Бесідуємо з рівненським правозахисником, головою ГО «Народовладдя» Сергієм Волковим на одну цікаву, дуже діткливу тему, про яку ми всі або не знали зовсім, або забули.

- Пане Сергію, хотілося б почути вашу думку щодо старих будинків. Чи існує якась норма щодо житлових будівель у контексті того, що рано чи пізно все старіє. Старіють і будинки й нерідко стають небезпечними для мешканців.

- Почну з того, що 80 відсотків населення України мешкає у містах. Більшість – у багатоповерхових будинках. Пік будівництва в колишній радянській Україні припадав на 60-70 роки минулого століття. Тобто, більшість будинків у наших містах має вік понад 50-60 років. На сьогодні в середньому по Україні в аварійному стані знаходяться близько 70 відсотків будинків. Зрозуміло, що аварійні будинки це і є ті будинки, яким в середньому 60 років.

- А які ж будівельні норми?

- За будівельними нормами кожні 20 років повинні проводитися капітальні ремонти, що включають у себе заміну комунікацій. Це заміна водопровідних і каналізаційних труб, системи опалювання, електро- та газопостачання будинку. Через п'ятдесят років згідно норми повинні мінятися плити перекриття у будинках, що, по суті, є повним оновлення самої конструкції будинку.

- Якісь кошти передбачалися державою на ці капітальні ремонти? Є ж таке поняття, як амортизація? І воно мабуть і для будинків передбачене?

- Так, для заміщення зношеної частини основних засобів будинку роблять амортизаційні відрахування, тобто заощаджують певні кошти відповідно до розмірів фізичного і морального зносу будинку. Ці кошти потім використовуються для проведення капітальних ремонтів і модернізації старих будинків. Простіше розглянути це питання на прикладі одного багатоповерхового будинку. Візьмімо за приклад будинок, зданий в експлуатацію у 1962 році. Його вартість умовно дорівнювала тоді мільйон на той час радянських рублів. Минув рік з моменту його заселення і його цінність зменшилася умовно на 20 тисяч. По мірі старіння (зношеності) вартість будинку знижується.

- Але ж без огляду на це мешканці платять ЖКП?

- Звісно. Протягом багатьох років мешканці цього багатоквартирного будинку платили квартплату, в яку мали входити й амортизаційні відрахування. Через рік на окремому амортизаційному рахунку вже мала б уже бути зібрана сума, яка дорівнює сумі зносу будинку за рік – 20 000 тисяч. А через 50 років на цьому рахунку має нарости (плюс відсоток депозитного накопичення) сума, рівна вартості нового будинку – один мільйон. Тож у 1992 році, у вже незалежній Україні, на амортизаційному рахунку нашого умовного будинку знаходилося 600 тисяч. І такі рахунки були відкриті на усі існуючі тоді багатоповерхівки. Можна собі уявити, які це були гроші! Проте у діючої влади виникла спокуса ці гроші "роздерибанити", а простіше сказати – вкрасти.

- Але ж це катастрофа! Рано чи пізно аварійні будинки почнуть падати.

- І падають. Як не будинки, то балкони. І нерідко під завалами гинуть ні в чому невинні люди. Я переконаний, що саме для цього, аби убезпечити нас від цієї катастрофи, можновладці згадали про відоме правило: справа тих, хто тоне, у їхніх же руках. Нехай, мовляв, мешканці, самі й рятують свої будинки. І мешканцям багатоквартирних будинків була нав‘язана так звана приватизація житла.

м. Луцьк. Падіння багатоповерхівки на вул. Рівненській у 2012 р. Фото з мережі Інтернет

м. Луцьк. Падіння багатоповерхівки на вул. Рівненській у 2012 р. Фото з мережі Інтернет

- Але ж люди це сприйняли за благо? Всі мерщій кинулися приватизовувати своє житло. Адже це дає змогу житло продати.

- У цьому «блазі» є чимало прихованих небезпек. Граючи на власницьких почуттях людини, народові кинули кістку – наші квартири нам передали у власність, навіть не взявши гроші на переоформлення. А при цьому тишком-нишком змінили закони, згідно яких перестали брати з нас амортизаційні відрахування на окремі рахунки по житлових будинках, мотивуючи, що тепер ці будинки вже власність людей, тож вони самі мусять проводити там капітальні ремонти.

Що сталося з тими колосальними сумами, яким чином і куди їх «перегнали» з амортизаційних рахунків, здогадатися не важко. Минули роки.  "Поважні" люди вже звикли до наших грошей і вважають їх своїми кревними. Та вже й витратили. Обернули в дорогу нерухомість, авта, інвестиції тощо.

- Повернімося в сьогодення. Що робити з тим житловим фондом, який знаходиться в аварійному стані? Якщо амортизаційні кошти вкрали, це не означає, що ремонти не треба проводити?

- Ще й ЖЕКи «допомогли» своєю бездіяльністю – брали у нас квартплату роками, розпихали її по своїх кишенях і нічого фактично не робили. Ось і маємо таку ситуацію в житловій сфері. Проте відновлювати будинки треба, а вартість заміни у старих будинках бодай комунікацій, – непосильні для нашого населення. Навіть для ОСББ.

Що робити в цій ситуації простим громадянам? Майже в кожному багатоповерховому будинку є квартири, які з різних причин не були приватизовані. Ось ці люди на законній підставі могли б направити відповідні листи в управління ЖКГ, а потім і через суди ставити питання про повернення амортизаційних відрахувань за період, коли ці закони ще діяли. А якщо вийдуть окремі прецеденти, то тоді можна і масово вимагати у влади повернення грошей на проведення ремонтів наших будинків. Інакше нас чекають масові аварії і жити в таких будинках буде неможливо.

- Наразі діють програми, за якими пропонують людям підтримку: на перекриття даху, заміну ліфтів або оновлення комунікацій – 50 на 50, або ж бодай 30-відсоткову підтримку обіцяють. І дають…

- Так, програми такі діють. Але жодна програма не покриває потрібної суми повністю. Голова ОСББ все одно вимушений для ремонту свого багатоповерхового будинку брати кредити у банках. А гроші у банку ми зможемо отримати тільки за умови застави наших квартир. Кому вже доводилося брати кредити, той знає, як банкіри можуть спіймати нас на відсотки. До того ж не всі люди свідомі – не завжди вчасно віддають ті кошти, які з них щороку збирають на покрівлю чи труби. Тоді борг накопичується, адже нараховуться штрафні санкції. Не всі ОСББ приватизували й землю, на якій стоїть будинок. А це також неабиякий ризик.

- Залишається лише побажати мешканцям багатоквартирних будинків бути і пильними, і обачними - контролювати усі проекти, які організовує ваша ОССБ, в які потрапляє ваш будинок, а відтак і ви. Щоб ви не опинилися заручниками в обставинах, які створилися навколо вас.