Про власне бачення побудови успішної і сильної Української держави, плани на майбутнє, а також про те, що вже реалізовується на даний час, Андрій Підлужний відверто розповідає в ексклюзивному інтерв’ю НОВІЙ.

 Попри основну свою творчу діяльність, відомий тернополянин Андрій Підлужний сьогодні втілює у життя проекти важливого суспільного значення. Талановитий співак, лідер гурту «Нічлава», автор проникливих пісень, що торкаються глибини душі, займає активну життєву позицію. Про власне бачення побудови успішної і сильної Української держави, плани на майбутнє, а також про те, що вже реалізовується на даний час, Андрій Підлужний відверто розповідає в ексклюзивному інтерв’ю.

– У роки становлення незалежності вижити українській пісні було надзвичайно складно. Наскільки нині відчутними є зміни на краще?

– Звісно, є тенденція до позитивних змін, зокрема, на законодавчому рівні. Залишається тільки, щоб ці механізми працювали. Ми вийшли на правильні мовні квоти, але компетентні структури повинні моніторити ці речі у ЗМІ та при виявленні порушень позбавляти ліцензій. А інформаційний продукт створюється постійно, його дуже багато, у тому числі й досить якісного.

Один із методів інформаційного протистояння — організація якомога більшої кількості україномовних пісенних конкурсів, фестивалів. «Червона рута» свого часу здійснила справжній прорив. Це яскравий приклад того, коли незважаючи на складні обставини, а фактично цей захід був оточений впливом різноманітних структур тодішнього тоталітарного режиму, люди робили свою справу, направду ризикуючи життям. Невідомо, що було б із нашою мовою, культурою та й державою загалом, якби в той час не народилася така величезна плеяда українських артистів.

Сьогодні, коли у країні панує зовсім інша атмосфера, кожна область чи громада повинна проводити фестивалі, спрямовані на популяризацію української мови, пісні, культури. Мені приємно, що люди, які нині при владі, охоче йдуть назустріч, надаючи всебічну підтримку таким проектам. Свого часу, коли я був молодим виконавцем, то не мав можливості реалізувати себе тут, у рідному місті. За цим треба було їхати у Київ, де чекали нелегкі випробування. Та разом з тим на спроби приниження з приводу рідної мови нам, українським артистам, вдалося давати гідну відповідь. На той час Ірина Білик (студія «НОВА»), «Нічлава Блюз», «Скрябін» започаткували цікаву річ — інтеграцію української музики у клубне життя столиці. Майже щовечора ми їздили по провідних столичних клубах, що кишіли російською мовою та музикою, так званими кримінальними авторитетами і, без перебільшення, ризикуючи своїм життям, співали там українських сучасних пісень.

– Як оцінюєте теперішню ситуацію у країні? Який президент за всю історію незалежності нашої держави, на ваш погляд, доклав максимально зусиль для її розбудови?

– Порівняно з останніми роками, як на мене, певні позитивні зміни відчутні. Цікаво було б глянути на все це, якби в Україні не було б війни, адже в теперішніх надзвичайно складних умовах протистояння ворогу одна людина не може ефективно керувати усіма державотворчими процесами. Звісно, що є речі, які потребують доопрацювання, однак у тому, що стосується моєї діяльності, я бачу реальні зрушення. Про це говорить і той факт, що сьогодні я маю змогу бути дотичним до популяризації української музики та й сфери культури загалом.

Усі ми люди, всі ми схильні робити помилки, я не маю на меті когось «відбілювати». Однак, проаналізувавши суспільно-політичне життя у країні, гідної альтернативи діючому президенту на сьогоднішній день я не бачу. Нас знову чекають вибори, й нам усім варто з усією відповідальністю поставитися до того, кому віддавати свій голос, щоб, зважаючи на складні обставини, у яких нині перебуває держава, так званими «сірими кардиналами» не зміг скористатися ворог. Можливо, це вже заїжджена фраза, але те, якою буде наша країна в майбутньому, сьогодні напряму залежить від кожного з нас…

– Гастролі, зйомки українських акторів та зірок шоу-бізнесу на території країни-агресора… Як можна протистояти цьому?

– Залучення українців до антиукраїнських фільмів або музичних подій — один із методів інформаційної війни. Прикро, коли деякі українські діячі культури й мистецтва дозволяють ворогові використовувати себе проти власного народу. За допомогою російської кіноіндустрії впродовж багатьох років глядачеві вперто насаджувався образ так званого «малороса», якому притаманні лише негативні риси характеру. Можливо, таких «боягузливих хохлів» і сподівалися зустріти російські загарбники, ступивши на нашу землю. Проте, отримавши гідну відсіч, зрозуміли, що ми, українці, — справжні борці.  У нас повинна функціонувати сильна кіноіндустрія, бо, швидше за все, люди просто недооцінюють її вплив. Чого лише вартий фільм «Хоробре серце» з Мелом Гібсоном у головній ролі. Ми також повинні знімати такі фільми та популяризувати своїх, українських Героїв. Це принципове питання національної гідності. І не тільки героїв минулого, а й сучасності. Яскравим прикладом такої роботи є український документальний фільм 2018 року нашого земляка Івана Яснія «МІФ», який розповідає про життя загиблого на східному фронті Василя Сліпака.

– Побутує думка, що окремі наші співгромадяни, яким російська пропаганда «промила мізки», для України вже давно втрачені. Як боротися за свідомість таких людей?

– Звісно, перш за все необхідний економічний розвиток, щоб ні у кого не виникало бажання шукати щастя за кордоном — ні молоді, ні людям похилого віку. Та, разом з тим, величезне значення має й культурна складова. Одна справа — дотриманням букви закону (карати за порушення мовних квот), а зовсім інша — інтелігентна подача національних цінностей крізь призму витонченості та ніжності україномовних пісень, віршів, творів мистецтва. Лише таким чином відбудеться культурна революція, що завоює свідомість людей, яким втовкмачують російську ідеологію.

– Ви — позаштатний радник голови облдержадміністрації з питань культури, це місія доволі поважна й відповідальна. Які напрацювання у даному напрямку?

– Я вже давно хотів втілити у життя цікавий задум — молодіжний мистецький фестиваль, за допомогою якого мала б змогу реалізувати себе творча молодь. Головна його мета — надати можливість дітям, насамперед з сільської місцевості, продемонструвати свої здібності. Я більш ніж переконаний, що впродовж багатьох років вони не могли цього зробити, та й умов для розвитку їхніх талантів як таких не було. До речі, концепція фестивалю, назва якого «Вставай, Сонце!» (цьогоріч пісні з однойменною назвою виповнюється 25 років — ред.) не передбачає жорстких вікових обмежень, участь у ньому можуть брати люди віком до 55-ти років(!). Фестиваль має дві номінації.

До речі, це хороша нагода заявити про себе маловідомим альтернативним музичним гуртам і в той же час популяризувати українські народні танці та пісні — основу нашої нації. Планую, що логічним наслідком проведення цього фестивалю буде створення однойменного продюсерського центру для обдарованих дітей та молоді, що надаватиме всебічну підтримку розвитку їхніх талантів.

Ще одна цікава ідея — організувати своєрідні «батли» між районами області. Шляхом жеребкування населені пункти нашого краю готуватимуть свою творчу одиницю і в подальшому вболіватимуть за неї. Наприклад, Збараж проти Гусятина, Борщів – Тернопіль і т.д.

– Щоб втілити у життя такі ідеї, потрібне неабияке сприяння, у тому числі й з боку владних структур?

– Однозначно, без підтримки місцевої влади цей проект залишився б на рівні розмов. Важливим є і розуміння з боку керівництва районів, які також активно йдуть назустріч. Усіх нас об’єднує спільна мета — популяризація нашого краю не лише в Україні, а й за кордоном. Наразі фестиваль «Вставай, Сонце!» започаткований на обласному рівні, але в перспективі плануємо розвинути його не лише до всеукраїнського, а й міжнародного рівня. Враховуючи те, що Тернопіль має близько 25-ти міст-побратимів по всьому світу, цілком логічним буде ефективно розвивати культурний обмін.

Приємно відзначити, що Тернопільщина поступово стає епіцентром творчості. Максимально сприяють цьому, зокрема, очільник області Степан Барна, а також його заступник Юрій Юрик, який фактично є ініціатором впровадження багатьох таких речей. Спостерігається цікава тенденція — для того, щоб відзняти музичний кліп, сьогодні не потрібно їхати у Київ, а відомі артисти не соромляться їхати в провінцію, на Тернопілля, адже ми вже неодноразово демонстрували, що можемо забезпечити всі організаційні питання цього творчого процесу на найвищому рівні.