25 червня, якраз на день народження мами Галини Шепеляк, у Іванни Голуб відбулася презентація її четвертої книги «Вишневий біль», виданої у «Письменницькій робітні «Оповідач».

Відрадно, що редактором цієї книги став відомий київський письменник і видавець Сергій Пантюк. Ось рядки з його передмови до книги: «Поетка Іванна Голуб – ще геть молода, і зараз я говорю саме про її творчість. Вона впевнено рухається обраним шляхом до оповитого хмарами омріяного Парнасу, багато працює, експериментує, шукаючи нових емоційних відтінків та їхніх вербальних утілень. І водночас не боїться мати максимально щирою і природною – не лише, коли йдеться про особисте, а й про громадське, загальнолюдське.

Тематичний та ідейний діапазон поезії Іванни Голуб надзвичайно широкий: тут дитинство і становлення особистості, стосунки з батьками, світле кохання й подальші перипетії родинного життя, дружба, співіснування матеріального й духовного… Але «вишневий біль» авторки охоплює не лише близьке та щоденне, а й долю всієї України, а інколи – й цілого світу. І це – вагома знахідка, бо архетип «вишня» є одним з найдавніших у нашій культурі, закоріненим в різноманітні мистецькі та фольклорні пласти. Цвіт вишні – весна, кохання і ніжність, плоди – зрілість, досягнення, розчавлена вишня – кров і втрати…

Тому наскрізним стержнем цієї книжки є війна – теперішня, нав’язана нам одвічним ворогом, жорстока, нещадна. І саме тут звучать нотки розпачу – бо мати не повинна «колисати сина у труні», не має жити у стражденному чеканні, кожна мить якого позначена тривожним боєм серця – а чи повернеться мій син живим? І ці сини не мали б сивіти у 20 літ, не мусять божеволіти від нічних жахіть посттравматичного синдрому. Про це все поетка говорить просто, образно і настільки щемно, що віриться кожному слову. Ця оголена правда тому виникає, що сама Іванна – мати п’ятьох дітей, з яких троє – сини, нехай ще малі, але ж вони мають жити в мирній країні! Тому й прочитуються ці рядки як материнські застороги й оберегові заклинання, і стосуються вони не лише власних дітей, бо для справжніх матерів чужих дітей не буває».

Фото з мережі Інтернет

Ведучою цікавої і змістовної презентації була голова Рівненської обласної організації НСПУ Ірина Баковецька, яка й очолює згадане видавництво. Майже дві години дотику до Іванчиної поезії сповнили серця присутніх у «Світлиці» обласної наукової бібліотеки щирими і вистражданими рядками віршів про глибинні почуття жінки, яка спрагла до висот і живе своєю місією бути берегинею для власної родини, краю, нації. Їхня потужна енергетика зачепила, здавалося б, Всесвіт і поринула у вічність щастям і трагедією людського буття, стривоженим голосом і безмірним почуттям любові.

 Фото Анни Лимич

Традиційно на зустріч із поетесою завітали літератори, освітяни, просвітяни, друзі… У кожного для Іванни Голуб знайшлися сердечні, доброзичливі й по-справжньому світлі слова, адже навіть із сумних поезій випромінюється потужне й божественне світло.

Велике щастя для письменника – безперервно і віддано писати книги. Нагадаю, що за короткий термін часу у письменниці вийшло аж чотири книги! Варто зазначити, що із кожною новою книгою Іванна Григорівна зміцнює свої літературні крила, розширює простір і урізноманітнює діапазон. Звісно, велика заслуга успіху молодої поетеси, психолога, юриста полягає і в тому, що її велика родина, на чолі з батьками, разом із меншою сестрою Іриною,  цілком позитивно сприяє здійснити заповітне бажання – стрімко і впевнено увійти в українську літературу й зайняти  там свою непересічну нішу.

 Фото Анни Лимич

Наразі складається враження, що їй таки сприяє  щаслива літературна доля, котра й допомагає народженню книжок одна за одною, звісно, болісного, однак і радісного! Це як діти – народжуються в муках, але стають сенсом життя. «Пробач мені, мамо…» – декламує старша донька Галини Володимирівни і дарує мамі великий букет квітів. Зворушливі хвилини проймають присутніх у залі і створюють атмосферу родинної близькості, значущості, вагомості… Щастя дітям, котрі мають батьків, та ще й таких! Бо ж талант, по суті, не виникає нізвідки, а десь заховані його коріння у генах, у минулих поколіннях.

 Фото Анни Лимич

Цікаво, що сусід Шепеляків по Корнину, композитор Андрій Пастушенко, як завше,   привітно і навіть із гордістю озивався про нову книгу Іванни Голуб. Схвалювала літературну діяльність і «хрещена мати» Іванни, письменниця Неоніла Диб’як із Городища. «Харизма, характер, гарні ідеї, цікаві думки, своєрідний світогляд, нове бачення…» – основна суть виступу про Іванну – Неоніли Ананіївни, котра прийшла на презентацію молодшої посестри зі своєю новою книгою для дітей «Андрійко і зла сила».

Успіху, вдачі, легких і тернистих літературних шляхів побажали Іванні Голуб і просвітянка, педагог Наталія Савчук, освітяни Марія Диб’як і Мирослава Кочупалова з Квасилова, літератори Тетяна Собецька і Віра Мельникова. На щастя, «Вишневий біль» викликав у душах присутніх прекрасний і тонкий резонанс із надією, що звучатиме він ще довго і чисто.