Мешканець села Стриганці на Тернопільщині упорядкував унікальні книги із кількома десятками тисяч рецептів народної медицини, пише Терен. 

Коли десь зо двадцять років тому друзі подарували мені двотомник енциклопедії народної медицини, то перше, що напевне завжди робить журналіст, - механічно розгорнув останню сторінку видання, аби прочитати, де видано книгу і дізнатися ім’я й прізвище автора. Виявилось, що її уклав Олександр Вікторович Михайлевський, а видруковано енциклопедію у Мінську. Прізвище для мене було невідомим і я, згодом гортаючи сторінки двотомника, яких виявилося понад 1300, дивувався, скільки ж потрібно було часу, терпіння, вміння, снаги, бажання, зрештою – знань, аби довершити таку грандіозну працю. Адже зібрати більш як 1200 назв захворювань і понад десять тисяч рецептів-рекомендацій, та ще й додати до цього дані медичної астрології, таке може зробити тільки людина, фанатично захоплена цією справою.  Від того часу, коли мені подарували  двотомник енциклопедії народної медицини, він  став у нашій родині справжнім порадником, до якого зверталися усі, кого торкалася та чи інша болячка. Й щоразу подумки дякував невідомому для мене автору, захоплюючись його подвижницькою працею.

Тож  коли  почув, що у селі Стриганці Бережанського району на Тернопільщині живе дивак, який десятиліттями збирає рецепти від різних захворювань, десь у глибині душі промайнула скептична думка: чи хтось може повторити те, що колись зробив у своїй енциклопедії народної медицини її автор? Може. Бо цією людиною виявився саме він, Олександр Вікторович Михайлевський. 

Пізнати сутність трав

Про пана Олександра, як затятого прихильника використання у повсякденному житті кремнію та кремнієвої води, що допомагає оздоровленню, «ТЕРЕН» розповідав минулого тижня ТУТ. 

Нині ж, про ще одну справу, якій мій співбесідник присвятив не одне десятиліття – про його захоплення світом рослин, лікувальної флори. 

- Я – родом із Одещини, а дружина – з Галичини, куди я й переїхав, маючи освіту інженера-архітектора, розповідає цілитель.

- Признаюсь, перед зустріччю я собі уявляв, що побачу такого собі дідуся-травника, а не підтягнутого, стрункого мужчину, який у свої майже 70 виглядає лиш на 45. То ж чому інженер-архітектор, поряд зі своєю основною роботою, займається такою, м’яко кажучи, віддаленою від інженерії й архітектури справою – народною медициною?

- Випадок. Усе через випадок, хоча, кажуть, нічого випадкового не буває. Десь з тридцять років тому захворів наш син Віктор. Діагноз: запалення шлунку. Лікарі тривалий час не могли дати ради. Хвороба не відпускала. Й тоді, під час відрядження на Київщину, я поїхав до одного травника, який мешкав у Василькові. Приїжджаю, а там – навколо чорні «Волги», іномарки, люди стоять у черзі, аби потрапити на прийом до цілителя.  Того дня я таки дочекався на аудієнцію й приїхав додому із чотирма пакетами, в яких було близько сорока видів трав. Ми сумлінно виконували всі рекомендації васильківського травника. Й буквально за півтора місяця Віктор повністю одужав. Десятирічний хлопчина, якому важко було на уроках фізкультури, згодом став виступати на шкільних спортивних олімпіадах, й пізніше подружився із спортом. Отоді я й задумався про велику силу трав.

- Тобто, цей випадок став своєрідною відправною точкою для Вашого захоплення – збиранням народних рецептів від усіляких болячок?

- Можна сказати, що так. Згодом я переконався у силі фітотерапії, коли захворіла дочка Аня. Я був на прийомі у Товстухи, він дав настоянки різних рослин – і все пройшло, та й дружину, теж Аню, за народними рецептами вилікував. Тоді й задумався над тим, щоб якось зібрати якомога більше рецептів від багатьох хвороб, що часто переслідують людину від дня її народження до останніх днів. І ця думка мене вже не відпускала.             

   30 тисяч рецептів здоров’я

Олександр Вікторович розповідає, що почав листуватися із цілителями, визнаними і невизнаними, з багатьма особисто зустрічався. Контактував десь із півсотнею авторитетних в своїй галузі людей та й окремими травниками, відомими на всю Україну.

- Люди писали до мене, я – до них. Величезна кількість текстів, порад, рецептів, консультації медиків, науковців, досвідчених фітотерапевтів, знахарів. Переписував їхні рецепти, складав в окремі папки, за тими чи іншими хворобами все класифікував. Загалом зібрав понад тридцять тисяч рецептів. Але, коли остаточно визріла думка про видання, виявилося, що в Україні зробити це не так  просто. Тож довелося вишукувати можливі шляхи у сусідній державі – в Білорусі, де в 1997 році десятитисячним тиражем і вийшло два томи енциклопедії народної медицини.

- Книга справді унікальна, видно, що її укладала небайдужа людина, яка переживає за те, щоб кожен рецепт, кожна порада, рекомендація допомогли хворому.

- А інакше не можна. Потрібно самому вірити у те, що пишеш. Адже, наприклад, коли я звернувся за порадою до Фаїни Митченко з Інституту народної медицини, визнаного фітотерапевта й фармацевта, то вона відсіяла сотні рецептів, які, на її думку, навряд чи допомогли б людині.

- І ось, поступово Ви підійшли до свого україномовного видання – енциклопедії народної медицини…

- Так. Вже вийшло чотири томи такої енциклопедії. У першому томі  – майже 600 назв захворювань і тут же – 9 тисяч рецептів зцілення лікарськими рослинами, поради народної медицини.

Усього ж, на 3600 сторінках енциклопедії - багатющий перелік рослин, їхніх зборів, близько двох тисяч фотографій, малюнків про ту чи іншу рослину. Не мав усіх зображень лікувальних трав, то через Інтернет шукав, довелося витратити чималі кошти на фотографічні зображення тих екземплярів, які мені були потрібні для ілюстрацій. Більше двох тисяч описів рослин із їхніми лікувальними властивостями передали мені фахівці з  Інституту ботаніки. Усе увійшло у два томи, а ті рецепти, які з різних причин не потрапили до перших двох томів, увійшли в третій, який має 1200 сторінок із симптомами хвороб і методами їхнього лікування на основі багатовікового народного досвіду. Вийшло і заключне видання цього проекту, робота над яким складала не багато не мало – понад 30 років — «Енциклопедичний довідник з фітотерапії». У ньому розміщені перероблені та доповнені матеріали з усіх трьох томів енциклопедії — біля 30 тисяч рецептів народної медицини з І-го та III-го томів та 2200 кольорових ілюстрацій лікарських рослин, які були у другому томі. Також подано великий бібліографічний матеріал про травників, фітотерапевтів України.

 - Бачу, що в одному із томів Вашої «Енциклопедії…» подано прекрасні ілюстрації та описи грибів?

- Так, описав властивості 1016 видів грибів, їх їстівність, отруйність, лікувальні властивості, місце зростання та час появи їх у лісах та дібровах України. Тут же - близько тисячі рецептів лікування грибами. Скажу відверто, рецепти лікування грибами збиралися особливо довго та складно. Адже їх до цього часу ніхто не друкував окремим виданням.

Орест Сарматський