Культурний гоп-стоп: українські пісні, «віджаті» росіянами

13.01.2019 13:43 Опубліковано : Новини Тернопілля
Джерело: РБК-Україна

Будівництво сміттєпереробного заводу у Львові планують відновити вже у грудні

Східні сусіди цинічно привласнили собі десятки споконвічних українських композицій

Велика кількість російськомовних пісень, які багато хто навіть вважав народними, насправді були цинічно вкрадені "совєтськими" авторами і композиторами у українців.

Ми зібрали найяскравіші приклади, у яких прослідковується патологічна потреба росіян до крадіжок, і які доводять те, що у основі культури країни-агресора лежить не що інше, як звичайний плагіат.

"Вот кто-то с горочки спустился" / "В саду осіннім айстри білі"

Ця пісня, що стала візитною карткою Надєжди Кадишевой і Наташі Корольової, є лише адаптованим варіантом українського романсу XIX століття "В саду осіннім айстри білі".

Відео: YouTube/MusicVideoUA

"Поручик Голицын" / "Друже Ковалю"

У цьому випадку росіяни взагалі приписали собі "бандерівську" пісню! Адже автором музики і слів до композиції "Друже Ковалю", яка лягла у основу "білогвардійського" романсу "Поручик Голицын", є повстанець Микола Матола. І була написана вона в 1949 році. А переклали цю пісню російською лише у 1977-му.

Відео: YouTube/Віктор Алекса

"Любо, братцы, любо" / "Любо, братці, любо"

Ця пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років завжди звучала українською. Чому? Тому що у армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. Власне, навіть у радянському фільмі Олександра Пархоменка, пісня "Любо, братці, любо" співається російською мовою, але з українським акцентом та такими словами, як "порубаних", "не доводиться", "куля", "тужити".

Відео: YouTube/T Zhytynsky

"Выйду на улицу" / "Де б я не їхала, де б я не йшла"

Російська нібито "народна" пісня "Выйду на улицу, гляну на село" насправді є лише адаптацією української дійсно народної "Де б я не їхала, де б я не йшла", без якої не обходиться жодне традиційне українське весілля.

Відео: YouTube/Sergiy Ivanov

"Ой, мороз, мороз"

Ще одна "російська народна", написана, щоправда, 1954 року... Насправді ж ця композиція була популярна на Вінничині ще у першій половині 1900-х років і співали її з такими словами:

Ой мороз, мороз,
Ще й зима буде,
Прошу я тебе -
Не зморозь мене!
Прошу я тебе -
Не зморозь мене!
Ой не так мене,
Як мого мужа,
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Кожуха нема
Й чобіток нема,
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Сиджу за столом,
Та й пишу пером,
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.

Відео: YouTube/T Zhytynsky

"Там вдали, за рекой" / "Прощався стрілець"

Російська "Вікіпедія" пише, що текст до пісні "Там вдали, за рекой" був написаний у 1924 році. Але композицію "Прощався стрілець" на той час вже 10 років як співали у корпусі Українських січових стрільців.