Справдилося пророцтво тернопільської поетеси Марії Гуменюк

04.08.2018 19:13 Опубліковано : Валентина Семеняк
Джерело: TeNews

Поранені воїни потребують допомоги: рівнян просять здати кров

Нарешті тримаю у руках дитячу книжечку тернопільської поетеси Марії Гуменюк «Зустріч у лузі» (видавництво «Підручники і посібники»). Чому нарешті? Тому що була свідком довгої дороги книжки від автора – до читача. Втім, у нашій державі світлим і добрим текстам не так просто з’явитись на книжкових ятках, навіть якщо вони надруковані. Вищезгаданий твір не просто променить добрим словом, він вкрай актуальний. Можна написати безліч книг про проблему наркотиків у житті підлітків, про їхню поведінкову жорстокість, про тисячі «про….». А можна написати «Зустріч у лузі», розповсюдити в Україні, зрештою ввести у шкільні хрестоматії з української літератури і тоді… І тоді не буде потреби писати про вищезгадані проблеми.

«Зустріч у лузі» – віршована казка для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, яка була відзначена дипломами Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у 2014 році. Ця ніжна і добра казка має в собі увесь спектр загальнолюдських моральних цінностей, які є необхідними у формуванні позитивного і гармонійного світогляду дитини. Погодьтесь не всі ж батьки зранку й до ночі тільки тим і займаються, що виховують дітей? Якби ж то так. Хоча, насправді, все набагато прозаїчніше, аніж ми думаємо. Достатньо батькам працювати над собою (своїм внутрішнім світом, вдосконалюватись) і тоді… відпаде потреба у вихованні дітей. А знаєте, чому? Бо дітлашня ще з лона матері копіює батьків. Діти – це ксерокопія батьків. Вищезгадана казка надрукована під рубрикою Читаємо з дитиною». Щедро проілюстрована малюнками художниці Кароліни Шмигановської.

Головний герой – звичайне хлоп’я на ім’я Павлик. Гостюючи у бабусі, допомагав випасати вівці. Якось перед ним з’явився мудрець, який відрекомендувався як учитель добрих справ. Якраз від нього дитина вперше чує одкровення про унікальність добрих справ, про важливість думки кожної людини, про те, що є думки світлі, вдячні, прикрі та сердиті, мстиві-агресивні. А ось думки, які вказують шлях до справ жертовних, то тоді «І вода тече чистіша, Силу й мудрість нам дає, Ми стаємо здоровіші,

Десь веселка устає». Хлопчина отримує від мудреця відповідь-підтвердження почутим від бабусі думкам про те, що причина в екологічних негараздах на планеті – в самій людині: «Ми гріхами землю сушим – Вглиб іде вода жива».

«Плачуть зрубані дерева:

Пнями став вчорашній ліс.

Завтра грунт розмиє злива,

Поїзд піде під укіс.

Вчинків є таких чимало,

Роблять люди їх щодня.

Зупинити всіх недбалих –

Ось сьогодні завдання!»

Настанови мудреця перегукуються із християнськими чеснотами, які притаманні п’яти головним релігіям світу: не прагнути зла, бути небайдужим до світу, чесним, любити світ, не втрачати віру у добро та істину. І як тут не згадати заяви багатьох сучасних вчених про забруднення інформаційного поля Землі, про силу думки. Авторка сміливо вкладає в уста Павлика надважливі думки, тож поміркуймо разом:

В наших силах мудрим бути:

Світ наповнити добром,

Наміри лихі забути,

Не бруднити землю злом.

В кожній думці уявляймо

Вчинки світлі повсякчас,

І будуть дороговказом

Ці думки щодня для нас».

Марія Гуменюк багатопланова поетеса. Мені пригадується її збірка «І рани пам’яті ячать…» (видавництво «Лілея». Авторка відкрито і з радісним щемом у душі прописала тоді дивовижні пророчі рядки, які поставила собі за мету. Згадаймо їх разом:

«В молитві тихо очищаю душу,

Бо серед мороку життя

Я промінь світла запалити мушу,

Щоб дітям освітити майбуття».

Пророцтво відносно неї самої таки справдилося. «Зустріч у лузі» – це і є той промінь світла, який вона зуміла запалити, аби був дороговказом кожній українській дитині.