Що слід робити, якщо людина зазнала фізичного, психологічного, економічного чи навіть сексуального насильства? На жаль, як чинити у таких випадках, знає далеко не кожен, а тому не може себе захистити.  

Докладно це - у розмові із тернопільським адвокатом Віталієм Горбою.

- Які є форми насильства і види юридичної відповідальності, передбаченні законом за такі дії?

- Серед форм насильства можна виділити: фізичне, психологічне, економічне і сексуальне. Це - класичні форми, які визначив законодавець, прийнявши Закон «Про запобігання і протидію домашньому насильству». Причому за кожну із вищезгаданих форм настають різні види відповідальності: від кримінальної до цивільно-правової. Зрозуміло, що кримінальна відповідальність є найжорсткішою. В інших випадках, при адміністративній, цивільно-правовій і в окремих випадках дисциплінарній відповідальності, відповідальність м’якша. Щодо міри покарання, то це може бути як штраф, так і позбавленням волі.

- Чим відрізняються згадані вами форми насильства?

- Якщо ми говоримо про фізичне насильство як форму домашнього насильства, то воно включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Якщо ж ми говоримо про психологічне насильство, то мова йде про словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у простраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи. При сексуальному насильстві йдеться про діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи  чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

- На що впливає ступінь тяжкості вчиненого насильства?

- Усе залежить від того, якої інтенсивності вплив на здоров’я особи мало таке насильство. Наприклад, ступінь тяжкості заподіяної шкоди у фізичному насильстві впливає на кваліфікацію кримінально-караного діяння особи, що його заподіяла. Відповідно, це визначає визначення міри покарання. Тілесні ушкодження бувають: легкої та середньої тяжкості, а також - важкими. Це передбачили в особливій частині Кримінального кодексу України.

Якщо ми ведемо мову про психологічне чи економічне насильство, то воно зазвичай безпосередньо не пов’язане із заподіянням шкоди здоров’ю людини, однак - не завжди. Тому, якщо такі дії мали вплив на здоров’я особи, за це може настати кримінальна відповідальність. Наприклад, якщо одна особа систематично вчиняє психологічні насильницькі дії щодо іншої особи і це вже призвело до непоправних наслідків, скажімо, руйнування психіки людини, яка зазнала такого впливу, то наслідки такі слід розцінювати вже як тілесні ушкодження. Відповідно, таке діяння може підпадати під ознаки злочину, передбаченого у Кримінальному кодексі.

До речі, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначають шляхом проведення судово-медичної експертизи. Якщо наслідки пов’язанні із психікою людини, то, можливо, потрібна буде судово-психіатрична експертиза.

- Тобто постраждалому треба звертатися до суду?

- Якщо мова йде про вчинення кримінального правопорушення, то потрібно звертатися до правоохоронних органів, зокрема в поліцію. За результатами розслідування, якщо провина конкретної особи буде доведена, матеріали скерують до суду - для притягнення винного до відповідальності.

- То як радите поводитися людині, яка стала жертвою насильницьких дій?

- Якщо наслідком насильницьких дій є заподіяння шкоди здоров’ю, то, звичайно, треба звернутися у медичний заклад і в поліцію. Якщо людина скаржиться на тілесні ушкодження і працівники закладу охорони здоров’я освічують кримінальний характер травм, то медики самостійно зобов’язані повідомити про це у правоохоронні органи. На підставі цього поліцейські повинні внести відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань і розпочати кримінальне провадження за даним фактом.

- Навіть якщо жертва самостійно не звертатиметься у правоохоронні органи?

- Саме так. Однак якщо кримінальне провадження відкриють за повідомленням лікарів, то в окремих випадках, за бажання потерпілого, такі провадження можуть бути припиненими. Наприклад, у разі заподіяння легких тілесних ушкоджень, у деяких випадках заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, але лише щодо певної категорії суб’єктів. Зазвичай це - родичі. В інших випадках кримінальне провадження не закриють.

Якщо йдеться про насильство, не пов’язане із заподіянням фізичної шкоди здоров’ю, то достатньо дієвим способом захисту є звернення до суду у порядку цивільно-правового провадження. Тоді переважно обирають такий спосіб захисту, як відшкодування заподіяної матеріальної і моральної шкоди. Наприклад, особі довелося лікуватися від депресивного стану, спричиненого насильницькими діями психологічного характеру. Це є прямі збитки, а за глибину душевних страждань постраждалий може ставити питання про відшкодування моральної шкоди.

- Як визначають розмір відшкодування?

- Це - одне із дискусійних питань у практичній юриспруденції. Адже визначити розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті відповідно до глибини страждань особи чи отриманого нею фізичного болю - складно. Трапляється, люди виставляють суму, виходячи із якихось внутрішніх міркувань або оціночних понять. Суди, розглядаючи таку категорію справ, зазвичай керуються сформованою практикою щодо розмірів відшкодування. Однак на моє переконання, найбільш правильним способом визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди є призначення судово-психологічної експертизи, за результатами якої експерт і визначає еквівалент компенсації. Власне, відповідні методики проведення такого виду експертиз уже розроблені.

Марина Худик