Сьогодні святкує День народження майстер з художнього розпису по дерева Людмила Пікіна

Фото Яни Замкової

На її роботах - декоративних тарелях, кухонних дощечках, кухлях, вазах, подарункових наборах,  вражаючи різнокольоровою палітрою фарб,  квітнуть багряно-ніжні маки, мрійливо-сині кучеряві волошки, дрібчастий буйноцвітний  бузок, витончені, дивовижної краси ромашки, золотаві головаті соняхи,  а  ще достигає полум’яна калина та рясний виноград.  Здається, підійдеш ближче, й відчуєш їхній духмяний запах і п’янкий аромат, настільки рука митця віртуозно передала все те, що створила природа. Як зізналася сама майстриня, у своїх роботах втілює спогади дитинства, довершивши їх мотивами з народної творчості та  замальовками з природи, які заворожують розмаїттям сюжетів.

- Вже й не пригадаю, якою була моя перша композиція, - говорить Людмила Пікіна. –Але скільки себе пам’ятаю, я щось малювала. Пізніше це стало складовою професії, а нині це захоплення, без якого себе не мислю. Раніше приходилося більше працювати з тканинами, але мене завжди приваблювало своєю теплотою дерево. Цей матеріал має душу, а тому з ним дуже приємно працювати,  легко творити, втілювати  свої ідеї та фантазії. Й тепер, після багатьох років творчої роботи,  можу сміливо сказати, що  розпис по дереву став  сенсом мого життя і дякую Богу, що маю змогу цим займатися.

Фото Яни Замкової

Людмила Пікіна переїхала до Рівного з російського Приволжська в 70-х роках минулого століття. Її, випускницю художнього відділення Іванівського хіміко-технологічного технікуму,  запросила до обласного центру тодішня дирекція льонокомбінату. Жінці запропонували посаду начальника художньої майстерні, на якій вона  пропрацювала не один десяток літ. За цей період разом із як творчим колективом текстильників розробила сотні різноманітних візерунків для скатертин, рушників, простирадл, які ставали окрасою інтер’єрів багатьох осель, а тканини льонокомбінату завжди користувалися неабиякою популярністю.  

Фото Яни Замкової

Як запевнила Людмила Пікіна, з поганим настроєм вона ніколи не береться за роботу, а тому й виходять вони такі привабливі.

- Такого талановитого майстра з розпису по дереву немає в цілому полісько-волинському регіоні, - говорить завідувач відділу фольклору та етнографії Рівненського обласного центру народної творчості Катерина Приймачук.  – Щоб створювати такі непересічні вироби, потрібно надзвичайно любити цю справу, адже працювати з лаками – робота не з легких, до того ж і шкідлива для здоров’я.  А Людмила Олексіївна не просто фахівець майстер сучасного декоративно-ужиткового мистецтва, вона  не просто творить, а виплескує на малюнок те, що живе  в її душі, чим приносить неймовірну насолоду всім, хто бачить створені нею роботи. Дуже прикро, що у нашому місті, маючи такого талановитого майстра,  не створили школи художнього розпису, де б Людмила Олексіївна могла передавати свій досвід молодим.

Декоративний розпис по дереву – мистецтво доволі складне і довготривале у часі. Допоки виріб буде готовий, витрачається багато днів, а то й і ночей.   Спочатку потрібно зашпаклювати заготовку, зашліфувати, довести її до ідеалу, і тільки тоді можна  наносити малюнок, покриватити лаком і вже тоді милуватися виробом,  створеним своїми руками.

- Кожна  робота - індивідуальна, - розповідає майстриня. -  Сказати однозначно, за який період буде виконана, сказати не можна. Усе залежить і від площі малюнка, і  звісно, від натхнення. Іноді потрібно довго налаштовуватися на роботу. А іноді пишу дуже швидко і захоплено.  Я люблю всі свої роботи, а от  найвдалішими, на мою думку,  є «Чорний лебідь», «Червона качечка», «Горлиця», «Голубка», «Золотий георгін», «Золоті трави», «Чудо-птах».  Для мене вони особливі.

Фото Яни Замкової

Розписані Людмилою Пікіною вироби  є по всьому світі, їх купують для подарунків, для прикрашання інтер’єрів у будинках, а то й просто для душі.  На «Музейних гостинах», де вона частий гість,  ніхто не може байдуже пройти мимо її експозиції, що грає яскравими переливами барв.  Раніше жінка більше створювала речі на замовлення, нині ж все  більше відмовляє  бажаючим придбати її роботи. Здоров’я вже не завжди дозволяє виконувати задумане.

- Я завжди працювала і працюю, адже без роботи не можу, й дуже сподіваюся, що з Божою допомогою ще творитиму й надалі.

Фото Яни Замкової

Фото з мережі Інтернет