Мабуть, немає нічого гіршого, коли батьки хоронять своїх дітей. Тих, хто тільки починав жити і ось уже пішов у інший світ. У такі моменти родина захлинається у власному горі, хтось закривається у собі. Тернополянин Володимир Кулак, батько 12-річного хлопчика, втратив найрідніше через недбалість тих, хто мав би, навпаки, вберегти… Але не здався і продовжив боротьбу за справедливість, - пише Прикарпаття online.

Трагедія сталася влітку 2017 року, пише тижневик Номер один.12-річний тернополянин Роман Кулак відпочивав на канікулах у бабусі та дідуся в селі Мазурівка Жидачівського району на Львівщині. Раптом йому стало зле. Він скаржився на сильний біль у животі, не відчував лівих ноги й руки. Тоді його тітка викликала «швидку». Коли хлопчика забирали в Жидачівську районну лікарню, діагностували тепловий удар, потім сказали, що це харчове отруєння, ще через деякий час – виразка шлунка. Згодом, коли варіанти закінчились, лікарі почали стверджувати, що дитина нервує та симулює хворобу. Поки вони радилися, хлопчик страждав від нестерпного болю та благав про допомогу. Він був у райлікарні майже 12 годин, йому ставало все гірше. Однак і за цей час лікарі не спромоглися встановити правильного діагнозу, хоча, зі слів батька, симптоми завороту кишок (кишкової непрохідності) були очевидні: здутий, твердий живіт, затримка газів, тахікардія, тиск 180/100 та інші характерні прояви. Лише після цього дитину почали готувати для перевезення до медустанови Львова.

Дорогоцінний час спливав, а тим часом виявилось, що на пальне для машини «швидкої» відсутні кошти. Коли Ромчика перевезли у Львівську обласну дитячу лікарню “Охматдит”, із Тернополя приїхала його мама. Він її уже не впізнавав. Мама побачила сина блідого і переляканого, губи посиніли, самотужки пересуватися Роман не міг, серцебиття було критично пришвидшене. В «Охматдиті» терміново розпочали операцію. Спочатку хлопчику видалили 30 см тонкої кишки, потім ще майже 4,5 метра товстої кишки. У перший день операція тривала 8 годин. Роману підключили штучне дихання, ввели в медикаментозний сон. Через два дні після операції, 23 червня, а потім і 24-го, коли дія препарату трохи ослаблювалась, Роман виходив із медикаментозного сну, реагував на слова мами. Її лікарі попросили пояснити сину, що йому в лікарні потрібно лежати, оскільки той намагався вставати. Але потім знову ставало гірше. Через некроз почав прогресувати сепсис, відмерла ще одна частина товстої кишки. Лікарі провели другу операцію, після цього його стан на деякий час наче покращився, але… наступного дня він помер.

Важко уявити все те, що відчули близькі та рідні Романа. У цей критичний момент батько хлопчика пообіцяв, що обов’язково доб’ється справедливості і покарає лікарів, які допустили смерть його Романчика.

Клініко-експертна комісія (КЕК) департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації досліджувала справу щодо смерті тернополянина протягом тривалого часу. Висновок членів комісії зводився до того, що персонал районної лікарні припустився низки грубих помилок, що призвели до встановлення неправильного діагнозу, втрати дорогоцінного часу та унеможливили порятунок хлопця в іншій львівській лікарні.

Шукаючи правду, Володимир Кулак підняв на ноги усіх: від чиновників департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА та правоохоронців до Міністра охорони здоров’я, Генпрокурора і самого Президента Петра Порошенка.

Нещодавно Володимир Кулак запросив на розмову журналістів і поділився зрушеннями у своїй нелегкій боротьбі. Батько стверджує, що якби його синові вчасно надали допомогу, дитина вижила б. Минув рік, за цей час сторінка Володимира Кулака у Фейсбук стала своєрідним майданчиком для боротьби за справедливість. Йому вдалося об’єднати навколо себе велику кількість людей. Батько хлопчика стверджує, що горе-лікарі, які нічого не зробили, щоби врятувати його сина, не мають права далі працювати. На своєму особистому полі бою він зіткнувся з багатьма перепонами, але не дозволив спустити справу на «гальмах», достукався до найвищих кабінетів, і ось його боротьба дала певні зрушення. На початку листопада Президент України скасував власний указ за грудень минулого року про нагородження головного лікаря Жидачівської лікарні Богдана Бойчука президентською стипендією.

– Мені вдалося домогтися скасування указу Президента! Медики Жидачівської районної лікарні ставили діагноз «зі стелі», не надали адекватного лікування. Було втрачено час. А потім, щоби прикрити себе, ще й подали свого головного лікаря на президентську стипендію. І винні у такому цинічному кроці не Президент, Прем’єр-міністр чи депутати, а ті, хто подавав його кандидатуру на нагородження. До Президента було ще п’ять інстанцій, які погоджували списки, зокрема Департамент охорони здоров’я Львівської області, Львівська ОДА, МОЗ. Я не стежу за указами Президента, новину мені повідомили волонтери і журналісти. Без кроку в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун я би нічого не зробив. Торік 30 грудня я написав у соцмережі про ганебний указ Президента, а 3 січня у МОЗ скликали комісію (там знали про мій випадок, бо 7 грудня справу щодо смерті мого сина розглядали на клініко-експертній комісії) і рекомендували Кабміну відкликати кандидатуру лікаря. У Кабміні теж знайшлися небайдужі, особливо віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе. Багато депутатів підтримали мене, особливо Ганна Гопко. Я відчув також підтримку голови ТОДА Степана Барни, голови Львівської ОДА Олега Синютки. Із Президентом України я перемовився цьогоріч на прощі у Зарваниці, дав йому документи. Переконаний, що зрушення відбуваються. Реформи – це зміни свідомості кожної людини, – заявив Володимир Кулак.

Як виявилось, хлопчика лікували 8 лікарів, та лише 4-х із них було визнано винними на комісії. Це черговий інфекціоніст, черговий педіатр, черговий хірург та його колега – дитячий хірург, який випадково був у лікарні. Їх визнали винними, оскільки вони мали би побачити і запідозрити гостру хірургічну патологію.

Із чотирьох лікарів лише той, який випадково перебував у лікарні і став консультантом, попросив у батька хлопчика пробачення. У той же час інший лікар підсилав до Володимира Кулака свого адвоката із пропозицією врегулювати питання фінансово, на що згорьований чоловік відповів, що душу сина не продає. Попри рекомендацію Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА, головний лікар Жидачівської лікарні не оголосив нікому із підлеглих догани. Він відправив їх на курси підвищення кваліфікації.

– Курси – це не покарання! Вони робили з мене дурня, як роблять це з багатьма. Лише коли почалися дії щодо скасування указу Президента, головний лікар скликав внутрішню комісію і звільнив двох лікарів – інфекціоніста та чергового педіатра. Цим кроком він прикрив себе. Пізніше я дізнався, що звільнена лікарка працює у приватній клініці Львова. Я написав про це у Фейсбук, а вже за шість годин мені відповіли з адміністрації медзакладу, що дана лікарка буде відсторонена. Наступного дня до мене зателефонував головний лікар приватної клініки і повідомив, що її звільнили, – розповів пан Кулак.

На даному етапі за фактом смерті хлопчика триває розслідування, проводиться комісійна судмедекспертиза. Батьки на кожному етапі домагаються справедливого розслідування.

– Є Міністр охорони здоров’я, але є ще тисячі осіб старої системи. Проблема в низах. Медицина стосується усіх нас. Це не боротьба з лікарями, а з байдужим безвідповідальним ставленням. Привезли людину – треба рятувати! Адже життя – безцінне. Коли будуть висновки клініко-експертної комісії, тоді буде висунуто підозру і справу передадуть до суду. Винним у смерті мого сина загрожує до трьох років тюрми. Не прагну когось суворо карати, бо навіть розстріл не поверне мені Ромчика, але мають бути зроблені висновки для усього суспільства. Смерть мого сина запобігла іншим смертям. Багато людей розповідають мені про схожі випадки, дякують, що я ділився своїм сумним досвідом, тож вони знали, як діяти. Вірю, що це наболіле в моєму серці зерно проросте в масштабах України. Справедливість є в нашій країні і її можна добитися, – підсумував батько померлого хлопчика.