15 вересня, відомому уродженцеві Тернопільщини українському поетові і прозаїку Василеві Ярмушу виповнилося б 80 літ. На жаль, доля відміряла талановитому літераторові короткий вік — серце Василя Ярмуша зупинилося, коли йому тільки-но виповнилося 36 років.

Про те, щоб ні ім’я, ні напрацювання письменника не канули в забуття піклуються його рідні та близькі. Багато зусиль до належного вшанування здобутків батька доклала його донька Мирослава Ярмуш. Тому, навіть не зважаючи на карантинні обмеження, вона зробила все можливе, аби у день його вісімдесятиліття всі охочі мали змогу ознайомитися з багатогранною творчістю Василя Ярмуша. Разом з творчими людьми Мирослава підготувала кілька ліричних відеопроектів на каналі Василя Ярмуша на каналі у YouTube. Саме там можна переглянути більше цікавої інформації про його творчість.

Проте однією із найважливіших подій, приурочених до цієї дати, став вихід у світ збірки письменника «Ідилія ночі». Над упорядкуванням видання також працювала донька літератора.

За словами Мирослави Ярмуш, у збірку увійшло 116 віршів. Вона спеціально відділила лірику від патріотичних віршів, щоб читач мав можливість  самостійно вибрати з якими творами він хоче ознайомитися передусім. Адже всі люди — різні. Хтось найбільше цікавиться інтимною лірикою, ще хтось — думами про життя, інші надають перевагу патріотичним творам.

Книжку «Ідилія ночі» Мирослава Ярмуш передасть у бібліотеки Тернополя, щоб всі охочі мали змогу ознайомитися з напрацюваннями відомого поета. Від сьогодні збірку поезій Василя Ярмуша також можна придбати у книгарні «Ярослав Мудрий».

До речі, наступного року донька літератора має намір видати ще одне зібрання творів Василя Ярмуша. Воно буде відмінною від інших його книжок. Ця збірка вміщуватиме патріотичні вірші, думи, новели.

Слід зазначити, що саме через патріотичні твори письменник свого часу потрапив під стеження КДБ. Літом 1965 року в Україні розпочалися масові арешти свідомої української інтелігенції. Під пильним наглядом оперативників КДБ опинилися усі, хто мав письменницький хист і добре володів словом. 28 серпня завітали з ордером на обшук і постановою про попереднє затримання Ярмуша майор Бунтик і Мальчевський. Вони шукали у письменника рукописи антирадянського націоналістичного характеру.

Після обшуку були вилучені усі Василеві рукописи, деякі історичні книги, а він сам опинився у підвалах карального відомства. Упродовж чотирьох діб «досвідчені» оперативники проводили з Ярмушем «профілактично-виховну роботу». У повернутих рукописних зошитах працівники КДБ вирізали немало аркушів з творами, які, на думку «літературних експертів» спецслужб, загрожували радянській владі.

Перебування у підвалах КДБ наклало відбиток на всю подальшу долю поета. До кінця життя він не міг влаштуватися на роботу ні в одній з редакцій тодішніх газет, хоч мав диплом про закінчення факультету журналістики.

«Якщо влада хоче знищити людину, найперше винищує її прізвище.  Тому я відновлюю справедливість і закінчую те, що розпочав мій батько. Крок за кроком видаю усе ним написане. У майбутньому мрію створити і очолити школу мистецтва «Розмай» імені Василя Ярмуша, — зазначила Мирослава Ярмуш. — А для того, щоб творчість і слово Ярмуша мандрувало світом, деякі віршовані твори переклала англійською тернополянка Віра Грабчук».

Окрім доньки за повернення із забуття імені Василя Ярмуша вболіває і його дружина Марія. Їхнє подружнє щастя тривало 3 роки і 6 місяців, проте жінка не шкодує, що поєднала свою долю з Василем. Познайомилися вони у тубдиспасері. Вона працювала там медсестрою, а її суджений лікувався від туберкульозу.

Чоловік підхопив важку недугу під час служби в радянській армії на Заполяр’ї. У 1959 році на одному з бойових завдань Василь отримав поранення та контузію. Солдатів винесло на крижині у відкрите Баренцове море, розпочалася хурделиця, що значно ускладнило пошуки. Тільки після закінчення завірюхи обмерзлих, виснажених та напівживих хлопців підібрав гелікоптер. Так служба для Василя і його товаришів закінчилася. Сильне переохолодження організму далося взнаки — здоров’я Ярмуша було знищене, він отримав інвалідність.

Інтелігентний, галантний пацієнт сподобався Марії. Закохався у вродливу дівчину і письменник, а згодом запропонував їй одружитися. Незважаючи на спротив рідних, Марія погодилася. Молода дружина стала для Василя Ярмуша музою. Вона подарувала літераторові доньку Мирославу і сина Тараса, він натомість присвятив коханій чимало віршів. Пропонуємо читачам ознайомитися з одним із них.

МАРІЙКА

А сьогодні холодним лісом

дотулилась осінь до вікон.

Не стараюсь тебе потішити,

не лукавлю я тебе, Марійко.

Тільки ранком, пожовтілим ранком,

коли небо, здавалось, згіркло,

запекли мене свіжими ранами

твої очі, Марійко.

Скільки болю було, скільки розпачу,

Хоч прожито лиш першу сторінку,

а байдужі потьоки дощу

бились у вікна, Марійко.

І десь травень прицілював кріса,

щоб ударити громом дзвінко…

То на мить лише осінь з лісу,

зазирнула до тебе, Марійко.

Мар’яна Бобрівець