфісковано й передано братові Леонові. Після повернення із заслання сина Михайла Радзивіла Кароля (1821-1896 рр.) – Леон Радзивіл повернув йому батьківський маєток.

За даними 1889 року «с. Шпанов при р. Усти волости Ровенской» у 1885 році на кошти князя Кароля Радзивіла збудовано православний храм, кам'яну церкву святої великомучениці Варвари. У селі було 75 дворів, 875 жителів, з них 113 римо-католиків. У цей час були збудовані водяний млин, крамниця та школа. У 1873 році група акціонерів викупила у князя Кароля Радзивіла землю для будівництва цукрового заводу в селі Великий Олексин. Кароль Радзивіл поставив вимогу перед акціонерами – цукровий завод назвати Шпанівським аналогічно назві його маєтку в селі Шпанів. Будівництво заводу було закінчено в 1876 році й майже 130 років цей завод виробляв високоякісний цукор, забезпечуючи роботою сотні жителів навколишніх сіл.

Фото Я. Семенюка

Пожежа 1870 року частково знищила палац. Після неї він уже не відбудовувався, але залишився триповерховий флігель у формі латинської літери L. Цей будинок, частково поруйнований та ще підземелля колишнього замку – це ті пам’ятки, які збереглися до наших днів. Флігель певний період служив князям Радзівілам, як літня резиденція.

Підземелля біля замку. Фото Я. Семенюка

У 1896 році власником маєтку стає син Леона Радзивіла Януш Радзивіл. При ньому проводиться інтенсивне будівництво промислових об’єктів. Так зокрема на пагорбах сучасної вулиці Короткої будується цегельня, а поруч – печі для випалювання вапна. У 1905 році завершується будівництво гуральні потужністю 200 декалітрів спирту на добу. Сучасний Шпанівський спиртзавод є наступником цієї гуральні й працює донині.

Фото Я. Семенюка

Князь Януш Радзівіл перед початком Другої світової війни виїхав у Швейцарію.

Різні джерела по-різному трактують назву села Шпанів. Так, відомий краєзнавець Я.О. Пура у праці «Край наш у назвах» пише, що «назва Шпанів походить від прізвища Шпан (відоме на Рівненщині, зокрема в Сарнах)», що в свою чергу походить з польського імені Щепан (Степан). Крім того, існує говіркове «шпанський» (іспанський). Пов'язують назву ще зі словом «шпанка» (вишня), адже поруч, на північній околиці с. Зозів, знаходиться Вишнева гора з насадженням реліктових порід вишень. Але інші дослідники (зокрема, Микола Федоришин) схиляються до думки, що назва села походить від польського слова «szpan», що означає «штучна особливість поселення, приналежність до вищої матеріальної позиції». Це означає, що поселення вирізнялось серед інших поселень своїм особливим матеріальним становищем.

Таке трактування видається мені найбільш логічним, адже майбутні власники поселення з гордістю називали себе Шпанівськими.

Фото Я. Семенюка.

 Матеріал наданий Ярославом Семенюком, дослідником історії рідного села Шпанів