07.05.2019 року в Теребовлянському ЦКІД відбувся концерт за участю учнів класу викладача Анатолія Сорожкевича ударних інструментів Теребовлянської мистецької школи та студентів Тернопільського музичного коледжу ім. С. Крушельницької класу викладача заслуженого діяча мистецтв України, відмінника освіти, Михайла Рудзінського. Концерт був і благодійним так, як кошти від продажу квитків були передані батькам 5-ти річного хворого хлопчика на ДЦП Макара Воробйова для його реабілітації.

Хоч того дня погода не радувала і лив дощ, мов з відра, завивав вітер, проте зал зібрав чимало глядачів послухати музичні ритми ударних інструментів у концерті під назвою «Музичні ритми. Від класики до сучасності». Анатолій Сорожкевич повідомив: «Нині виконувались твори учнями та студентами на різних ударних інструментах наприклад, таких, як ксилофон, барабан, ударна установка тощо. Всього виконано 14 номерів, до них входили сучасні твори, класичні, естрадна музика, один твір з вокалом. Даний концерт був звітом класу ударних інструментів, кошти в сумі 4,5 тис. гр.. від нього передані батькам хворої дитини. Тут ми хотіли показати роботу та вміння дітей, вони у нас неодноразово приймали участь в різних конкурсах та займали призові місця. Зрозуміло, всі, без виключення, учні, яким від 8 до 14 років, люблять свою справу і хочуть досягнути ще більших успіхів, поділитися із загалом своїми здібностями та вміннями». За самого Анатолія необхідно сказати, що він вподобав собі музику і власне ударні інструменти з самого раннього дитинства, має педагогічно-музичну освіту й  нині свої знання та вміння передає дітям. В концерті взяв участь і його 8-річний син Остап, який за ударною установкою виконав твір на мотиви пісні Володимира Івасюка «Червона рута» під інструментальний супровід. Тут пан Анатолій додав: «Навчати музиці дітей справа не проста, але вона стає в двічі складнішою, коли учнем стає твій син. Я на нього покладаю великі надії та вимагаю напевно більше, як від інших учнів, переживаю за одне – щоб хоч не відбити йому охоту до гри. Тому знаходжу різні підходи у навчанні та вихованні сина і ми часто разом виступаємо, це надає впевненості йому, зміцнює віру у свої можливості». А творчим наставником, «музичним батьком» самого Анатолія є Михайло Рудзінський, який із залу з захопленням спостерігав та оцінював мистецький хист свої підопічних.

Сценаристом концерту виступила керівник теоретичного відділу мистецької школи Оксана Багирич, вона вдало скомпонувала порядок номерів та викладення цікавої інформації про історію ударних інструментів(коротко про деякі читайте нижче). Концертмейстерами були: з Теребовлі – Єлизавета Марчук та Лідія Плотнікова, а з Тернополя – Юлія Даньків.

Ведуча концерту – викладач фортепіано Теребовлянської мистецької школи і просто красива жінка Ірина Ганюк оголошувала номери, представляла музикантів та їх наставників, а також розповідала надзвичайно цікаво про історію музичних ударних інструментів, яку можливо й знали виконавці та викладачі музики, але інші присутні в залі глядачі переважно з такими фактами не були до цього знайомі. Ось деякі з них устами пані Ірини:

« - Ударні музичні інструменти виникли ще за часів первісних людей, коли вони били камінь об камінь чи палка об палку, щоб добути вогонь, при цьому помічаючи певний ритм. Пізніше виникла ідея вистукувати пальцями чи паличками ритми на натягнутій на щось(ймовірніше першим то був пень) шкірі з риби, звірів. Ось так напевно і виникли перший барабан, інші ударні інструменти, які нині займають не останнє місце посеред всіх музичних інструментів…

- Сьогодні ударні, або, як їх ще називають, перкусійні інструменти поділяються на такі, що мають визначену висоту(ксилофон, вібрафон, маримба, дзвіночки, литаври) та такі, що її не мають(тарілки, кастаньєти, барабани). Кожен з цих інструментів має свій особливий тембр, але коли ударні зливаються в ансамблі, то виникає неперевершене звучання, яке викликає в людей цілий спектр емоцій…

- Найбільший в світі граючий ксилофон був збудований в Індонезії у 2009 році, його довжина – 8м, ширина – 2м, висота – 2,5м і вага 3т. У багатьох африканських державах ксилофон визнаний національним інструментом. Найбільший ансамбль ксилофоністів мав 1223 учасників і виступав в Індонезії у 2009 році…

- Найбільший барабан знаходиться у південно-корейському місті Йордон, його діаметр – 6,4м. Найдовший барабанний дріб тривав 12 год. 5хв. і 5 сек. Найвідоміша в світі жінка-барабанщиця – Віола Сміт, їй 105 років, вона стверджує, що гра на барабані допомагає їй добре себе почувати…»

Під час концерту в знак признання музикантам лунали постійно бурхливі оплески та вигуки «Браво!», деколи під час виконання творів глядачі плескали долонями в такт. Концерт тривав трішки більше години і, коли він скінчився, то на лицях глядачів можна було прочитати незадоволення, кожен хотів продовження, адже час так швидко і непомітно промайнув…

В концерті були виконані такі твори, окрім згаданого на початку: Добра Палієв «Тарантелла», українська народна пісня «Їхав козак за Дунаєм в обробці Михайла Рудзінського, «Етюд №6» Добрі Палієва, «Скерцо» Й. Баха із сі мінорної «Сюїти №2», «Мелодія» Мирослава Скорика із кінофільму «Високий перевал», «Танець з шаблями» з балету «Гаяне» вірменина Арама Хачатуряна, композиція з репертуару гурту «Metallica» «Все інше – не важливе», «Чардаш» Вітторіо Монті, композиція з репертуару Луїза Фонсі «Деспасіто» в аранжуванні Анатолія Сорожкевича та Оксани Багирич, «Концерт a-moll» Антоніо Вівальді, твір Майлза Девіса «Іспанська картинка», Чак Ріо «Текіла».

Необхідно також перерахувати й учасників-виконавців вказаних прекрасних творів, адже вони подарували глядачам своїм віртуозним та майстерним виконанням незабутні приємні для душі та серця хвилини. Це теребовлянці - Макси Рудик, Остап Сорожкевич, Вадим Громадський, Віталій Трусь, Віталій Подольський, Віктор Гумницький, тернополяни – Андрій Яков’як, Ярослав Настюк, Андрій Облещук, Олесь Судомир.

В кінці ведуча промовила: «Вчені дослідили, що наші серця б’ються в такт музиці, яку ми в даний момент слухаємо. Сподіваємося, що сьогодні ваші серця, завдяки нашим артистам, отримали непогану гімнастику, яка вас надихне лише на добрі справи!»

Віктор Аверкієв, фото: Олег Капуста