У Бережанах закривають обласний дитячий гастроентерологічний санаторій, який є комунальним некомерційним підприємством облради. 

У Бережанах закривають обласний дитячий гастроентерологічний санаторій, який є комунальним некомерційним підприємством облради. З цього приводу у редакцію Терміново звернулися працівники закладу, які хвилюються, що можуть залишитися без роботи. Вони кажуть, закриття закладу є штучним та звинувачують гендиректорку. Працівники розповідають, чому так вийшло і підозрюють, що не обійшлося тут без політики. Вони вважають, саме людям, причетним до однієї з правлячих партій в області, вигідно захопити територію закладу в центрі Бережан, а разом з ним і землю. 

Рішення про закриття комунального некомерційного підприємства “Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій” прийняли на сесії облради 19 вересня. Водночас вирішили припинити діяльність ще двох закладів – Кременецького обласного дитячого психоневрологічного санаторію і обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО у селі Яблунів Гусятинського району.  На базі цих закладів утворять нові підрозділи Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації, якому згадані заклади мають передати майно, обладнання та переоформити права землекористування. 

Чому закривають санаторій у Бережанах? Кому це вигідно? Чи отримають роботу працівники ліквідованого закладу? Що буде з його пацієнтами? Відповіді на всі ці питання шукала журналістка “Терміново”. 

Хочуть врятувати заклад 

Як розповідає завуч санаторію Ольга Гнатишин, місяць тому усі працівники отримали повідомлення про звільнення та були ознайомлені з наказом. Більше ніхто нікому нічого не пояснював, тому працівники просто змусили гендиректорку Надію Лужну провести збори і сказати, що буде далі.  – Вона нас заспокоїла, сказала, що йдемо на біржу, а потім нас візьмуть на роботу у новостворений підрозділ, а може, хтось піде на навчання та курси, – каже пані Гнатишин. – Санаторій працює до 24 грудня. Керівництво нового підрозділу ще сюди не приїжджало, нічого не дивилося, проте тут вже розпочали ремонти. Хто це робить і за які кошти, ніхто нікому не пояснює.  Працівники санаторію кажуть, що раніше мовчали про проблеми закладу, бо багато просто боялися шефині. А хто проти неї виступав, поплатилися, – їх або на півставки перевели або ще щось. Нині коли заклад опинився у такій складній ситуації, люди хочуть його врятувати.  Спершу закрили школу Рішенням сесії облради, на місці санаторію планують відкрити підрозділ Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації, керівником якого є Наталія Турецька – депутатка тернопільської міськради від ВО “Свобода”, дружина голови обласної організації “Свободи” Олега Сиротюка – екснардепа та голови Тернопільської ОДА у 2014 році. Та чи візьме вона на роботу працівників санаторію – невідомо.

– У цьому центрі в Тернополі працює 15 чоловік, а у штатному розписі  санаторію – 60 працівників, – каже вихователька Наталія Пришляк.   Працівники звинувачують гендиректорку закладу в тому, що довела до такої ситуації.  Адже у 2017 році вона внутрішнім наказом ліквідувала школу І-ІІ ступенів, яка діяла на території санаторію, і в якій мали можливість вчитися діти зі всієї області, які приїжджали  на лікування.  – Тоді одні вчителі пішли на пенсію, інших, в тому числі мене, перевели на вихователів, деяких звільнили, – каже Наталія Пришляк. –  Ми сварилися, але школу закрили і штат скоротили. Скоротили і кількість дітей – від 100 до 50 чоловік. Це вже був початок закриття закладу взагалі, бо якби не закрили школу, то не було б можливості закрити весь цей заклад. А нема школи, батьки перестали відправляти дітей у санаторій, бо пропускати три тижні уроків – це забагато. Відповідно у навчальний час у нас дітей мало, а починаються канікули і у нас знову їх купа.  Влітку, за словами Наталії Пришляк, тут було понад 50 дітей.

– Ми не поміщали всіх охочих, – каже вона. – Зараз ми навіть виконуємо функцію притулку. У нас є декілька сімей, позбавлених батьківських прав, і дітей не дали в інтернат, а дали до нас, вони тут живуть.

Перестали поступати діти

Закриття санаторію є штучним, вважає завуч Ольга Гнатишин.  – У 2017 наша в.о. головного лікаря (нині гендиректорка) закрила школу, – каже вона. – У цій школі я була завідувачем по навчальній роботі. Я її просила і молила не робити цього. Вона закрила і сказала, що так аудит вирішив, мовляв у нас постійно одні і ті ж діти. Я тоді говорила, якщо закриється школа, то закриється і санаторій, бо до нас діти приходять не лише лікуватися, але й навчатися.  Тоді гендиректорка сказала, що в Тернополі її страшать і вона мусить це зробити.  Наслідок не забарився – у санаторій перестали поступати діти, продовжує пані Гнатишин.   – Я казала директорці звільнитися, якщо вона не справляється з цією посадою, – каже Ольга Гнатишин. – За ці слова я потім постраждала, – у мене забрали півставки. Я подала до суду, тоді вона мене викликала і повернула все назад. Я їй говорила, що вона закриє заклад своїми руками. І так вийшло. Наприклад, у Заліщиках є санаторій, але там головний лікар дбає про нього, заклад на висоті і він залишився.

Приїжджали і все оглядали

Як розповідають працівники санаторію, раніше їх головний лікар був із Партії регіонів і його звільнили під час люстрації. У 2016 році призначили в.о головного лікаря, але вона пробула недовго – до року часу, очевидно не витримала того всього тиску, не хотіла проводити скорочень і звільнилася. Надія Лужна, яка працювала тут педіатром,  сама висунула свою кандидатуру на головного лікаря, а влітку цього року її призначили гендиректором. Очевидно вона вигідна всім, припускають її підлеглі.

Також вихователі пригадують ще один момент. І коли дізналися, що на місці санаторію буде заклад, яким керує Наталія Турецька, кажуть – все склалося у пазл.  – Два роки тому до санаторію під’їхали люди на чорному авто. Це були Олег Сиротюк (чоловік пані Турецької – ред) і нині вже покійний депутат облради Олександр Башта. Оглядали все. І тепер я зрозуміла, в чому справа, – каже Ольга Гнатишин. – Я ще тоді жалілася, мовляв, поможіть, бо школу закрили, нас хочуть скорочувати, а виявляється, вони слухали мене, а думали своє. 

Ольга Гнатишин вважає, оскільки одразу санаторій закрити не змогли, все зробили поступово – спершу закрили школу, відповідно стало мало дітей у санаторію. Потім, згідно з новою реформою, призначили гендиректора, бо коли керівник в.о., то заклад закрити не можна.

– А зараз ми не маємо чим апелювати, – дітей нема, – каже жінка. – Все питання в грошах та владі. Патрія це підхопила і зараз використовує цю можливість.  У такій самій ситуації як вихователі  Чому закривають санаторій і що буде з його працівниками, ми запитали гендиректорку Надію Лужну.

– Медична реформа передбачає автономізацію закладів. А санаторій автономно працювати не може, – каже вона. – Я своїм вчителям все розповіла, вони все прекрасно знають, але люди не хочуть розуміти. Заклад невигідний державі. У санаторій 10 років ніхто не вкладав грошей, не було капітальних ремонтів, сюди треба сучасне реабілітаційне обладнання. Я писала гранти, програми, але не пощастило, ніхто не звернув уваги.  Власником закладу є обласна рада, продовжує пані Лужна. Але оскільки санаторій автономно працювати не може, а у  2020 році не буде медичної субвенції і грошей на зарплати, облрада прийняла рішення вивести його з підпорядкування Міністерства охорони здоров’я і ввести його у підпорядкування Міністерства соціальної політики.  – У нас нема школи і дітей нема, зараз 5 дітей, – каже Надія Лужна. – Наповнення є тільки червень, липень, серпень, а 9 місяців нікого нема. І влітку, коли є діти, вихователі беруть лікарняне, кажуть, дуже тяжко працювати. Йде процес ліквідації закладу як санаторію і створення структурного підрозділу обласного центру реабілітації, де керівником буде Турецька Наталія. У статусі вказано, що протягом місяця має бути штатний розпис. Тому всі питання щодо працевлаштування вже до неї. Я працівникам пояснювала, що сюди найперше будуть брати тих людей, які працювали у санаторії, бо ніхто з Тернополя туди їздити не буде. Кому не дістанеться робота, то так і буде. Ви що не знаєте, що відбувається оптимізація закладів і таке є. Таке життя… І я лишаюся без роботи, я в такій ситуації, як вихователі, я не знаю чи мене візьмуть у новий підрозділ. І взагалі невідомо, чи облрада матиме бюджет на нього. 

Набиратиме персонал з нуля  

Чи готова взяти на роботу працівників санаторію у новий підрозділ у Бережанах, ми запитали керівницю Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації Наталію Турецьку.

– Зараз триває ліквідаційний процес санаторію, тому на цьому етапі я не маю жодного стосунку до Бережан, – каже вона. – Заклад знаходився в структурі охорони здоров’я і у зв’язку тим, що нема фінансування і не виконується функція, його просто закривають. Оскільки мені потрібно розширювати свою функцію, а тут є простір, приміщення і територія я розумію, що мені це підходить. І ми одразу в рішенні сесії облради прописали, що там в перспективі буде відділення денного перебування. Але це вже структура соціального захисту, ми працюємо за його умовами і вимогами. Хто буде там працювати? Той, хто буде відповідати критеріям персоналу, який має працювати в такому закладі. Нам будуть потрібні вихователі, педагоги, санітарки , технічний персонал.  Всі відкриті вакансії будуть йти через біржу праці. Хочу, щоб всі розуміли, там є ліквідація, це не є реорганізація, бо в такому випадку я була б зобов’язана відповідно до закону брати на роботу тих, що працювали і в першу чергу їм надати робочі місця. Ліквідація – це закриття закладу. Я приходжу на голе місце і набирати персонал буду з нуля. Я погоджуюся з тим, що працівники втрачають заклад. Але ініціатива могла бути нагороджена. Якби вони колективом сіли і сказали: в нас халепа, шукаємо вихід, бо в нас є все – приміщення, зарплати, навчені люди, давайте знайдемо, що роблять інші, щоб нас не закрили. Ми цього в облраді не чули. Я не маю відповідальності за збереження робочих місць тих людей, які зараз втрачають роботу в результаті закриття закладу. Заклад закриває Департамент охорони здоров’я, за всіма пояснення – до керівника Департаменту.  Коли запрацює підрозділ Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації у Бережанах, а саме – відділення денного перебування, наразі невідомо.  – Підрозділ відкриють, якщо буде фінансування, та сама ситуація з підрозділами у Кременці та Яблунові Гусятинського району, каже Наталія Турецька. – Я не можу відкривати, не маючи коштів на заклад, персоналу треба платити гроші, я набираю персонал, коли є готовий простір під функцію. Нема такого, що спочатку люди, а потім, може, ми будемо працювати.  

Санаторій у Бережанах давно не виконує свою функцію, додає співрозмовниця. Там була штучно зроблена відвідуваність. Новий наш підрозділ, а саме відділення денного перебування буде для осіб з інвалідністю, яким більше 18 років.  – Буде запускатися функція, тоді будемо говорити, – каже Наталія Турецька. – Бо наразі ці цифри, які нам озвучили про бюджет на наступний рік, вони складні навіть для того, щоб якісно працювала центральна структура – Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації на Сахарова, 2.  

Їх треба було закрити ще 10 років тому

Володимир Богайчук, начальник Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації: 

– Цей заклад не виконує функцію санаторію, ми його перепрофільовуємо. Там нема санаторію, ви б туди поїхали? Ніколи в житті. Ніхто туди не хоче їхати. Їх треба було закрити ще 10 років тому.  Як перспектива із працевлаштуванням у працівників санаторію? А яка може бути перспектива? Люди, які 10 років нічого не роблять, просто собі ходять на роботу і отримують зарплату. Їх доля вже мала бути давно вирішена. Заклад перепрофільовуємо, ті що треба, залишаться, пенсіонери та інші – ні… Робимо заклад, який реально буде виконувати свою функцію, бо санаторій нічого не робив, його там просто не було. Кількість працівників буде визначатися по штату нового відділення, одразу там не буде 100 чоловік, все поступово. Якщо робота там буде нормальна, воно буде розширюватися. Я думаю, це заклад буде давати хоч якусь користь, бо ті нічого не робили.  Володимир Богайчук стверджує, що у санаторію ніхто не лікувався вже багато років. І на його думку, давним давно треба було закрити і школу. – Яка то школа, де на одного учня 5 вчителів, хто може собі таке дозволити? – каже він. – Є місцева школа, як треба укладають угоду і навчаються. Дуже добре так: прийшов на роботу, попив чаю і пішов, треба ще щось робити. Ми подавали на закриття останні 5 років, але депутати не голосували, а вже коли пройшла реорганізація, то вони підтримали.