Мабуть, багатьом відомий вислів: «Та їх і зі свічкою не знайти»,або «вдень зі свічкою». І можна би сприймати цей вислів лише в тому сенсі, що свічка освітлює, а отже – показує оку де є що, якби не деякі цікаві свідчення, записані на Буковині.

Я можу спокійно розглядати обгорілих самі знаєте кого, або передивлятися відео, як невідомий добрий дрон влітає у ворожий бліндаж, або якогось самі знаєте кого.

Без перебільшення чи не все життя Тарас Кияк боровся за вільну та незалежну Україну. Боровся як мовознавець, громадсько-політичний діяч, академік, професор, чудовий оратор і талановитий педагог.

«Як виростеш, Ладзю, шобис мав три анцуґи», - казала мені баба Ганна, коли я ще ходив пішки під столом. Чому саме три, я не допитувався, але бабине побажання запам’яталося.

Він тримає її на руках. Він – тато, вона – його маленька Валерія. Дівчинка розглядає тата у високій смушевій шапці, сумного дуже тата, і не розуміє нічого. А він стискає дитину в обіймах, ніби крилами обгортає.

За вікном осінь, і зовсім скоро знову сумний тернопільський дощ нагадає, що все буде, як завжди — жовте листя, перший сніг, Новий рік, Різдво, а далі можна починати чекати весну. Чомусь у школі з початком нового навчального року здавалося, що нарешті