На ювілейному вечорі Ганна Назарків презентувала «Вибране»

08.05.2019 10:43   Опубліковано : Валентина Семеняк
Джерело: TeNews

Авторка  п’яти поетичних збірок, лауреат багатьох літературних конкурсів, член НСПУ Ганна Назарків – світлоносна поетеса радості, любові, доброти. Торік її  поетична збірка «Поділюсь краплинкою тепла» (Джура, 2018) увійшла в топ-десятку кращих поетичних книг Львівського форуму видавців.  Її поезія світла, щемна і розважлива, справжній лік для душі. 7 травня у світлиці Тернопільської бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля» відбувся ювілейний творчий вечір поетеси.

Назви її книг говорять самі за себе: «Кольорові сни», «На вершині літа», «Сонячне зайчатко», «Я поділюсь краплинкою тепла». Ці книги не хочеться  випускати з рук, бо вони, направду, енергетично теплі і лагідні. Бачити світ розмаїтим, неповторним, наповненим світлом, любов’ю, добром і теплотою людських сердець – першооснова поетичної творчості Ганни Назарків. Зі щемом у серці згадувала поетеса про невпинний плин часу, а разом з ним про безтурботне і щасливе дитинство, бабусині сльози, про дідуся, про зайчика і щастя, про рідну матусю… А ще – про Україну, яка їй «Болить»:

«Зберу весь біль, всі сльози – до краплини,

Щоб у рядочки потім перелить.

Болить в моєму серці Україна…

За прадідів… За правнуків… Болить».

В останньому рядку невидимий зв'язок поколінь, між минулим і майбутнім. Авторка-берегиня уособлює в собі якості доньки, матері, бабусі, прабабусі й одночасно їх проживає, акумулює і трансформує. Бо ж «Є майбутнє іще в України! Під снігами пшениця росте…» . Ганна Назарків  як те сонячне перевесло, через яке перетікає енергія роду з минулого у прийдешнє.

Під її поетичним пером оживає і розмовляє земля, тихо шепочуть колосочки. Однак не легко перечитувати вірші про війну на Донбасі, про переселенців, бо надто ятрять душу. Через те у кожного своє розуміння і бачення щастя як такого: «А щастя, виявляється, близенько – отут, серед квітучої весни. Я бачила його в очах у неньки, що сина дочекалася з війни».

Ганна Назарків за фахом медсестра у Козівській центральній районній комунальній лікарні. Що може бути величніше і благородніше, аніж опікуватися тими, хто потребує здоров’я? Оскільки знаю її більше як творчу особистість, то мені, насправді, важко уявити, хто вона насправді? Що в ній переважає? Мені здається, творче начало у ній нуртує понад усе. Свідченням цього є її численні перемоги на літературних конкурсах: пам’яті Володимира Вихруща, «Жіночі історії» газети «Вільне життя», гумору і сатири «Пательня шкварків», «Вишневі усмішки» (міська «Просвіта»), І премія ІІІ Всеукраїнського фестивалю «Ліра Гіппократа-2007» у розмовному жанрі. Друзі та однодумці із обласного літературного об’єднання, що працює при Тернопільській обласній організації НСПУ, щоразу залюбки слухають поезію у виконанні Ганни Назарків. А це ще один талант, дарований їй Богом, який вона до кінця у собі ще не зреалізувала, бо ж витоки його безмежні. Втім, у цієї поетки все ще попереду, адже довколишній світ сьогодні спраглий на добре і світле, щемне і розважливе, приязне слово. Він, як ніколи раніше, потребує ліку для душі.   

З особливим трепетом присутні розглядали пожовтілі від часу листи із Сибіру від рідного дідуся Михайла, які Ганна Назарків привезла на зустріч. Дідусь навічно залишився у сибірській холодній землі. А її батько зростав напівсиротою і малим мріяв про зустріч із татком, писав йому листи. Читати їх без сліз неможливо.

Того вечора згадували світлої пам’яті письменника Богдана Бастюка, який одним з перших звернув увагу на талановиту поезію Ганни. Згадує композитор Юрій Бірковий-Збаразький:

- Якось до мене подзвонив пан Богдан і попросив дещо записати. Це був вірш Ганни Назарків «Лебеді на брамі». Так невдовзі народилася пісня…

Пан Юрій передав ювілярці музичне вітання від поета Володимира Кравчука. А ще того вечора Ганна Назарків поділилася неймовірною історією народження її п’ятої книжки «Вибране», про яку вона нічого не знала доти, доки їй не привезли подарункове видання пан Василь Ванчура, меценат Петро Пеляк (голова фермерського господарства «Вікторія -92») та журналіст Іван Дуфенюк.

На зустріч прийшли шанувальники творчості поетеси, друзі, рідні. Серед них  – філолог Ірина Бастюк, солістка народного аматорського хору ім. Івана Кобилянського Євгенія Шевчук, директор тернопільського видавництва «Джура» Василь Ванчура, директор Денисівського краєзнавчого музею Богдан Савак, професор ТНПУ Олег Смоляк, письменники Ніна Фіалко, Зіновій Кіпибіда, поети Тамара Гнатович,Надія Куц, Галина Музика, Орест Чоловічок, Богдан Кушнерик, Василь Глемба та багато інших.

«Її поезія вирізняється пошуками саме свого, не позиченого слова, образним мисленням, глибоким душевним відчуттям чистоти, світла і навколишньої гармонії. Хоч світ жорстокий, несправедливий, наповнений фальшивістю, лицемірством, вона вважає, що попри все в ньому таки мають місце любов, доброта, милосердя, материнське щастя. Кожні рядки віршів зігріті щирим жіночим серцем, несуть радість і тугу, біль і печаль, як наше розмаїте життя. Вона ділиться з читачем краплинкою свого тепла, що зігріває душу і вселяє надію»  ділиться  з читачами у передмові до «Вибраного»  Іван Дуфенюк, член НСЖУ. Краще й не скажеш.

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

Фото: Валентина Семеняк


Читайте більше на TeNews.

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: TeNews   87
Загрузка...