Реформа децентралізації бере свій початок в 2014 році - тоді у квітні Уряд схвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, а також План дій щодо її реалізації, що фактично почало запровадження реформи.

Суть децентралізації - передати повноваження та фінанси від державної влади на кілька щаблів нижче, до місцевої. Насамперед, реформою було запроваджено об’єднані територіальні громади (ОТГ) та інститут старост ОТГ, було імплементовано механізми вирішення спільних проблем громад та передано земельні території у комунальну власність.

За перший етап децентралізації 2014-2018 рр. було створено 876 ОТГ, у 5-7 разів зросли їхні бюджети, реалізовано 6298 проектів інфраструктури та передано 1,5 млн га земель сільськогосподарського призначення. Проте, відповідно до моніторингу реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, державна фінансова підтримка на розвиток та розбудову інфраструктури зменшилася з 101,9 млрд грн у 2020 році до 81,8 млрд грн у 2021 році. Після децентралізації, територіальні громади отримали певну автономність в управлінні бюджетами та прийнятті рішень, і для багатьох питання економічної ефективності виявилося неоднозначним. Про це свідчать дані, наприклад, в Миколаївській області, де з 52 громад тільки вісім можуть себе прогодувати.

Одну з ключових частин в структурі бюджетів громад складає агропромисловий комплекс (АПК). Якщо розглядати сектор в загальнодержавному контексті, то відповідно до даних за 2018 рік він займав 42% у структурі загального експорту товарів і становив 15,6 млрд доларів. До п’ятірки країн, у які Україна експортувала продукцію АПК за 2020 рік входять: країни ЄС – $5,8 млрд; Китай – $3,1 млрд; Індія – $1,3 млрд; Єгипет – $1,3 млрд; Туреччина – $902,9 млн. До топ-товарів експорту входять соняшникова олія (5,3 млн доларів США), кукурудза (4,9 млн доларів) та пшениця (3,6 млн доларів). Україна займає перше місце в світі по експорту соняшникової олії, друге - по експорту ріпака, а третє - ячменю, кукурудзи та волоських горіхів. Для таких областей як Вінницька (13,6% у частці загального виробництва продуктів сільського господарства), Черкаська (9,4%), Київська (9,2%), Дніпропетровська (6,9%) та Полтавська (5,4%) області, аналізуючи їх на рівні суб-системи, агропродукція складає основу макроекономічної стабільності.

Вирішення комплексної економічної проблеми громад залежить багато в чому у створенні товарів з доданою вартістю. На будівництво виробничих потужностей, здатних запропонувати конкурентоспроможний продукт на зовнішніх ринках, йдуть, у кращому випадку, роки, якщо не десятиліття. Незважаючи на значні успіхи гігантів АПК, таких як “Кернел” з річним доходом в 123 млн доларів за 2020 рік, “Миронівський хлібопродукт” (133 млн доларів) та Астарта (480,3 млн доларів), основним стратегічним пріоритетом для держави повинні залишатися малі господарства. Для таких малих фермерських господарств держава наразі пропонує широкий інструментарій, основу якого складають секторальна підтримка та програми розвитку. Зокрема, частину функцій по співпраці з фермерами має Департамент з аграрного розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України, однак його структура потребує трансформації, яка розширила б коло методів взаємодії з малими та середніми фермерськими господарствами. Кабмін також бере участь у розвитку малого та середнього фермерства. Уряд у 2018 році прийняв програму "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств". А вже цього року 21 квітня Уряд прийняв постанову, покликану підвищити рівень державної підтримки фермерських господарств. Відповідно до прийнятого документу, бюджетна субсидія для нових ФГ була збільшена майже вдвічі і становить 5000 грн на 1 гектар. До того ж, наразі бюджетна дотація фермерським господарствам включає більше видів рогатої худоби, ніж було до того.

Ще одним прикладом державної підтримки слугує прийнятий в кінці вересня Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання діяльності фермерських господарств» № 1788-ІХ, ухвалений Верховною Радою 24 вересня 2021 року. Згідно з пояснювальною запискою, на державну фінансову допомогу тепер можуть розраховувати новостворені фермерські садиби, сімейні фермерські господарства, фермерські господарства, розташовані в гірській ат поліській місцевостях. Секторальна підтримка агропромислового комплексу в Україні здебільшого відбувається за фінансового сприяння ЄС. У 2020 році між Кабміном та Єврокомосією була укладена угода . Цей договір був укладений на строк 108 місяців і передбачає суму обсягом 25 млн євро на реалізацію програми підтримки. Однак, ми все ще відчутно відстаємо від Європейського Союзу у сфері регулювання та допомоги сільському господарству.

У ЄС діє система FAS (Farm advisory system). Вона допомагає фермерам краще розуміти правила ЄС щодо навколишнього середовища, системи охорони здоров’я, добробуту тварин та належних умов сільського господарства. FAS забезпечує інформацією про законодавчу аграрну базу, стандарти сільськогосподарських та кліматичних практик, а також про заходи модернізації та підвищення конкурентоспроможності ферм. В Україні з березня цього року існує “Національна економічна стратегія - 2030”, що включає в себе частину “Розвиток агросектору України” і складається з 6-ти блоків. Перший з них стосується впровадження ефективної державної стимулюючої політики, яка має на меті зменшення тіньового ринку, лібералізацію ринку землі та сталий розвиток сільського господарства. Другий блок включає покращення якості інфраструктурних об’єктів. Третій блок – це створення доступної матеріально-технічної бази. Четвертий блок передбачає проекти щодо збалансування діяльності аграрного сектору. П’ятий блок охоплює ініціативи по збільшенню переробленої продукції. Шостий блок включає розвиток екосистеми збуту продукції.

Натомість, у громадському секторі своє альтернативне бачення розвитку АПК пропонують НДО, зокрема, Український інститут майбутнього, який презентував стратегію “Україна - світовий супермаркет екологічних продуктів”. Вона передбачає 5 КРІ агросектору України до 2030 року: 40 товарних позицій входять у ТОП-10 за виробництвом та експортом, Україна входить у ТОП-3 постачальників органічної продукції в Європу, Україна — у ТОП-5 найбільш відвідуваних країн світу в категорії агротуризму, $15 млрд — загальна сума зовнішніх інвестицій в український агросектор в 2020–2030 та $46 млрд — сума всіх інвестицій (внутрішніх і зовнішніх) в український агросектор в 2020–2030.

Повертаючись до національної стратегії, жоден блок не передбачає розвиток дорадчих послуг для фермерських господарств. НДО також рідко фокусують увагу на інструментах реалізації агро-стратегій, залишаючи питання на розсуд державі та абстрактним формулюванням - “відкритого діалогу стейкхолдерів”, і тому подібним. Деякі елементи консалтингу та стандартизації існують як в українському законодавстві, так і на ринку. Відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» 2004 року, “соціально спрямовані дорадчі послуги - послуги, що надаються суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.”

Впровадження в Україні моделі дорадчих послуг ЄС в якості доповнення вже існуючої державної стратегії та інкорпорування громадських і приватних ініціатив допоможе фінансовому розвитку ферм та диверсифікації їх економічної діяльності. Схожа система уможливлює розробку зобов’язань на рівні фермерського господарства, що випливають із законодавчих вимог; управління та стандартів щодо належних сільськогосподарських та екологічних земельних умов («перехресне дотримання»); сільськогосподарських практик, корисних для навколишнього середовища та утримання сільськогосподарської території («екологізація»); заходів, передбачених програмами розвитку сільських територій щодо модернізації ферм, підвищення конкурентоспроможності, галузевої інтеграції, інновацій та ринкової орієнтації, а також сприяння підприємництву; вимог до ефективного та сталого використання води. На даному етапі, схожі проекти - це ініціативи приватних інвесторів або недержавних громадських організацій. Прикладами слугують створена у 2003 році Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України (НАСДСУ), дорадчий центр “Фермерська країна”, “Благодійний Фонд- Закарпатський Сільськогосподарський Дорадчий Центр Терра Деї” та інші. Метою діяльності цих організацій є сприяння добробуту сільського населення та розвитку сільської місцевості шляхом підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок фермерів, задоволення та захист соціальних, економічних, фахових спільних інтересів фермерів. Фахівці цих організацій долучалися до законопроектної роботи та розробляли державні програми, а також співпрацювали з зарубіжними та міжнародними організаціями і брали участь у проектах міжнародної технічної допомоги різних країн.

Якщо держава зацікавлена в пожвавленні економіки, пріоритетність стратегічного фокусу на малих і середніх господарствах повинна забезпечуватися синергією державного, приватного та громадського секторів з метою імплементації широких програм розвитку і дотаційного фінансування. На даному етапі їх недостатньо, а ті, що є надто часто не досягають своєї цільової аудиторії через комунікаційні провали і уніфікований, негнучкий підхід. Суттю вирішення даної проблеми багато в чому є повноцінне делегування функцій інформування та консалтингу приватним або громадським структурам, оскільки оперування проблемами господарств на місцях має специфіку, покрити яку єдиним загальнонаціональним підходом неможливо. Більш того, як демонструє міжнародний досвід, повноцінна інституціалізація дорадчих послуг в довгостроковій перспективі забезпечує збільшення конкурентоспроможності малих та середніх господарств і сприяє хеджуванню від ризиків.