Серед представників красного письменства Тернопілля помітне місце займає імʼя поетеси, літературознавиці, краєзнавиці, культурно-просвітницької діячки Марії Назар. Широта діапазону її творчої діяльності не випадкова. Адже вона бере початок з села Доброводи Збаразького району Тернопільської області, де народилася, зростала й творчо діє до сьогодні майстриня й берегиня художнього слова. Не побоюсь високопарності сказаних мною слів, бо вони, насправді, їй личать і без них сказане мною слово про неї було б применшеним.

А все розпочалося зі шкільних років, коли вона в сімнадцятирічному віці написала перший вірш і опублікувала його на сторінках районної газети «Колгоспне життя». З цього ж 1983 року вона стає членкинею літературного обʼєднання, що діяло при Тернопільській обласній газеті «Ровесник», а пізніше – при обласній організації Національної спілки письменників України. Власне представники останньої й рекомендували її в 2013 році в свої ряди, відтак отримали ще одну потужну членкиню цієї престижної професійної спілки.

Марія Назар, як творча особистість, багатогранна у своїй діяльності. Але все ж таки на передньому плані – її поетична творчість. Свідченням цього є девʼять збірок віршів, які побачили світ у Збаразькому та Тернопільських видавництвах, починаючи з  2002 року.  Уже в першій збірці «Автографи одкровень», що вийшла в світ у 2002 році в Збаразькому видавництві «Обрій», домінують мотиви, повʼязані з пошануванням рідного слова, з одкровенням поетеси перед його Величчю. Більшість віршів з цієї збірки («Одкровення», «Слову», «Словонаспіви» тощо) – це авторське освідчення слову, віднесення його до найважливіших людських цінностей. Вагому частку в збірці «Автографи одкровення» займають поезії інтимної та громадянської лірики («З гілкою сонця в руці», «Тече річка», Непочата вода» та ін.).У них фігурують романтичні та інтимні настрої і почуття. Загалом, вихід у світ першої збірки засвідчив, що в українську поезію ввійшла ще одна творча особистість, безкомпромісна в громадянській позиції та натхненна «неопалимою купиною» рідного слова.

У наступній, другій поетичній збірці «Франкові зерна», що вийшла в Тернопільському видавництві «Воля» в 2006 році, Марія Назар поетичними засобами спробувала осмислити  титанічну спадщину українського Мойсея Івана Франка. Кожна поезія в збірці – це намагання поетеси торкнутися струн життя і творчості Каменяра й поглянути на неї з сторічного відтинку часу. Зокрема, у віршах «Скувала зозуля», «Світ знав...», «Розповідь старожила», «На Спаса»» вчувається біографічність творчих буднів Поета. Життєва документалістика Франка своєрідно подана й у циклах віршів «У кузні», «Сойчине крило», «Під оборогом», «Лель і Полель». У збірці присутні поетичні цикли, які висвітлюють перебування Франка на Збаражчині та його зустрічі з відомими місцевими жителями: Євгенією Бохенською, Осипом Роздольським, Антоном Грицуняком, Яцьком Остапчуком та ін. Читаючи цю збірку, можна лише подивуватися, наскільки треба бути одержимою й ерудованою, аби осягнути поетичними засобами геніальну постать в українському та світовому письменстві Івана Франка. Кожен вірш цієї збірки – це, насправді, неперевершена художня знахідка, якою зачитуватимуться представники сучасності й майбутніх поколінь – прихильники таланту поетеси.

У 2006 році в Тернопільському видавництві «Воля» вийшла ще одна – третя книжка Марії Назар «Підкова світла». У ній опубліковано 74 вірші різної тематики й жанрового спрямування. Усі вони згруповані в сім рубрик з наступними назвами: «Біля престолу слова», «Ремінісценції Собору час», «У суголоссі імен», «Портрети часу», «Октави сонячної скрипки», «Любові ключ ясний», «Тополина свіча». У віршах домінують ліричні мотиви, огранені почуттями добра і справедливості, життєвої мудрості, пошанування світочів українського письменства тощо. Такий широкий тематичний діапазон вказує на вміння поетеси зануритися в життєві реалії й художньо відтворити їх на папері. У збірці поетеса найбільше піклується про художню вартість слова, вміння його найкращими художньо-виражальними засобами представити читачеві. Доказом цього є вірш-строфа «Приступаймо до престолу слова». Тут його авторка наголошує, що «Слово – знакова дорога світанкова. Ми у ньому мічені й спасенні. Навчені всі ним і всі натхнені». Такі високо значимі слова може сказати людина глибокого розуміння художнього слова. А Марія Назар, воістину, такою є.

Двома роками пізніше (2008) у цьому ж таки видавництві «Воля» вийшла наступна (четверта) збірка поезій «Думки без абзаців». Вона, на відміну від попередньої, позбавлена рубрикацій. Усі 46 віршів, – як картинки в калейдоскопі, змінюють одна одну, заставляючи читача пірнати в розмаїття сюжетів й смислових наповнень, милуватися широким спектром образів та мотивів. До речі, збірка «Думки без абзаців» розпочинається віршем «Автопортрет». У ньому поетеса змальовує поетичними засобами саму себе в «житейськім морі без бутафорій», підкреслюючи свою найважливішу рису – вміння пошуковувати й огранювати поетичне слово, доводити його до особливого художнього блиску: «Шукаю логіку речей, долаю алогічність».

У збірці «Думки без абзаців» її авторка порушує теми, що випливають з різних життєвих ситуацій людини, та вміє скеровувати їх художніми засобами в правильне чи наближене до нього русло. Її поетичні візії в збірці «думки без абзаців» творять своєрідну симфонію поетичних жанрів, де кожен з них є контрапунктом до загальної партитури чи, навіть, інтерлюдіями в ній. З повним правом можна констатувати, що вірші цієї збірки – це храм людської душі, в якому можна причащатися кожним, сказаним поетесою словом.

«У плесі тиші» – пʼята поетична збірка Марії Назар, що вийшла трьома роками пізніше від попередньої в тернопільському видавництві «Воля». До неї увійшло 95 катренів. У них представлений своєрідний і самобутній поетичний світ авторки збірки, вміння поетеси знаходити неповторні образи та мотиви. Вони (катрени) представлені читачеві версифікаційною вправністю і точністю в дотриманні вимог жанру. Більшість катренів – це вдало сконденсовані афоризми, в яких відчутна енергетика слова вмотивованість висловленої думки. Прикладом вище сказаного може послужити катрен: «Рядки, написані не мною, а тою наднебесною рукою, яка слова у невідь поведе, хоча й вони не згубляться ніде». Цей катрен – це, насправді, вишукане й лаконічне тлумачення творчого процесу поетеси, який продиктований небесними божественними висотами. Володіти жанром катрена – це, перш за все, потрібно мати навики версифікаційної ритмічної кореляції та влучності їхнього сюжетного наповнення. І власне Марія Назар, насправді, майстерно володіє і першим, другим.

У 2014 році побачила світ шоста збірка поетеси «І вічний сад...».  До речі, ця збірка присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.  У віршованих рядках постають зримі й славетні сторінки з життя Кобзаря.  Авторка, використовуючи розмаїття сюжетів і мотивів, по-сучасному осмислює велич Пророка української нації. Збірка мас сім рубрик. Серед них: «Тарасів брунькоцвіт»,  «У звабах волі пензля і пера», «Вінки Шевченкової долі», «У степах волі і сваволі», «На голос Тараса», «Усім і собі», «Шевченко у часі». Вірші з кожної з рубрик – це особливі етапи життєвого й творчого шляху Кобзаря, сприйняття його особистості простором і часом. Ця збірка, без сумніву, стане додатковим матеріалом у вивченні творчості Тараса Шевченка в школі.

Сьома збірка поезій «В долонях неба», що побачила світ у Збаразькому видавництві «Обрій» у 2016 році, – подарунок своєму шістдесятирічному ювілею. Вірші, опубліковані в цьому виданні, охоплюють дворічний проміжок часу. Ключовим мотивом цієї збірки є «слово, як долі шанс, воно – кредит, воно – аванс».  Крім цього, тут присутні сюжети, що розповідають про любов і страждання, пошуки і сподівання, філософські роздуми про буття людини і природи. До речі, усі вірші цієї збірки позначені  смисловою напругою під час їхнього прочитування. Адже кожна, присутня в ній поезія – це своєрідний відбиток життя авторки, особливості сприймання нею навколишньої дійсності.

Апогеєм поетичної творчості Марії Назар, на мою думку, є збірка «Клавіатура слова», що видана в світ у Тернополі в 2018 році. Вона написана в формі поеми-мозаїки. У більшості віршів цієї збірки оспівано систему людських цінностей – координаторів перебування людини в соціумі.  Поетеса, в першу чергу, робить наголос на таких цінностях людини, як слово, памʼять роду, любов, свобода, пісня, отчий дім, мала і велика Батьківщина тощо. Для глибшого розуміння кожного вірша поетеса додає епіграф до нього, що виконує функцію маркера-прелюда і «будять голоси серця». Загалом, збірка «Клавіатура слова» – це не стільки поема-мозаїка, а, скоріше всього, поема-фреска, де кожен її вірш – це неповторна кольорова смальта у панорамі художньо-виражальних засобів поетичного слова. Кожен вірш вібрує струнами людських наративів і змушує читача бути глибокодумним і щиросердечним у своїй діяльності, дивитися на світ крізь калейдоскоп людських цінностей.

У 2020 році Марія Назар порадувала читачів збіркою «Руслослівʼя», в яку ввійшло 105 віршів-рубаїв. У них авторка відтворила своєрідними засобами поетичний світ, самобутній звучанням та образами. Тут витримана традиція написання рубаїв як на ритмічному, так і на силабо-тонічному рівнях. У них сконцентрована енергетика слова на подобу афоризмів. Ця книжка засвідчує вправність її авторки володіти цим жанром та вміння сприймати навколишній світ сентенціями-знаками.

Марія Назар відома на Тернопіллі і як літературознавиця. У її творчому доробку 5 наукових розвідок про відомих в Україні та поза її межами творчих особистостей Бориса Харчука, Оксану Лятуринську, Ярослава Павуляка, Івана Гнатюка, Антона Залеського. Кожна її літературознавча розвідка – це власний погляд на місце і роль того чи іншого письменника в українському літературному процесі та вміння звернути увагу на особливості їхнього індивідуального стилю. Такий підхід у висвітленні творчих особистостей вирізняє літературознавче письмо Марії Назар від багатьох інших літературознавиць і робить його привабливим для прочитання та наукового сприймання.

Марія Назар – авторка єдиного на Збаражчині проекту «Література рідного краю», змістовим якого стали літературознавчі розвідки про письменників – уродженців Збаражчини і тих, що довго проживали чи й досі проживають у ній. Уже підготовлено та опубліковано в періодиці есеї про Володимира Вербовецького, Івана Гнатюка, Антона Грицуняка, Миколу Грозовського, Василя Гриба, Володимира Кравчука, Михайла Качалуба, Зіновія Казя, Оксану Лятуринську, Івана Міхевича, Олену Рутецьку, Бориса Харчука, Володимира Хріна. Ці розвідки, без сумніву, розширять знання про відомих особистостей Збаразького краю місцевих жителів, а заразом стануть навчальним посібником для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл. Крім цього, Марія Назар є  співавтором методичних видань із циклу «Вивчення творчості письменників Тернопілля в школі». За її участю вийшли у світ посібники про творчість Богдана Бастюка, Василя Ярмуша, Івана Гнатюка, Левка Крупи, Ярослава Павуляка.

Не менш важливу частку в творчій діяльності Марії Назар займає історико-культурне краєзнавство. Воно представлене у її доробку такими науково-популярними розвідками, як «Слово про Осипа Роздольського» (2004), «Штрихи до творчості Оксани Лятуринської» (2013), «Літа в цвіту» (2013), «І слово незнищенне оживе» (2014), «Доброводи», «Село Доброводи у пам’ятниках», «Наша церква – храм душі», «У Доброводи повернувсь». До 120-річчя з дня народження фізика світової слави  Олександра Смакули». Ці праці – це не лише безцінний історико-культурний памʼятник їхній авторці, а й Збаражчині, всьому Тернопіллю та далеко поза його межами.

Марія Назар приходить до свого 65-річного ювілею вповні сил і творчої енергії. У неї попереду ряд задумів, які потребують постійної реалізації. Тож бажаю ювілярці здійснення всіх задумів, а також з роси і води тобі, товаришко по літературному цеху.

Олег Смоляк, доктор мистецтвознавства,
професор с. Настасів Тернопільського району