У сьогоднішньому інтерв’ю ви познайомитеся з Максимом Черкашиним – співзасновником та керівником громадської    організації “Освітньо-аналітичний центр розвитку громад”. Максим – лідер команди, автор багатьох проєктів, чудовий мотиватор та досвідчений фахівець з питань реформи децентралізації, залучення громадськості та молодіжної політики. Більше інформації ви можете почитати у традиційному інтерв’ю.

- Розкажіть про себе, свої хобі, захоплення

- Разом з дружиною Юлією виховуємо синочка Олександра. Любимо подорожувати, коли є можливість.

Люблю читати і навчатись новому. Захоплююсь громадською діяльністю і тими, хто змінює свої громади втілюючи класні проекти.

- Як довго ви працюєте у громадському секторі?

- З 1999-го року, коли приєднався до організації етнічних німців (маю німецьке коріння по маминій лінії). Потім була “Німецька молодь”, та й чого була? Є й по сьогоднішній день, хоча вже значно менше приділяю їй часу і виключно на всеукраїнському рівні.

А у 2016-му ми створили “Освітньо-аналітичний центр розвитку громад” (ЦРГ), в якому допомагаємо місцевій владі працювати краще, а громадським активістам бути більш-ефективними.

- Якими проєктами пишаєтеся найбільше?

- Проекти були і є різними, але всі вони особливі. Найбільше запам’ятались “Купи зустріч з людиною”, у 2009-му ми зробили аукціони зустрічей з людьми, тоді вдалось зібрати близько 12 000 грн. і допомогти Школі для слабочуючих дітей. Але “бонусом” того проекту був новий, цікавий підхід до благодійності.

У 2011-му ми розробили і випустили туристичний довідник “Я люблю Тернопіль”. Особливість його полягала у тому, що він складався з 2-х частин – емоційної де було розписано за що саме люблять Тернопіль тернополяни і мешканці інших міст, та інформаційної – готелі, заклади харчування, визначні місця, пам’ятники і музеї. До речі, він був двомовний – українською і англійською мовами.

Якщо ж говорити про ЦРГ то це звичайно проект “Центр розвитку громадської активності”, до якого ми йшли не один рік.

- Продовжіть речення: «Я в команді громадської організації  «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад», оскільки…»

- …оскільки це – Команда. Можливо це важко зрозуміти тим, хто не займається громадською діяльністю, тому поясню. На сьогодні, однією з важливих проблем громадського сектору є відсутність командної роботи. Так, ми знаємо лідера Х чи активістку У. Але великі і якісні проекти, які призводять до змін, роблять саме команди. Вже ці команди складаються з активіста Х, який добре заповнює проектні заявки, активістки У, яка може порахувати бюджет, та волонтера Z, який знає, що таке ефективна комунікація.

До речі, саме завдяки такій співпраці виникає ефект синергії, коли сума об’ємів роботи окремо кожного з нас менша, за результат спільної роботи. 

- Проєкт «Центр розвитку громадської активності»: що він дасть громадським активістам, і вам особисто?

- Як би пафосно чи претензійно це не звучало, але даним проектом ми хочемо підвищити роль громадського сектору та покращити його якість в 6-ти областях заходу України. І для досягнення цієї мети у нас є чіткий план. На сьогодні в кожній області ми представлені координатором, який збирає інформацію про активістів і громадські організації та їхні потреби. Паралельно у нас працюють консультанти, які допомагають активістам. Ще ми проводимо освітні заходи, мотиваційні форуми, конкурси (як от зараз “Золотий фліпчарт”), допомагаємо в промоції лідерів змін та класних проектів, які реалізовують в громадах.

Особисто для мене цей проект є підтвердженням того, що те, що ми робим є правильним і дає конкретні результати, оскільки ми маємо можливість спостерігати за прогресом громадських активістів та організацій.

- Як змінилася ситуація з громадською активністю у Тернопільській області (та інших регіонах, де ви працюєте) за останні роки?

- Однозначно ситуація рухається у правильному напрямку. І велика заслуга у цьому процесі саме реформи децентралізації. Я знаю громади, де за цей невеликий проміжок часу започаткували молодіжні ради, зареєстрували нові громадські організації, залучають донорські кошти для реалізації проектів у громадах.

На сьогодні молоді люди, які ще вчора були громадськими активістами, є депутатами своїх громад чи були, принаймні, кандидатами. Тепер важливо не втратити динаміку.

- Чого, на вашу думку, не вистачає громадському сектору?

- Громадський сектор досить різний – тому й потреби різні. Десь не вистачає комунікації між собою, десь знань з менеджменту чи PRу, десь з фандрейзингу. Частими були практики, коли громадську організацію створювали під конкретний проект – він закінчився і організація тепер існує лише на папері. Дуже часто проекти активістів чи організацій не завжди мають широку підтримку місцевого населення.

Людям потрібно почати усвідомлювати, що вони самі відповідають за те, що робиться чи не робиться у їхніх громадах. Від постійного пошуку винних ситуація кращою не стане, потрібно почати щось робити самому.

- Назвіть три основні завдання, які ви ставите перед собою на найближчий рік?

1. Доопрацювати стратегію розвитку нашої організації з іншими стратегічними документами та почати втілювати їх в життя,
2. Брати цікаві курси і їх проходити + знаходити час на читання,
3. Кудись поїхати із сім’єю на відпочинок.

- Що надихає вас працювати з громадськими активістами?

- Класні, успішні проекти громадських активістів. Або коли у них щось не виходить, але вони не опускають рук, роблять висновок і рухаються далі – це надихає.

Надихає, коли спочатку ідея створення гри “Тернопільська громада” в тебе в голові, а потім ти тримаєш перший її примірник в руках.

Надихає, коли хтось з активістів пригадує участь у твоєму тренінгу, який він чи вона пройшли енну кількість років тому, і він виявився для них корисним.

- Яким ви бачите «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» через 5 років?

- Я б не хотів нав’язувати власне бачення розвитку організації, стратегія має бути напрацьована командою. Якщо окреслювати загальну картинку то хотів би, щоб ми й надалі були гнучкими, прислухались до потреб тих, для кого працюємо, були творчими і оригінальними у своїх проектах, щоб з нами рахувались. Щоб ми були потрібні громадам, а у членів Команди й надалі горіли очі і було бажання до змін.