Несподівані передноворічні «Візії» у світі першодруків

26.12.2019 11:43 Опубліковано : Валентина Семеняк
Джерело: TeNews

У Львові відбулась масштабна акція на підтримку військовополонених

Тих, хто сьогодні помітний в сучасному літературознавстві – небагато: Олександр Астаф’єв, Людмила Тарнашинська, Анатолій Ткаченко, Григорій Штонь, Віктор Палинський,Тетяна Дігай – перші, хто спали на думку. Віднедавна цей славний ряд поповнив наш краянин із Шумська письменник і журналіст Ігор Фарина. На його рахунку опубліковано вже понад 150 рецензій! А між тим про цей літературний жанр кажуть, що він «вимирає»…

У видавництві «Золота Пектораль» вийшла невелика за кількістю рецензій (дванадцять) книга «Візії». Її автор Ігор Фарина. «Чи не щодня на мій робочий стіл лягають нові поліграфічні вироби з різних куточків України» – так починається перший відгук під назвою «Великі чари маленької книжечки» на «Останній бій знайденця» В.Б. Васильчука із Житомира. У цьому виданні зібрані рецензії Фарини як на прозові, так і на поетичні твори найрізноманітніших письменників. Серед них Людмила Весела (Між ріками і Богом) із Хмельницького, Надія Гаврилюк (Дольки днів) із Дрогобича, Петро Гнида (Вірші про все і ніщо: поезія), Богдан Дячишин (Думне слово Богдана Смоляка), Надія Ковалик (Зваба) – Львів, Володимир Кравчук (Сивий жайвір висіває пісню. Вірші старі і нові) – Тернопіль, Роман Кухарук (Вдень і вночі), Тетяна П’янкова (М’ята), Анна-Віталія Палій (Третій час поезії), Олег Смоляк (Вербне голосіння), Петро Шкраб’юк (Пробудились серед ночі, або Преображення людське).

Вражає обізнаність автора з творчим доробком величезної кількості письменників як минулого так і сучасного літературного процесу, що дає робити глибокий аналітичний зріз згаданих творів. До слова, письменник Михайло Наєнко якось сказав з цього приводу (про критичну оцінку інших в літературі): «Цей вид творчості ніколи не був в особливій пошані. Аж до того, що лунали голоси про її непотрібність. Мовляв, читач здатен і сам розібратися у вартості прочитаного художнього тексту, то навіщо йому ще й підказки якогось там критика? Лише великі письменники завжди наголошували: критика потрібна для того, аби виявити (розтлумачити) естетичний, інтелектуальний потенціал літератури. Навіть Шевченко чекав про себе критичного голосу і міг кинути в його бік невдоволений камінець: «Уже, либонь, десяте літо,/Як людям дав я «Кобзаря»,/ А їм неначе рот зашито…/Ніхто не гавкне, не лайне,/Неначе й не було мене».

Ігор Фарина тримає руку на «пульсі» сучасного літературного процесу. Бо за його власним спостереженням: «Здебільшого виходить так, що про появу нової книги знають автор, його родина та видавці. Ще іноді автори передмов і післямов». Тож, щоб там не казали з приводу «вмирущості чи невмирущості» рецензій, письменник загалом робить добру і важливу справу, сповіщаючи нас з вами про новинки у світі першодруків.

В оформленні обкладинки використано малюнок народного художника України Богдана Ткачика. Видання здійснено за фінансової підтримки ТОДА та ТОР.

Читайте більше на TeNews.