25 лютого 2020 року в читальному залі Теребовлянської центральної районної бібліотеки відбулася презентація першої збірки поезії під назвою «Дарунок», виданої нещодавно тернопільським видавництвом «Підручники та посібники», отця мітрата Теребовлянської УГКЦ Святого отця Миколая Івана Сивака, який в даній церкві довгі роки був парохом. Привітати священика-поета прийшли його велика родина, ряд святих отців, земляки із с. Ласківці, представники влади, громадських організацій та море друзів, вірян.

Зустріч відкрила ведуча, бібліотекар ЦРБ, пані Надія Хома, яка, до речі, є учасницею церковного хору, вищезгаданої церкви, та хору «Союз українок». Вона коротко ознайомила присутніх з біографією отця мітрата та деякими його надбаннями: «Якщо розповідати про життєвий шлях нашого шановного отця, то напевно на це не хватить і часу. Все ж згадаймо найголовніші віхи. Народився Іван Сивак в с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області, тут і закінчив школу. Потім дякував в с. Ладичин нашого району. А після закінчення духовної семінарії служив в с. Торське Заліщицького району, пізніше в с. Довге Теребовлянського району. З 1993 року – парох церкви Святого отця Миколая. Також отець був деканом Теребовлянського деканату УГКЦ, головою комісії у справах сім’ї та подружжя Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, є членом районної спілки краєзнавців, членом президії районного об’єднання «Просвіта». Отець Іван Сивак, крім того, є автором багатьох статей на релігійні та краєзнавчі теми, співавтором книги «Дороги ведуть до Зарваниці», статуту та акту посвяти «Братства родин Зарваницької Божої Матері». Отець у свій час склав молебень священномученикам Миколі Цегельському та Миколі Кондрату, його вірші є у збірнику «Поезії чаруюче крило» Миколи Ковальчука, деякі в буклетах та невеличких виданнях, наприклад, «Акафіст до Божої Матері». В теперішній збірці це все впорядковано по роках написання й представлено 40 віршів широкому колу читачів. Як всі ми думаємо, в отця буде згодом ще багато випущених поетичних збірок».

Сам же отець про себе малослівний, проте дечим поділився: «Змалку мене моя родина виховувала в любові до Бога, тому я й обрав шлях служіння Йому, зараз вже йде 41-й рік цьому. Цю любов, прихильність до Господа нашого намагався, роблю це й до нині, передавати своїм дітям, онукам, усім віруючим. Потяг до висловлювання римою в мене з’явився давно, ще з молодих років. Дещо я записував на папері, але на жаль багато втрачено, а те, що збереглося є у випущеній недавно збірці. Нещодавно з’явились вже й нові вірші, які туди не увійшли, напевно вони будуть початком нової збірки».

До слова сказати, вся поезія отця просякнута великою любов’ю до Бога, до України, до рідного краю, до людей. А сам отець до того ще й великий патріот, він під час подій на Майдані брав участь у всіх віче в Теребовлі, про ті часи у нього також є вірші, як і про сучасних героїв російсько-української війни. В різні часи о. Іван зустрічався з Папою Римським Іваном Павлом ІІ, з патріархом Любомиром Гузаром, приймав участь у посвяченні першого каменю Собору Зарваницької Матері Божої, з дружиною був в Канаді, де вклонився перед пам’ятником Тарасу Шевченкові, довелося йому й прийняти участь в останній земній ході Андрея Шептицького. Всього не перерахувати. Отець Іван здавна і по сей день має активну життєву позицію не лише у Богоугодних, церковних справах, а й у житті рідного міста, краю, України.

Ну, а далі посипалися вірші, пісенні та словесні вітання, які чарували, захопили всіх присутніх в залі та так, що час собі десь гулькнув, стиснувся чи що. Кожен хотів щось сказати, привітати, висловити захоплення та повагу, доповнити й неочікувано зустріч затягнулася аж на три години, але того ніхто й не помітив. Невеличкий зал був переповнений, багато людей стояло в коридорах та вестибюлі й заходили звідти, щоб лише поглянути на отця та бодай декількома словами його привітати. Та не будемо поспішати, розглянемо все за чергою.

Ведуча почала з Різдвяної поезії: «…У Вертепі родилась дитина, Сина Божого кожен віта і всміхається Богу Вкраїна, мов небесна зоря золота…» Хор «Союзянок»(керівник Неля Юзвишин) виконав пісні на слова о. Івана Сивака «Землю Вкраїнську ніч накриває», «Колядуймо на здоров’я», тріо – Ольга Ткач, Олександра Чемерис та Ганна Вершигора виконали  пісню «Зарваниця», дует Марії Зайшлої та Марії Зінчишин пісню «Свята Марія» на музику викладача Теребовлянського коледжу культури та мистецтв, заслуженого працівника культури України, композитора Василя Сороки, який і акомпанував на акордеоні(написав музику до декількох сотень пісень теребовлянських поетів). Тут же пан Василь і привітав отця з його святом та побажав море гараздів всіляких. Вірші отця Івана читали: «Вефлиємська зірка» – Софія Стрілецька, вірш про владику Михайла Сабригу  – Галина Сіра, вірш Січовим стрільцям – Леся Яцина, вірш Михайлу Михайлюку(покійному голові районної «Просвіти») – Наталя Субчак, вірш про Зарваницю – Леся Чемерис, Ольга Ткач та Ганна Вершигора, «Прийдім до храму» - Марія Бучинська, також читала вірші працівник бібліотеки Марія Боднарчук. Крім того, в поезії отця є вірші, присвячені митрополиту Андрею Шептицькому, владиці Ізидору Борецькому,  о. Андрію Підгородецькому, о. Маркіяну-Матею Когуту та іншим духовним особам.

Сам отець продекламував також ряд своїх віршів, зокрема – «Засвітила зоря в Україні», про рідне село Ласківці, про Майдан та АТО, «Владі», «Бібліотеці», інші. Дикція в отця особлива, речитативна, якась піднесено-урочиста, якраз це приваблювало слухачів найбільше.

Під час всієї зустрічі й виступів на світловому табло демонструвались давні та теперішні фото отця, подій з його життя та діяльності.

Вітаючи отця, його друзі та знайомі дарували різні подарунки, в тому числі й віршовані, пісенні, живі квіти. Так, мешканка із Ласковець проспівала пісню про Україну. Прибула на зустріч з Тернополя і перша вчителька отця – пані Анна Савка, вона сказала: «Пригадую такого собі маленького й чемного хлопчика Івасика, який хотів все знати, прихильно ставився до Бога, був ввічливим з дорослими. А тепер бачите який він? Він виріс з тих пір не лише зростом, а й силою духу, мораллю та хистом писати вірші, він несе людям слово Боже, правду та добро, виростив достойних нащадків. Я пишаюся тобою, мій Івасику!»

Привітав свого земляка та вдарував свою книгу йому  й відомий український краєзнавець, літературознавець, громадсько-політичний діяч, член НСЖУ (1966), член ВУСК (2000), заслужений журналіст України (2017) Михайло Ониськів з Тернополя, який родом із Ласковець. Він промовив: «Приємно, що наші земляки творять й для цього світу роблять великий вклад. Та чого тут дивуватися, адже наше село названо на честь напевно прекрасних птахів – ластівок, а можливо й більше – назва його походить від слова «ласка». Отже, пане отче, вам сам Господь вдарував ту ласку творити прекрасне. Тож, творіть надалі та багато, щоб вийшли згодом томи вашої поезії!»

Мешканка села Довге Василина Поздик, в церкві  Івана Богослова якої отець Іван був парохом 23 роки, відмітила, що лише завдяки його старанням в селі звелася нова церква натомість старої. Пані Василина зачитала вірш «Храм душі» і разом з донькою вдарували отцю коровай, на вигляд дуже смачний.

З Теребовлянського НВК, де працює на педагогічній ниві їмость отця Івана пані Ольга, прийшли директор Олег Архитко  із заступницею Мирославою Тихоліз та група працівників. Вони вітали отця словами, віршами, а дует Богдана Твердохліба та Богдана Палюха (учасник Струсівської заслуженої капели бандуристів)виконав пісню «Батьку, лебедю сивий».

Голова районної «Просвіти» Йосип Кацан, вітаючи, поряд зі всім відмітив заслугу для загалу просвітян отця Івана в тому, що саме завдяки йому тепер проводяться щорічні реколекції в Зарваницькому Духовному центрі.

Заступник директора Теребовлянського коледжу Денис Сергієв  передав вітання отцю Івану від директора Миколи Виннічека, від себе особисто, педагогічного колективу та всіх студентів, адже отець частий та бажаний завжди гість у цьому закладі. Студенти ж подарували отцю картину «Церква Святого Миколая» своєї роботи.

Також привітав отця його земляк, агро-підприємець Іван Грошко, він сказав: «Ви, пане отче, Іван Степанович і я Іван Степанович, отже ми подвійні тезки, що дуже приємно. – І вже до всіх, - А взагалі, у нас напевно пів села Сиваків, моя мама також із них. От, коли на моєму підприємстві нараховують Сивакам зарплату, то у нас є декілька таких, у яких повністю ідентичні імена, по батькові й прізвища, тому ми їм в дужках ще вказуємо сільські прозвиська, щоб не помилитися».

Привітали отця й підприємець із с. Мшанець Петро Іліщук, голова хору «Союзянок» Дарія Кікіш, викладач коледжу та голова церковного братства Любомир Гордій. Необхідно відмітити, що багато вітань закінчувались спільним виконанням «Многая літа».

Тут прийшла черга і до вітань отця родиною. Сам отець Іван казав, що він знав, що його їмость щось там готує з дітьми та онуками, але що саме точно не відав, тож це було для нього приємним сюрпризом. В отця є троє дорослих дітей, дві дочки – Оксана та Марія і син Роман, а онуків – 6. Також отець рахує і називає зятів та невістку дітьми. Спершу його привітали дочка Оксана та її чоловік о. Ігор Сип’як, він настоятель  УГКЦ Покрови Пресвятої Богородиці, що в районі Садиків. Тарас Сивак з Владиславом Сивком заспівали колядку «Різдво Христове». Владислав Сивак ходить до Теребовлянської мистецької школи на скрипку, де в нього викладачем Віра Українець. От він ще й зіграв на ній під акомпанування на фортепіано концертмейстера Наталії Грицишин. Найстарший онук Олег Сивак, який навчається в Тернопільському педуніверситеті на другому курсі, чарівно зіграв на саксофоні мелодію «Пісня таємничого саду», а Марія Сип’як йому акомпанувала на фортепіано. Так, що отець Іван мав дуже приємне від того задоволення.

На закінчення хор «Союзянки» заспівав пісню «З нами Бог, розумійте, народи» і «Многая літа», яку підтримали всі присутні.

А далі всім охочим отець Іван дарував свою збірку та робились фото на пам’ять.

Віктор Аверкієв, фото автора