Які позапарламентські партії може профінансувати держава?

23.07.2019 13:16 Автор : Новини Рівненщини
Джерело: chesno.org/en/post/3479/

Фото: https://www.chesno.org/en/post/3479/

На Львівщині водій іномарки збив на смерть дитину

Після парламентських виборів-2019 державне фінансування матимуть і позапарламентські партії, які не потраплять до Верховної Ради, але здобудуть від 2% голосів виборців.

Рух ЧЕСНО пояснив скільки держкоштів отримають партії 2020 року та як їх розподілять.

Сума державного фінансування партій залежить від розміру прожиткового мінімуму та явки на виборах. Згідно з даними ЦВК, явка на цих виборах становила 14,7 мільйона виборців. Кожен виборець приносить до загального кошика державного фінансування 2% прожиткового мінімуму, або 38 гривень і 42 копійки. Фактично ви фінансуєте не всі партії загалом, а конкретно ту, за яку проголосували. Саме від кількості голосів за конкретну партію залежить, скільки держкоштів вона одержить. Таким чином загальний бюджет держфінансування партій у 2020 році сягатиме 565,5 мільйона гривень.

90% цієї суми, це 509 мільйонів, розподілять пропорційно між усіма партіями, що подолали 2%-й бар'єр. У такому разі переможець отримає найбільше, а партія, яка ледь долає 2%, – найменше.

У світі подібна практика державного фінансування партій досить поширена особливо у західних демократіях. Лише кілька країн Європи не мають державного фінансування в тій чи іншій формі. Подібне запровадження полягає в тому, аби надати партіям альтернативне джерело фінансування, що має зменшити їхню залежність від великих донорів, у нашому випадку – від олігархів. Поступово це має привести до якісних змін в ухваленні рішень як на місцевому рівні, так і на рівні парламенту. Адже закони мають ухвалювати не з урахуванням інтересів великого приватного донора, а в інтересах усієї держави та суспільства. Миттєвого результату від запровадження державного фінансування годі чекати, оскільки трансформація може тривати кілька виборчих циклів та залежить і від низки інших чинників. Зокрема, від економічної ситуації, роботи контролюючих органів та судів, а також від створення незалежних від олігархів медіа.

Питання,куди партії витрачатимуть ці кошти закон майже не регулює, оскільки наявне в ньому формулювання "на статутну діяльність партій" можна трактувати аж надто широко. Єдине, на що заборонено витрачати ці кошти, то це на ведення виборчої агітації. Однак, якщо партія не зареєстрована в ЦВК як суб'єкт виборчого процесу, то й реклама за державні кошти не вважатиметься за агітацію. Через те, партії досить часто зловживали використанням держкоштів на пряму й навіть на приховану рекламу. Так системно робив "Народний фронт", витративши на рекламу близько 100 мільйонів гривень. Як показав час, ці видатки виявилися марними, адже рейтинг партії так і не зрушив з рівня статистичної похибки.

Фактично партії мали б витрачати ці кошти на розвиток регіональної мережі, навчання своїх рядових членів і представників у радах, проведення досліджень, залучення експертів до розроблення рішень місцевого та національного рівнів, комунікацію з виборцями (двосторонню комунікацію, а не рекламу), організацію публічних консультацій.

Щоб очікування та практика використання держкоштів збігалися, новому парламенту слід внести зміни до закону "Про політичні партії" та чітко визначити, куди можна й куди не можна витрачати держкошти. До цього моменту в партій може бути запроваджено внутрішні правила, на що для них прийнятно витрачати ці кошти, а на що – ні. Ще ліпше – мати стратегію розвитку партії (для багатьох – стратегію створення партії) і саме для досягнення цієї мети використовувати держкошти.

Окрім того, партії, які пройшли до парламенту отримають повне компенсування коштів витрачених на виборчу кампанію. Компенсацію вони отримають лише за офіційну частину видатків, відображену у фінансовому звіті. Це викликано тим, аби стимулювати партії виводити свої витрати (а отже, і надходження) з тіні.

За матеріалами ЧЕСНО