Як хороший лікар ставить безпеку та інтереси кожного пацієнта понад усе, так і хороший роботодавець має дбати про своїх працівників. Адже його бізнес, організація чи установа залежить саме від цієї основи – кадрового потенціалу. 

І роботодавцям не варто винаходити велосипед. Нещодавно прочитав, як на одному з підприємств використовували японську практику 5S – це п’ять простих кроків з оптимізації робочого простору. Девіз системи: «Кожна річ має своє місце». Змагалися між собою підрозділи підприємства і переможці отримали премії. Здавалося б, ця практика не потребує надмірних зусиль, а результати дає: на цьому підприємстві вже закріпилася звичка підтримувати виробничу дисципліну та порядок, які підкріплюються грошима, зросла продуктивність та рівень безпеки. Колись за допомогою цієї системи Toyota стала японським чудом, адже за короткий термін перетворилась в автомобільного гіганта. Система дозволяє полегшити працю і знизити ймовірність помилок. Натомість зростає продуктивність і рівень безпеки.

  У цивілізованих країнах кваліфіковані кадри ніколи не будуть працювати, порушуючи інструкції, в небезпечних для здоров’я умовах. І використовують для цього всі надані законодавством можливості. А в нас часом просто вражає став­лення деяких керівників підприємств до своїх робіт­ників. Але ще не зрозумілішим видається власна нерозважливість та необережність працівників.

Як у нещасному випадку наприкінці минулого року в ТОВ «Мрія сервіс», який завершився трагічно. Чоловік втратив руку і це щастя, що не втратив життя.  При проведенні очисних робіт причіпного перенавантажувача агрегат необхідно зупинити, але не узгодивши між собою дій, один із працівників почав очищати техніку, а інший, не знаючи цього, ввімкнув вал відбору. У шнеку зловило чоловікові руку й ампутувало кисть. Слушні поради та зауваження люди пропускають повз себе, вважаючи, що заходи з охорони праці писані просто так. А виявляється, що писані вони кров’ю…

Бувають інциденти, які не знаєш, як і пояснити. Плин життя занадто швидко входить у звичку. Хочеш заробити гроші, щоб жити щасливо, і в підсумку всі сили, весь цвіт днів ідуть на добування хліба. Забуваєш у тих клопотах про обережність, виконуєш роботу автоматично. Якась мить, коли втратив пильність, подумав, що пронесе – і ріка днів може зупинитися…  

 Сьогодні не лише через виробничі ризики, а й через пандемію понизилась  нервово-психічна стійкість, стан здоров’я та психологічний клімат – і це лише дещиця тих чинників, які формують стресовий стан працівника. З цієї причини щороку травмувалися близько 75 відсотків і гинули біля 80 відсотків всіх постраждалих. Останніх кілька років за свідченням фахівців число таких потерпілих зросло до 90 відсотків.

За 2020 рік у Тернопільській області сталося 70 нещасних випадків на виробництві, під час яких потерпіло 75  працівників, в т.ч. 14 смертельно.  Подібна інформація про травмованих та загиблих на виробництві мала б налаштувати на обережність під час роботи на об’єктах підвищеної небезпеки. Адже є категорія людей, здатних аналізувати і робити правильні висновки.

Чому система управління охороною праці, скажімо, на хлібокомбінаті, де трапляється один нещасний  випадок на кілька років, важлива, а в медичних закладах області, де за останній час щодня хворіє 7-10, а часом і 12 медичних працівників на добу(!), про неї забувають?  Тернопільщина ніколи не була в лідерах через виробничий травматизм та професійні захворювання. А тепер ми після таких областей, як Львівська, Дніпропетровська, Черкаська, м. Київ добралися до восьмого місця за темпами поширення серед медичних працівників коронавірусної інфекції.

Коли на підприємстві стається нещасний випадок, це не лише розслідується комісією і Фондом соціального страхування України фінансуються відповідні виплати, а насамперед аналізуються причини виникнення подібної ситуації. Які фактори не були враховані, що слід поліпшити, на якому етапі може подібне трапитись? Від цього аналізу і виправлення недоліків,  упущень, формального ставлення до своїх посадових обов’язків або їх недотримання залежатиме в подальшому чиєсь життя. Те ж саме стосується і медиків. Щоб у теперішній складній ситуації з коронавірусною інфекцією медичні працівники не втрачали власне здоров’я, а то і життя, про них мають подбати відповідні служби з охорони праці та адміністрація лікувальних закладів. І, власне, медики мають бути найпершим і найпоказовішим прикладом дотримання безпечної праці, вчити громадян.

 Від загальної кількості всіх застрахованих осіб Тернопільської області, які перехворіли на СОVID-19 станом на 28 січня 2021 року,  медичні працівники становлять 6,5 відсотка. Багато це чи мало? Якщо зважати на всі ускладнення та непередбачуваність вірусу – це надто багато. Бо фахові медики, які залишились в Україні, тепер, як кажуть, на вагу золота. І адміністрація лікувальних закладів має про свій кадровий потенціал турбуватися саме тим, щоб мінімізувати ризики, убезпечити від зараження, бо часто вартісне лікування не допомагає.

 В області за участі страхових експертів з охорони праці управління виконавчої дирекції Фонду в Тернопільській області та його відділень за минулий рік розслідувано 860 випадків, пов’язаних з інфікуванням SARS-CoV-2 лікарів. Під час розслідування комісією виявлено 110 випадків інфікування на робочому місці та 750 випадків хвороби медичних працівників, не пов’язаних з виробництвом. Виплати призначаються Фондом на підставі актів розслідування нещасних випадків зараження медичних працівників коронавірусною хворобою внаслідок виконання професійних обов’язків.

Приборкати пандемію шляхом максимального дотримання основних заходів громадського здоров’я – наш спільний обов’язок. Епідемія змусила підприємства переглянути не тільки свої звичні плани, а й ставлення до профілактики виробничого травматизму, особливо до ймовірного зараження працівників новою формою інфекції. Тепер життя і здоров’я найманих працівників напряму залежить від ставлення роботодавців до своїх кадрів. Це ще одна ланка роботи Фонду.

Пригадуєте, як на початках епідемії люди свідомо дотримувались дистанції, ізоляції, користувались повсюдно засобами індивідуального захисту та засобами дезінфекції? Так, бракувало масок, рукавичок, з ажіотажем розкуповувались навіть ті, які не особливо захищали. Найбільшою проблемою для українських медиків, які були на передовій у боротьбі з невідомою хворобою, став саме брак вчасного забезпечення засобами індивідуального захисту. 

Тепер є захисне обладнання, не бракує ЗІЗ та щодня, підкреслюю – щодня  в Україні хворіють на коронавірус від 200 до 400 медичних  працівників. Понад 37,8 тисячі повідомлень про захворювання медиків на коронавірусну хворобу надійшло до Фонду соціального страхування України від початку пандемії,  із них 454 особи померли. А повторне зараження COVID-19 додає до статистики ще більше смертей, бо протікає набагато тяжче.

Тому хочу ще раз нагадати всім жителям краю – дотримуйтесь карантину. Від цього залежить не лише ваше здоров’я і життя, а й усіх, хто поруч. Адже вірус поширюється неймовірно швидко, мутує.

У Фонді роблять усе можливе, аби зменшити навантаження на систему охорони здоров’я, адже чим менше громадян хворітиме, тим менше буде госпіталізовано.

Пригадуєте японський досвід? Ми хочемо отримати чарівну пораду, як швидко стати успішними, а нам пропонують заглибитися в нудні принципи тайм-менеджменту, один з яких – правильна організація свого безпечного робочого місця. Так само не хочемо нічого чути про дотримання карантинних стандартів в умовах пандемії.

Варто сказати, що жоден нормативний документ не змусить людину працювати продуктивно, поки вона сама внутрішньо не перейметься необхідністю оптимізувати свою працю, зробити її безпечною. Очевидно, що японців не потрібно було примушувати і вмовляти: їм властиве прагнення до порядку, і вони звикли працювати в команді, відповідаючи не тільки за себе, але і за інших її членів. Практика показує, що немає нічого складнішого, ніж дотримуватися простих правил. Правил, які рятують життя. У японців це виходить. Коли ж вийде у нас?

Федір Бортняк