Першу офіційно померлу від коронавірусу на Житомирщині ховали на самотині.  Ні священника, ні близьких поруч.  Тільки працівники, які обслуговують процес поховання.

Родина померлої перебувала на самоізоляції вдома.

Другу офіційно померлу з Чернівеччини, яка мала COVID-19, і причиною смерті якої стало супутнє захворювання, в останню путь супроводжував з рідних тільки батько.

Вірус, який в світі вбив вже понад два десятки тисяч людей, змінює багато аспектів, пов'язаних із похованням близьких. Хтось боїться не мати можливості провести в останній шлях близьких, інші – що не попрощаються з ними.

"Українська правда. Життя" розповідає про сучасні тенденції поховання як за кордоном, так і в Україні.

Як ховають за кордоном

У більшості країн, де зафіксований спалах коронавірусу, ритуали поховання і скорботи змінені через ймовірність його подальшого поширення, пише Reuters. Незалежно від того, яка культура чи релігія в країні.   

Наприклад, в Ірландії органи охорони здоров'я рекомендують працівникам похоронних служб надягати маски на трупи, щоб знизити навіть незначний ризик зараження.

Також там заборонено ховати померлих від COVID-19 у відкритому гробу, а рідним рекомендують не цілувати покійного.

Міністерство охорони здоров'я Ізраїлю вимагає, щоб покійника одразу в лікарні загортали в подвійні герметичні поліетиленові пакети.

Ритуальні обмивання і обряди проводять в повному захисному спорядженні, а потім тіло знову обгортають в поліетилен для поховання.

 Чи не найкритичніша ситуація з похованням в Італії.

Хоча місцеві органи охорони здоров'я заявляють, що вірус не можна передати після смерті, він все ж здатен жити на одязі протягом декількох годин. 

"Багато сімей запитують, чи можуть вони побачити тіло в останній раз. Але це заборонено", – каже Массімо Манкастропа, трунар з Кремони.

У лікарнях суворі правила: мертвих відразу ж поміщають в труну неодягненими через ризик заразитися через їхні тіла.

"Уявіть: ви вдома зі своєю матір'ю, яка раптово відчуває себе хворою. "Швидка" приїжджає і забирає її. Відтепер ви ніколи не побачите і не почуєте її знову", – розповідає про реалії в Італії  священник Джуліо Деллавіте.

Найбільшим ризиком під час поховань вважають контакт не з померлою людиною, а з живою.

У декількох країнах були випадки, коли коронавірусом заражалися під час похорону.

В Україні теж виявили такий випадок.

Священник та ще один чоловік перебували на похороні в одному населеному пункті Тернопільщини. Згодом в обох виявили COVID-2019.

В Італії нині заборонили цивільні та релігійні церемонії, зокрема похорони, щоб запобігти поширенню вірусу.

Деякі тамтешні похоронні компанії використовують відеозв'язок, щоб дозволити сім'ям, які перебувають у обсервації, дивитися, як священик благословляє померлого.

В Ірані також більшість тіл ховають без ритуалу, який передбачає іслам.

У Південній Кореї уряд настійно закликав сім'ї жертв спочатку кремувати своїх близьких, а вже потім провести похорон.

У Китаї сім'ям загиблих часто навіть не дозволяють бачити тіла своїх близьких, а траурні церемонії проводять скорочені. Ці обмеження все ще діють, хоча число нових випадків зменшилося.

Як ховатимуть в Україні

Головний санітарний лікар Віктор Ляшко розповів, що ВООЗ не рекомендує особливих правил для поховання померлих від COVID-19.

Але Україна, як і інші країни, буде вживати додаткових заходів.

Ляшко розповів, що найбільший ризик в похованні мають ритуальні обряди, а саме велике скупчення людей і прощальні поцілунки. Саме їх і треба унеможливити.

"Ми вимушені вам рекомендувати зменшити час і кількість людей, які проводжають людину в останній шлях при коронавірусній хворобі, оскільки тут є можливість недотримання правил карантину, який забороняє сьогодні ритуальні обряди.

І це може тягнути до адміністративно-кримінальної відповідальності", – додав він. 

Цього правила при похованні 68-річного чоловіка на Тернопільщині дотрималися. Опускали тіло у землю мер, його заступник, голова сільської ради і ще один родич померлого.

"Сестра світила телефоном, а вони закопували яму, бо вже був вечір", – розповіла дочка померлого Аліна Поліщук.

Проте про захист і дезінфекцію ніхто не подбав – тіло з лікарні винесли в мішку.

"Сестра із чоловіком несли тіло до машини, допомогла ще медсестра. Мішок розсовувався, тіло випадало. Батько важив 100 кг.

Поклали тіло тата самі у домовину, не маючи ніякого захисного одягу.

До того сестра телефонувала у лікарню, і їй сказали, що медперсонал не буде себе наражати на небезпеку. А далі домовину не могли в бус засунути.

Тоді вже дзвонила до головного лікаря, а він порадив просити людей. Але всі втікали. Лише через 2 години вийшов лікар у захисному костюмі і допоміг домовину поставити в машину", – згадувала жінка.

Однією із причин, чому про безпеку не подбали, може бути те, що затверджених рекомендацій, як ховати померлих від коронавірусу, ще немає.

А ризик заразитися коронавірусом від мертвого, а саме від його одягу – є.

Цих заходів буде цілком достатньо, щоб убезпечити навколишнє середовище, патологоанатомів та інших людей, які будуть задіяні в цій процедурі", – коментує проєкт Данило Бріндак, фахівець відділу інфекційного контролю Центру громадського здоров'я."Ми розробили деякі рекомендації щодо заходів, які повинні впроваджуватися при процедурі поховання.

Відповідно до документу, який ще затверджує МОЗ:

Алгоритм поховання людини, яка хворіла, або мала підозру на коронавірус, і померла в лікарні:

• тіло передають лікарям-патологоанатомам, вони встановлюють причину смерті;
• тіло дезінфікують та кладуть в труну співробітники патологоанатомічного центру,
• труну закривають і дезінфікують зовні.

Додаткових рекомендацій щодо транспортування, захоронення та кремації померлого у ЦГЗ не дають.

"Кремувати тіло не обов’язково", – каже Данило Бріндак.

В Україні крематорії є тільки у Києві, Харкові та Одесі.

У документі не уточнюється, чи зможуть рідні побачити тіло перед похованням.

Під час брифінгу 27 березня Віктор Ляшко розповів, що потрібно унеможливити будь-які контакти з тілом хворого поза межами закладу охорони здоров'я після того, як було встановлено діагноз і підготовлено тіло до поховання. 

Проте у рекомендіях ВООЗ, які щодо поховань при епідемічній та пандемічній ситуаціях із респіраторними інфекціями, йдеться:

"Якщо сім'я пацієнта бажає оглянути тіло після вивезення з кімнати або зони ізоляції, їй можуть дозволити зробити це із застосуванням стандартних запобіжних заходів".

Також у ВООЗ додають, що відомі випадки зараження під час догляду за тілом покійного, тому краще оцінювати небезпеку і вирішувати доцільність проведення прощання у кожному окремому випадку.

Інша ситуація з тими, хто помер вдома.

Існує ймовірність, що у таких випадках дезінфекції не буде, а труну не закриватимуть, якщо про це не подбають родичі померлого.

"Якщо йдеться про смерть вдома, то процедурою займаються похоронні бюро, ми надаємо рекомендації, але прямого впливу на них не маємо. 

Родичі можуть замовити дезінфекцію", – пояснюють у ЦГЗ.

У ЦГЗ стверджують, що похорон може пройти без близьких лише у тому випадку, якщо вони перебувають в самоізоляції.

Однак при цьому варто пам'ятати, що є обмеження щодо 10 осіб. 

Під час похорону також важливо дотримуватися загальних рекомендацій:

• не торкатися обличчя брудними руками,
• зберігати соціальну дистанцію не менше одного метра,
• якщо є симптоми ГРВІ, краще нікуди не йти.

Чи потрібно викидати речі померлого?

"Зазвичай для знищення вірусу достатньо випрати речі при високій температурі та випрасувати їх з паром. 

Якщо є можливість, можна задіяти дезінфікуючі речовини", –  радить Данило Бріндак.

За його словами, користуватися досвідом Ірландії та одягати медичну маску на померлого не обов’язково.

"Маску надягають на хвору людину, щоб та не розповсюджувала інфекцію. Коли людина помирає, всі дихальні акти та рухи відсутні, а вірус помирає всередині. Тому це недоцільно", – каже експерт.

Як церква змінила підхід до поховання 

У Православній церкві України розповіли, що нині вони дотримуються обмеження кількості людей на масових заходах до 10 осіб, і воно розповсюджується на похорон.

Заступник голови управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ архієпископ Євстратій Зоря заспокоює, що існує можливість "відспівати" померлого заочно.  

"Церква має практику звершення заочного похорону. 

Звершується молитвослів’я за тим послідуванням, яке є в звичайному похованні, але не біля тіла", – пояснює архієпископ.

За його словами, такий обряд звершують ще з радянських часів, коли не можна було проводити молитов на кладовищі. 

Також так "відспівують" тоді, коли людина померла, але тіла її знайти не можуть. Наприклад, коли потонула в морі. 

Людям потрібно просто звернутися до священника, повідомити про ситуацію, і він вже організує весь процес.

"Для того, щоб провести Богослужіння похорону, достатньо навіть одного священника", – додає архієпископ.

Але каже, що краще, якби хтось з рідних по можливості все одно був присутній:

"Оскільки текст Богослужіння спрямований не тільки на молитву до Бога за душу спочилого, а й спонукає до певних розважань присутніх, тому краще, щоб хтось, окрім священнослужителя, ще був на похованні.

Але якщо з об’єктивних причин це неможливо, це не є непереборною перешкодою".