Пам’ятник Миколі Приходьку на площі перед залізничним вокзалом у Здолбунові планували транспортувати до Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею до 8 травня. Проте досі так його й не демонтували зі звичного місця. А все тому, що прощатися із радянським минулим у місті готові не всі.

Дату демонтажу та перенесення пам’ятника визначили депутати Здолбунівської міської ради ще 14 березня. Та саме перенесення затягнулося: через пошкодження мережі КП «Здолбунівкомуненергія» доїзд до майданчика перекопали. Натомість місце для пам’ятника, за словами директора Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олега Тищенка, було готове ще за тиждень до того.

Та коли нарешті з’яви­лася можливість перенести радянську реліквію, проти демонтажу пам’ятника виступила група здолбунівчан. Минулої п’ятниці працівники КП «Здолбунівське» повинні були за допомогою будівельного крана демонтувати пам’ятник і перевезти його до музею. Та робітники так і не приїхали. Як стало відомо, працівники КП «Здолбунівське» написали заяви, що відмовляються демонтовувати пам’ятник. Причини різні.

А поблизу погруддя Приходьку зібралися близько двох десятків жителів міста, обурені тим, що пам’ятник збираються демонтувати. Хто ці люди? Здебільшого пенсіонери та люди середнього віку. Прикметно, що на демонтаж прибули і ті, хто підтримує виконання закону про декомунізацію у Здолбунові, відповідно до якого і мали б перенести погруддя до музею.

Між сторонами зчинилася сварка. Дійшло навіть до бійки. Декілька молодих хлопців спортивної статури побили учасників АТО, які висловили думку про те, що місце пам’ятного знаку нині у музеї, а не в центрі міста.

Все ж пам’ятник домовилися того дня не зачіпати, аби не роздмухувати конфлікту. Натомість ініціативна група здолбунівчан, які ратують за залишення пам’ятника на місці, готуються прибути на сесію Здолбунівської міської ради з вимогою не переносити погруддя до музею.

Тим часом хлопці, яких побили прихильники ідеї залишити пам’ятник на місці, написали заяви до поліції. Як повідомив начальник Здолбунівського ВП Сергій Криса, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 296 ККУ (хуліганство). Коло осіб, причетних до побиття, вже встановили. Зараз у межах кримінального провадження слідчий вивчає участь кожного з них у хуліганських діях.

Нині ж у соцмережах тривають палкі дискусії стосовно того, чи варто позбавляти Здолбунів радянської історичної пам’ятки. Чимало здолбунівчан переконані, що прямих доказів причетності героя Радянського Союзу до співпраці з НКВС немає. Інші ж апелюють історичними фактами. Зокрема, історики підтверджують енкаведистське минуле Приходька. За інформацією, яку надав завідувач кафедри історії МЕГУ, що у Рівному, Андрій Жив’юк, Микола Приходько воював у загоні спеціального призначення НКВС, який носив назву «Переможці». Цей загін карального органу Радянського Союзу займався диверсіями та терором поза лінією фронту. Окрім цього, Інститут національної пам’яті визнав особу Миколи Приходька як таку, що підпадає під дію закону про декомунізацію. Таку відповідь з Інституту надали на запит Андрія Жив’юка. А саме на неї й опиралися депутати Здолбунівської міської ради під час ухвалення рішення про перейменування вулиці у місті, а також про демонтаж і перенесення пам’ятника Миколі Приходьку до музею.

До слова, навіть без цього рішення пам’ятник пора демонтувати, адже скульптура, виготовлена з азбесту й бетону та встановлена у 60-х роках минулого століття, повільно розсипається. Останніми роками хіба що сліпому не видно, що у пам’ятника Приходьку відвалюється частина обличчя, на чому й наголошує директор Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олег Тищенко. Тож коли навіть дуже шанувати Миколу Приходька, то хіба з таким пам’ятником? Це ж не шанування, а насмішка. Та й і про естетичний вигляд цієї неоковирної скульптури годі й говорити. А от при музеї погруддя Приходьку, як музейний експонат, стоятиме під накриттям. Тож, можливо, усім тим, хто так прагне за будь-яку ціну зберегти пам’ятку давно неіснуючої держави й тоталітарного режиму, не заважати його демонтажу й перенесенню до музею? Іншого варіанту просто нема. Пам’ятник валиться. Чи чекати, поки здолбунівські патріоти пригадають 2014-й і влаштують Приходькопад?