Німець Демніг до Рівного таки доїхав. І камені спотикання у бруківку вмонтував…
Джерело: RvNews
Нерідко поважні новини, навіть події історичного значення проходять попри наші вуха. І не тому, що ми про них не чули, а скоріше тому, що не завжди усвідомлюємо їх значення. Камені спотикання вчора встановили у Рівному. Коли б спитати пересічного рівнянина чи здолбунівчанина, жителя Костополя, або Сарн, що це за камені? Для чого їх встановлюють? У яких місцях встановлені? На чию честь чи в пам’ять? Хто автор ідеї і звідки вона прийшла в Україну й до нашого обласного центру зокрема? Навряд чи отримали б ми відповідь вичерпну і зрозумілу.
Для того ми, журналісти, і є, аби інформувати вас про такі речі й нагадувати про ланцюжок подій у темі. Так от, у Рівному вчора встановили камені спотикання. Подія, яка мала статися 3 липня минулого року, відбулася у Рівному лише вчора, 26 липня. Характерно негарна історія передувала встановленню "каменів спотикання" у Рівному. Автора пам'ятних знаків, які він ставить по всій Європі, торік затримали на митниці й не пустили з «каменями спотикання» до Рівного, а повернули назад в Німеччину.
Тож приїзд до Рівного відомого у всій Європі майстра Гюнтера Демніга відклався на цілий рік.
Чому меморіальні знаки називають «Каменями спотикання»? Тому, що вони не є такими меморіальними дошками, до яких ми звикли. Їх не чіпляють на стіни будинків. Тому й називаються «каменями спотикання», що вмуровуються в тротуар чи бруківку в тих місцях, навпроти тих будинків, де колись жили ті люди, чиї імена написані на «каменях спотикання». Демніг виготовляє їх для того, щоб людство пам’ятало про жертв гітлерівського нацизму і ніколи більше подібне божевілля – такого масштабу втрат, геноциду, нечуваного насильства людини над людиною – не повторилося в нашій історії.
На маленьких блискучих табличках, як на надгробках, написане ім’я та прізвище, дати життя й коротка історія – хто це, де жив і коли був убитий.
У Рівному число жерв нацизму обчилюється десятками тисяч. Однак меморіальні знаки – «камені спотикання», встановили лише п’ятьом найвідомішим в обласному центрі особам: перший камінь на Театральній площі – у пам'ять про розстріляну фашистами поетесу-рівнянку Зузанну Гінчанку; другий — біля входу у Свято-Воскресенський собор на честь отця Володимира Мисечка, який відмовився співпрацювати з окупаційною владою.
А третій і четвертий камені — на вул. Соборній, 96, покладені в пам'ять Якоба Крулика та його дочки Рахелі, які вчинили самогубство, щоб не потрапити до рук нацистів і не бути замордованими ними; п'ятий — у провулку Ігоря Волошина, на згадку про Якова Сухенка, праведника народів світу, який рятував євреїв від нацистів.
Ці “камені спотикання” встановлені в Рівному за кошт громадської організації “ЦСПП "Мнемоніка" та за благодійної підтримки німецького історика, літературознавця, перекладача й експерта у сфері слов’янських мов Ютти Ліндекугель.
Хочеться сказати кілька слів про Гюнтера Демніга. Це постать в Німеччині й усій Європі легендарна. Більше 12 тисяч таких каменів цей чоловік власноруч встановив приблизно в 270 містах Європи. Перші такі блоки пам’яті він поставив у 1996 році на тротуарах Берліна.
– Великий меморіал убитим нацистами євреям Європи, розташований в центрі Берліна, є абстрактним. Але якщо камінь перед вашим будинком й ви щодня на нього ступаєте, то ви згадаєте про конкретну людину. Коли такі камені будуть скрізь, то люди почнуть говорити і думати про шість мільйонів жертв не абстрактно, а конкретно, – такою думкою керується Гюнтер Демніг, невтомно працюючи над цими каменями.
На початку 1990-х Демніг прослідкував шлях, зроблений циганами з Кельна під час їх депортації нацистами. І наштовхнула його на ідею створення каменів спотикання розмова з людьми, в яких він запитував про те, хто тут жив у 1940-х. Люди нічого не знали.
Створюючи камінь для кожного з жертв нацизму та встановлюючи його перед їхніми останніми будинками, він каже: «Ім'я повернуто». Так один з німців камінь за каменем повертає втрачену пам’ять цілій німецькій нації.
Не всі люди сприйняли цю ідею.
– Є дуже багато людей, які кажуть: «Ми більше не хочемо про це чути». Їм неприємно, бо каміння показує, що насправді відбувалося в їхньому місті, мікрорайоні, – розповідає Демніг.
Запротестували проти встановлення каменів спотикання навіть деякі представники єврейської спільноти. Так президент Центральної Ради євреїв у Німеччині Шарлотта Кноблох вважає, що це не зовсім гуманно, коли люди живі ходять по іменах мертвих. Стурбовані й деякі власники житла, що наявність таких каменів може вплинути на зниження вартості житла. Були випадки, коли у східній Німеччині «камінь спотикання» був вирваний з тротуару.
Проте це не зупиняє завзятого й невтомного у своїй справі художника. Ідея вже перейшла межі Німеччини й камені такі з'являються в інших європейських країнах. Демніг встановив їх на тротуарах в Австрії та Угорщині, рухається до Нідерландів, Італії. Лише за серпень 2014 р. в Європі було покладено понад 48 000 Stolpersteine, які зробили проект найбільшим у світі меморіалом.
Stolpersteine Демніг вважає своїм найвищим досягненням, справою життя. І це справді дуже вагома справа для всього людства. Встановлені на тротуарі навпроти будівель, де колись проживали або працювали нацистські жертви блискучі камені говорять про масштаби нацистських військових злочинів.
– Я робитиму Stolpersteine, поки не помру, – каже майстер. – Тепер багато людей у Німеччині беруть в цій справі участь і тепер – у всій Європі. Я повинен продовжувати. Це не проект минулого. Це засторога людям – на майбутнє.
І така ініціатива художника спонукала до пошуку багатьох німців. Звичайні жителі міст, школярі, студенти стали відвідувати архівні установи, щоб дізнатись про імена людей, які колись жили у їхніх будинках, ходили їхніми вулицями. Багато людей стали замовляти у Гюнтера Демніга нові камені з конкретними на них надписами.
Латунні камені спотикання художник виготовляє у своїй майстерні в Кельні і сам виходить в місто, щоб їх встановити. Допомагають Демнігу розкривати життєві історії волонтери й самі жителі міст.
І от Рівне також долучилося до європейської традиції. Церемонія встановлення «каменів спотикання» зібрала небайдужих рівнян, членів родин загиблих. Встановлював камені сам Гюнтер Демніг. Тож обов'язок виповнено, імена повернуто.
А сама ідея варта того, щоб її прищепити в Україні. Надто багато у нас загиблих вже у цій неоголошеній російсько-українській війні, яка триває вже чотири роки й невідомо коли закінчиться. Ім’я кожного загиблого чи зниклого безвісти має бути зафіксоване в народній пам’яті. А такий блискучий квадратик на бруківці не може не привернути уваги кожного перехожого. Запитає у мами дитина. І пам'ять буде незнищенною. Тим більше, що вмуровуються «камені спотикання» саме там, де жила людина, де не раз ступала її нога.
Читайте більше на RvNews.
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews
На Львівщині вшанували пам'ять жертв Голодоморів (ФОТО) 
Скільки громад УПЦ перейшли до ПЦУ цьогоріч? 
Подаруй книгу воїну: в Рівному триває важлива волонтерська акція
