На півдні Тернопільщини, серед гір, поруч з водоспадом півтори башти нагадують про спорожніле селище. Тут був центр князівства, мурований замок та елегантний палац. Червоногородський замок не перебуває на обліку як архітектурна чи історична пам’ятка. Тут не проводили жодних консерваційних, тим паче реставраційних робіт. Напевне тому 2013 року частина однієї з веж обвалилася.

Червоноград Подільський – княжа столиця

Колишнє місто отримало назву від кольору ґрунтів – червоних пісковиків. Географічний словник Королівства Польського (1880 рік) повідомляє, що Castrum rubrum (від латинського «Червоний замок») згадується в хроніках IX століття, як резиденція руських князів.

Подільським Червоноградом володіли литовські князі Коріятовичі. Михайло Грушевський переконував, що місцеві воєводи здійснювали судову та адміністративну владу, були «агентами князя у всіх його справах».

Отже, місто виконувало функції центру князівства. Цей факт підтверджують й дані, що у Червоному замку діяла броварня, де варили пиво та мед. Броварні завжди діяли в адміністративних центрах та княжих столицях.

На початку XVII століття Червоноград став власністю львівського каштеляна Миколи Даниловича. Тоді ж з’явився мурований замок.

Його систематично атакували татари, турки та угорці. Турки завоювали замок та на деякий час залишили місто спорожнілим.

«Побудований за старою архітектурною модою замок на скелі омивається річкою Джурин та подекуди обкладений зруйнованими мурами», йдеться в документі 1765 року.

В розрізі будівля становила чотирикутник з винесеними назовні баштами, одна з яких була пошкоджена.

Напівзруйнований замок простояв до початку XIX століття.

Розкішний Червоногородський палац

Австрійський уряд продав Червоноград та землі навколо Каролю Понінському.

Новий власник розібрав дві башти і три крила старого замку Даниловичів, натомість відновив дві вежі та облаштував класичний палац. Залишки з місцевого червоного каменю могли стати частиною новобудови. Про це пише дослідник палаців та замків Роман Афтаназі.

Синові Кароля, Каліксту Понінському, вежі нового палацу видалися низькими, він розібрав та спорудив вищі, в неоготичному стилі з великими вікнами та гребенями зверху.

Разом з баштами панич «підняв» на один поверх нижні крила палацу.

Автором усіх перебудов при Понінських вважають Фредерика Баумана. Пізніше невеликі зміни здійснив львівський архітектор Казимир Мокловський.

Внутрішнє облаштування палацу назвали «скромним, але елегантним».

На одній зі світлин можна розгледіти покриту паркетом підлогу, прикрашену ліпниною стелю з дерев’яною люстрою та сервант зі старовинною порцеляною.

У всіх кімнатах стояли нюрнберзькі меблі. Син судового урядовця був вражений колекцією старовинної зброї. Окрім того, Лонгин Горбачевський згадав про пам’ятник зі сценами нападу татар, який стояв у парку.

Із західного боку палацу заклали круглий газон, який розділяла доріжка з високими трояндами обабіч, зі східного – квітник обмежував оборонний мур старого замку.

Поруч був фонтан, а у садку облаштували теплицю для екзотичних рослин.

Червоногород – зникле поселення

Після смерті Калікста Понінського палац перейшов у власність князів Любомирських. Споруда постраждала під час Першої, а надто – Другої Світових воєн.

Наприкінці Другої Світової війни у стінах палацу розмістилися радянський «ісрєбітєльний отряд» переважно з етнічних поляків, з яким вступили у бій бійці Української повстанської армії. Після війни радянська влада переселила поляків до Польщі. Тому влітку 1945 року в селі залишилося лише три мішані родини. Поселення спробували відновити, поселивши три десятка сімей, депортованих із Лемківшини, але марно.

Незабаром Червоногород знелюднів остаточно, хоча на картах і в документах село тривалий час значилося як існуюче. Офіційно Червоногород припинив існування лише у 1970 році, коли «село Червоне» виключили зі списку міст, селиш і сіл УРСР.

Тепер лише руїни неоготичних веж та костелу нагадують про колишнє місто, замок та його власників. А поруч із залишками палацу залишився дитячий літній табір.

Однак руїни Червоногородський замку, Червоногородський водоспад (найбільший рівнинний водоспад України) мають всі шанси стати справжньою туристичною перлиною України.

Подорожуй з “Тернопільським”– Відкривай Тернопільське!