Торішньої осені директорка Тернопільської дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча Анжела Доскоч почала шукати для «зоренят» онлайн-конкурси, де діти могли б продемонструвати результати своєї праці й отримати додаткові стимули до неї.

На перший такий конкурс, у листопаді 2020-го, Анжела Альфредівна надіслала запис капели — і та отримала перше місце. Натхнена успіхом, очільниця школи вирішила подати до участі в наступному конкурсі всі хорові колективи, щоб і найменші вихованці «Зоринки» вийшли, так би мовити, в люди. Результат перевершив очікування: молодші хорові групи і хор батьків стали у своїх номінаціях першими, а народна хорова капела і ансамбль учителів завоювали Гран-прі.

Тож, починаючи з осені, до кінця 2020 року нагородний арсенал «Зоринки» поповнився двома Гран-прі з Міжнародного фестивалю-конкурсу «Пектораль талантів» і V International Multi-Genre Festival-Competition of Talents (обидва відбувалися в Києві) й чотирма першими преміями Всеукраїнського пісенного конкурсу «Україна — це світло» (м. Київ), VІ International Multi-Genre Festival-Competition of Talents (м. Переяслав), Міжнародного конкурсу «WORLD ART GAMES» (Іспанія) і Міжнародного конкурсу співаків, музикантів, акторів  «POWER OF MUSIC» (м. Київ).

2021-й приніс іще три Гран-прі, здобуті на VІ Міжнародному багатожанровому фестивалі-конкурсі «Самоцвіти» (м. Львів), XI Міжнародному багатожанровому фестивалі-конкурсі мистецтв «Зіркова Весна» (м. Переяслав) і Міжнародному вокально-хоровому конкурсі «RACCONTO DI PRIMAVERA» (м. Равена, Італія), та першу премію Міжнародного вокально-хорового конкурсу «SPRING SYMPHONY 2021» (м. Прага, Чеська Республіка).

«Статуетки і дипломи організатори конкурсів нам надсилають поштою, — розповідає Анжела Альфредівна, демонструючи виставку найновіших відзнак. — Із деяких фестивалів передали іменні дипломи й медалі кожній дитині плюс дипломи і подяки вчителям та кубки. Але особливо цінні для нас онлайн-зустрічі із журі та відеозаписи їхнього детального фахового аналізу наших конкурсних творів. Стільки хвалебних од нам заспівали!»

Це дуже радує і надихає. Особливо приємно, коли «Зоринка» не тільки витримує потужну конкуренцію, а й залишає позаду професійні хори. Так було на італійському конкурсі «RACCONTO DI PRIMAVERA», де колектив нашої дитячої хорової школи отримав Гран-прі, а хор Київського музичного коледжу — перше місце.

…Розглядаючи кубки й дипломи, усвідомлюю, що кожен із них набуває ще більшої цінності з огляду на специфіку підготовки до конкурсів. Адже тривалий час хористи працювали індивідуально, мікрогрупами, а то й дистанційно. А студія, де робили записи творів, була єдиною «сценою» для них.

Через ті ж карантинні обмеження учителі «Зоринки» не мали змоги влаштовувати на початку навчального року прослуховування в школах, тож перший ступінь цьогоріч менш чисельний, ніж завше. Зате капелу покинуть аж тринадцятеро випускників. І потрібен час, поки новобранці зможуть гідно втримувати високу планку, яку ті їм передадуть.

Та найбільшим розчаруванням року для «Зоринки» стали обмеження на живі концерти. Анжела Альфредівна розповідає, що від торішнього березня капела дала тільки два концерти духовної музики в храмах Тернополя і два дні поколядувала, поки не розпочався різдвяний локдаун.

Торік у жовтні ковід завадив організувати урочисту імпрезу з нагоди 40-річчя хорової школи, якого всі так чекали. А цьогорічного березня «Зоринка» підготувала й так і не показала потужний Шевченківський концерт. До нього увійшли кілька нових творів, яких ніхто в Україні ще не співає. На превеликий жаль, авторка двох із них, композиторка Богдана Фільц минулого тижня відійшла у засвіти. Так і не дізнавшись, чи проб’ється в ефіри радіоверсія цього концерту…

«Поки радіо не готове її поставити в ефір, — каже Анжела Альфредівна і додає: — Але я тішуся, що нам вдається зробити те, що задумали. Навіть у таких умовах. Тільки дуже хочеться усім про це розказати, щоб люди розуміли, як багато можуть наші діти. Саме вони творять хорову історію України і, коли випускаються, то кажуть, що такого задоволення, таких емоцій, які переживають від співу разом, ніде нема. Їх можна отримати тільки в хорі. Я пишаюся нашими дітьми».

Усе Тернопілля пишається! Дивовижно, що найскладніший рік став найурожайнішим на нагороди за всю історію «Зоринки». Раніше за перемогами дітям доводилося їздити, в тому числі за кордон. І їхні батьки не могли дозволити собі більше, ніж одну-дві поїздки на рік. А ковід, поруч із численними заборонами, відкрив перед мистецтвом усі кордони.

Проте кілька дипломів із десяти останніх Анжела Доскоч охоче поміняла б на один із можливістю поїхати на хоровий конкурс і заспівати перед глядачами й журі наживо. А відтак вийти на сцену за нагородою і побачити відблиск заслуженого «золота» в радісних поглядах своїх зоряних хористів, котрі, як часто любив повторювати засновник і керівник «Зоринки» світлої пам’яті Ізидор Доскоч, «можуть усе те, що й дорослі, тільки значно краще».

Ліля КОСТИШИН