Навчаючись в університеті на факультеті журналістики, моє покоління ретельно вивчало коректуру, літературне редагування, літературну критику і ще багато чого, що в житті (на практиці) багатьом з нас не знадобилось. Однак, коректура і редагування завжди були поза конкурсом, адже це саме та "мурашина" й необхідна праця, без якої на практиці журналістам - ні туди, ні сюди. Тому й не дивно, що журналістика, у свій час, для багатьох майбутніх письменників стала стартовим майданчиком у велику літературу. Серед відомих українських майстрів пера - журналіст і письменник Богдан Мельничук. У цій людині поєдналось багато обдарувань,зокрема - редагування текстів.
Це неймовірно, але на сьогодні Богдан Мельничук відредагував уже тисячну книжку! Уявити тільки - 1000! Насправді за цією цифрою - недоспані ночі і... втрачене здоров'я. Коло авторів величезне. Жанрова тематика - можна й не перераховувати. Художні тексти, наукові, публіцистика, краєзнавство, документалістика тощо. А ще ж написання власних книг, статей... Пригадую, як одного разу подарувала книжку своїх оповідань. Він відкрив посередині і відразу побачив пунктуаційну помилку. Тож наступні мої книжки редагував пан Богдан. Як редактор - прискіпливий і вимогливий. Але цінність його редакторства надзвичайно важлива: кожне своє виправлення завжди аргументує, підкаже, порадить. Працювати над правками Мельничука - це мовно-стилістичний детектив. І якщо до цього підійти серйозно, то можна заочно закінчити курс редагування, не встаючи з крісла. Що я у свій час зробила, і за що уклінно вдячна пану Богдану. Щоправда, є один нюанс: можна захворіти "мельничукізмом". Ви не знаєте, що це таке? Це коли ти вже не можеш як раніше читати куплені чи подаровані тобі книжки у звичному режимі, а тільки з олівцем. Те ж саме стосується газет, білбордів,упаковок тощо. Подумалось, а якби пан Богдан не займався редагуванням, а виконував би власне призначення - писати, скільки б він міг ще написати цікавих книг!
Читайте більше на
TeNews.