Цю дату Україна відзначає тепер кожного року 20 лютого в пам’ять кривавих подій на Євромайдані в Києві 2014 року. У цей день в Теребовлі пройшов мітинг з панахидою у Молодіжному парку біля пам’ятника «Героям Небесної сотні». Заупокійну службу по загиблих проводили чотири священики, на мітинг прибули майданівці-волонтери, демобілізовані бійці АТО,  голова Теребовлянської РДА, голова райради, мер міста, комісар райвійськкомату та багато активних мешканців міста.

Після оголошення відкриття мітингу до Дня Героїв Небесної сотні, загиблих на Майдані  вшанували хвилиною мовчання, присутні вклали біля підніжжя обеліску запалені свічки пам’яті, живі квіти, а священики провели панахиду по загиблих та окропили пам’ятник святою водою. У своїй проповіді священик УКГЦ о. Ігор зокрема сказав: «…Джерелом влади в Україні є народ і цього права його ніхто не може позбутися. Нині я пригадую слова нашого майданівця та ветерана АТО Ярослава Вівчара, який на одному з віче п’ять років тому з впевненістю сказав, що той режим мусить впасти і ще так рішуче махнув рукою. Пізніше, як ми знаємо всі, так все і сталося, Ярослав мовби пророкував події. Але на жаль боротьба забрала багато життів патріотів, пролилася кров…»

Голова РДА Юрій Ништа у своєму виступі відзначив: «Герої Небесної сотні своїми вчинками доказали всьому світові, що український дух незламний, український народ нескорений. Сьогодні я із словами подяки та шани звертаюся до усіх живих учасників тих жахливих подій і з скорботою схиляю голову перед всіма майданівцями…»

Також виступив і голова Теребовлянської районної ради Ігор Смільський, який у своєму виступі відзначив з шаною ті героїчні історичні події на Майдані п’ятирічної давності.

Микола Шевчук, найперше, великий патріот і волонтер, який на передовій фронту війни з москалями на Сході України із своїми побратимами-волонтерами побував багато разів, забирав тіла загиблих воїнів-земляків, попадав під ворожі обстріли, до того ще й заслужений художник України і саме його руки створили даний пам’ятник Героям Небесної сотні, стоячи поряд нього, почав свій виступ з того, що відмітив намагання російських узурпаторів ще з княжих часів і до тепер загарбати Україну, знищити все українське, переписати історію на свій лад, але у всі віки їм того не вдавалося, не вдасться й нині. А далі промовив: «На сьогодні за п’ять років після Майдану не покараний ні один злочинець тих кривавих лютневих 2014 року подій. Злочинці думають, що можуть уникнути покарання, але на світі ще ж є наш Господь, Він бачить діяння кожної людини і воздасть кожному по його заслузі».

На закінчення майданівці та волонтери водночас ГО «Теребовлянська вежа» розпочали спів Гімну України, їх підтримали всі присутні й на цьому мітинг завершився. Всіх присутніх далі запросили до Теребовлянського центру КІД подивитися інсценізацію «Листи з Майдану» та документальний фільм «Злам» про лютневі події на Майдані 2014 року.

Все б нічого, ну відбув дехто цей мітинг для галочки, а дехто клав щиро молитву із сльозами на очах по убієнних… І так діється вже п’ятий рік поспіль, але нічого не змінюється в державі, більше того – життя простих українців погіршується, опускається до самого низького рівня в цілій Європі. І тих майданівців, яких не повбивав режим Януковича на Майдані, до нині добивають московіти на Сході. І це реалія, бо патріоти гинуть на фронті, гинуть тому, що вони патріоти і першими не задумуючись віддають найдорожче, що мають, свої життя за свою Батьківщину кохану, їх стає все менше і менше… Ще в перші роки по Майдані на мітингах можна було почути запальні виступи майданівців та активістів із звинуваченням влади у її бездіяльності, безкарності злочинців і т.п. Нині також про це говорять, але вже не відкрито, а потайки, говорять про реальну кількість загиблих та поранених у, так званій, АТО, а насправді війни з російськими окупантами, небувалому збагаченні представників правлячої влади за рахунок простих громадян, за рахунок війни. І що? Все закінчується простими балачками. Правлять же бувші регіонали, комуняки й інші здирники, вони не зникли нікуди, вони просто пройшли процес мімікрії, перефарбувалися й нічого їм немає. А незабаром же вибори Президента України й ніхто не знає кому віддати свій голос, адже претиндентів ціла купа на цю високу виборну посаду й багато з них не один раз вже обіцяли рай для народу. Але тільки добираються до влади і знову те саме, що діється вже 29-й рік – грабують і брешуть, знущаються і дурять народ. І що їм до загиблих Героїв Майдану чи Героїв у війні з москалями? Що їм гукнути «Слава Україні!», вдягнути вишиванку, показово піти до церкви… Чи всі люди посліпли, оглухли, чи не бачать лицемірства, того, що їх насправді не єднають, а роз’єднують?

Віктор Аверкієв