Зустріч тернопільської поетеси, просвітянки та громадської діячки Лесі Любарської із студентами хіміко-біологічного факультету та факультету філології і журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка, відбулась в одній з аудиторій згаданого закладу вищої освіти.

Творча година від Лесі Любарської була пронизана патріотично-виховною тематикою.  До студентів  поетеса прийшла з подарунком - новою книгою «Був 2014 рік…». Видання побачило світ у тернопільському видавництві «Підручники і посібники». У ньому зібрані вірші про боротьбу українського народу під час  Майдану, про війну на сході України. Доктор біологічних наук, професор Микола Барна, який організував цю зустріч, поділився враженнями від поетичної творчості поетеси. В авторському виконанні прозвучали вірші «Перша молитва», «Інакше жити він не міг» (уривок з поеми про Романа Шухевича), «Забулось все» тощо. Серед друзів поетеси, які завітали на поетичну годину, були професор факультету мистецтв Олег Смоляк, голова міської «Просвіти» Дарія Чубата, співачка Людмила Червінська. У її виконанні прозвучали пісні на слова Любарської «Вишита перлина», «Не плач матусю», Дарії Чубатої – «Балада». Творці музики Людмила Червінська, Ярослав Злонкевич. У пісенному доробку Лесі Любарської понад сто пісень.

- ї поезія, – каже професор Олег Смоляк, – як та борщівська вишивка, що до кінця ще не розгадана. Збірку «Осене моя барвисте» – прочитав на одному диханні. Там 33 поезії, які не повторюються. Ні сюжетно, ні емоційно. Чому її поезія високодуховна? Бо частинка її душі витає над Лемківщиною, звідкіля  невидимою ниточкою тягнеться родовід. Для мене це незбагненно».

Між тим, Леся Любарська тільки усміхається на ці слова, каже, що в ній переплелося багато родів: з Гуцульщини, Лемківщини, Бойківщини. Мисткиня свято вірить, що краса і духовність перебувають поза часом, вони і врятують світ. Звертаючись до студентської молоді, наголошувала на дотриманні загальнолюдських моральних цінностей: шанувати батьків, любити Батьківщину, берегти молитвенну пам'ять про тих, хто віддав життя за мир в Україні, і за тих, хто сьогодні на передовій східного фронту. За активну життєву позицію і громадську діяльність, та з нагоди 150- ї річниці від дня створення «Просвіти» в Україні, Олегу Смоляку, Лесі Любарській та Людмилі Червінській було вручено грамоти.

До слова. Кілька штрихів з багатогранного життєпису поетеси Лесі Любарської: піснярка, просвітянка, сценаристка. Голова Борщівського районного літературно-мистецького об’єднання «Ліра». Член НСЖУ, Асоціації українських письменників, Тернопільських обласних товариств «Бойківщина» та ім. Б. Лепкого, осередку Українського козацтва ім. Д. Байди-Вишневецького. В. о. голови Тернопільської обласної громадської організації «Берег Єднання» ім. Романа Шухевича. Друкується у чисельних всеукраїнських виданнях. Започаткувала і впорядкувала районний літературно-мистецький альманах «Краю мій Борщівський, краю стоголосий». Видала 18 власних поетичних збірок, в тому числі 7 для дітей, нарис про життя Романа Шухевича та музичну п’єсу для дітей. Написала ряд сценаріїв до різних заходів. Зібрала, упорядкувала та видала 10 колективних поетичних збірників. У 2014 році як патріотка та громадська діячка Леся Любарська за власними сценаріями організовувала та проводила концерти-реквієми, вкладаючи у них власні кошти: «Плаче свічка», присвячені 40-м дням та роковинам Героям Майдану й АТО на головних сценах області, об’єднавши людей у спільному слові, пісні, молитві...

Вона постійна учасниця передач обласного та Всеукраїнського радіо, де пропагує українську культуру, традиції, правдиву історію. Розповідає про талановитих краян, в тому числі про людей з обмеженими можливостями. Робить із ними поїздки до святих місць, залучає їх до літературних конкурсів. Учасниця та ведуча багатьох культурно-масових заходів. Має багато нагород, грамот, дипломів, медалей. Кавалер ордена княгині Ольги 3 ст. (2017 р.). Ім’я Лесі Любарської – серед імен у книзі «Золота еліта Тернопілля».

ПАЛАЙ НА ЦІЛУ УКРАЇНУ!

Тебе рубали ляхи й москалі,

Тебе вели в кайданах на розп'яття.

О рідна мово, хліб і сіль землі,

Ні, ти не іскра — ти ціле багаття.

Збираю хмиз, в багаття те несу,

Щоби воно все більше розгорялось.

О рідна мово — ти життєва суть,

Чому твоє тепло кудись пропало?

Так хочеш зігрівати нас усіх,

Так тягнешся до кожного серденька.

О рідна мово, буде мати гріх

Той, хто вогонь твій загасить, рідненька.

Ти у своєму домі, це твоя земля,

Не наймичка ти є, а господиня.

О рідна мово, сіра тінь Кремля

Тебе тримала у найтяжчих злиднях.

Усі, хто зазіхав на твою міць,

Тебе до діалекту приписали.

О рідна мово, то синки без лиць,

Які за гріш і матір би продали.

А ти жила, ти вижити змогла,

Хоч кволе тіло дзьобали чужинці.

О рідна мово, ти завжди була

У серці свого сина-українця.

Збираю хмиз. Роздмухую вогонь.

Гори! Палай на цілу Україну!

О рідна мово, до твоїх долонь

Я припадаю. Дай снаги краплину.

Співати хочу, мріяти, цвісти,

Калину до схід сонця поливати.

До самого кінця з тобою йти

І розпрощатись, як буду вмирати.

Леся Любарська

Фото: Валентина Семеняк