Дана гра проводиться вже 15 років поспіль і переважно на Теребовлянщині,  а саме поблизу відомого Підгорянського монастиря в лісі, що вверх на горб від с. Зеленче. Якщо сказати, що вона подобається дітям, то це нічого не сказати… Школярі старших класів просто в захваті від неї, адже окрім цікавих різноманітних квестів, які розвивають не лише їх фізичний стан, а й розум, вони нарешті опинилися, з’єдналися з природою, звільнились від опіки школи, родини. І на диво, тут, в лісовому таборі діти вели себе чемно, дисципліновано, більшість з них робили це самі, лише зрідка декого з них інструктори та куратори поправляли. До того юнаки відчули й повстанський дух, на собі практично випробували як жилося героям в лісовому підпіллі в любу пору року, а ще ж їм приходилось неабияк воювати, виборюючи волю, правду й честь для кожного українця.

Передісторія «Легенди УПА» та організація гри

Засновниками цієї гри ще в 2003 році є представники відділу сім’ї та молоді, управління освіти і науки ОДА, Тернопільського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної ГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес», а з організаційними питаннями допомагала Теребовлянська РДА. Всі ці державні установи й фінансували захід, багато працівників вказаних установ та організацій прийняли безпосередню участь у грі. І хоч цього року погода не сприяла відразу, пізніше таки  відбулося урочисте відкриття табору, під час якого виступили представники обласної та районної влади, а священнослужитель благословив дітей на особисті звершення.

Організація та спосіб життя дитячого табору базується на принципах повстанських таборів, також назви та лексика наближена до тернистих бойових часів УПА.

На великій горбистій галявині з улоговиною посередині розмістилися дитячі намети та намети керівництва, харчоблок  - їдальня під відкритим небом та польова кухня, склад дров. А в улоговині, яка ніби розмежовувала табір на дві частини, були встановлені стенди з ілюстрованою історією УПА, в центрі – банер червоно-чорного повстанського стягу з надписами «Слава Україні!» та «Героям слава!» До речі, тут гості й таборовики найбільше фотографувалися. У всьому таборі підтримувалася зразкова чистота та порядок, неподалік в лісі облаштували тимчасові туалети, як повстанці казали – виходки.

Ось що розповів про змагання комендант табору, 20-річний тернополянин Василь Панькевич: «До участі в нашій грі кожного року запрошувалися учні старших класів(10-11кл.) всіх районів Тернопільської області, а в останні роки й учні територіальних громад. Цього разу прибуло поза 200 учнів і ми сформували з них 17 команд, як у нас кажуть, роїв. Наші учасники живуть за принципом таборів УПА, розділені по секторах. У нас є провід табору, який відповідає за наповнення програми і за все, що тут відбувається. Наприклад, бунчужний табору керує всіма роями табору, він же дає завдання, контролює їх виконання, а також стежить за дисципліною. Комендант табору, функції якого доручив провід мені, слідкує за загальним станом табору, його функціонуванням, до прикладу – чи є питна вода в достатній кількості, чи злагоджено працює харчоблок, чи вчасно виконуються всі елементи програми, за інструкторів на етапах, щоб всі етапи проходили вчасно за заздалегідь визначеною програмою,  та за всім, що діється в таборі.

До речі, кожен рій має роєвого, це найактивніші учні, також всі рої мають свої власні назви. За правилами у рій має входити рівна кількість дівчат і хлопців, максимально по 5, але практично як вже в кого виходить. Крім того, з учнями прибувають двоє дорослих, це переважно вчителі фізвиховання, військової підготовки, або й інші.

Сьогодні рої будуть проходити смуги перешкод, де покажуть свою туристичну техніку та пейнтбол, а завтра з 5 год. ранку і десь до 9 години діятиметься власне тернова гра з елементами орієнтування на місцевості та частковою імітацією боїв повстанців. Ввечері за звичаєм проходитиме ватра знайомств, під час якої кожен зможе розповісти про себе, свій край, школу, друзів, плани на майбутнє тощо. Також завжди у нас провадяться інтелектуальні змаги – це інтелектуальні ігри між командами, тобто відповіді на запитання з лімітованим  часом. І вже в кінці за підсумками всієї гри визначатиметься найкращий рій, ройовий».

Що ж доброго дає гра «Легенда УПА» самим дітям? Завдяки даній грі старшокласники загартовують свої волю та характер, в них підноситься національно-патріотичний дух, становляться принципи людської гідності, соціальної і громадської активності, власної відповідальності. Діти стають активнішими, більше цікавляться традиціями та історією України.

Неопосередкована участь у пейнтболі та позитивна енергетика в колі добрих людей

Що ж, переходимо до найцікавішого, до безпосередньої участі в одному із змагів – пейнтболі, в якому автору цих рядків пощастило побувати вперше в житті завдяки теребовлянцю, досвідченому пейнтболісту та голові ГО спортивного клубу «Вікінг» в Теребовлі Андрію Вінницькому. Цей енергійний та життєрадісний молодий чоловік немаленького зросту та немаленької ваги(поза 100 кг), тяжкоатлет із відповідними званнями, приймав участь свого часу в багатьох дорослих іграх пейнтболу, які звуться страйкбол і де брали участь за його словами навіть кадрові офіцери та бувші афганці, де гра наближена до справжніх бойових дій, де і кулі інші, інші й відстані та перешкоди. На грі «Легенда УПА» його всі знають і завдяки йому ми познайомились із інструктором пейнтболу, тернополянином Богданом Яремком, який, як виявилося, очолює тернопільський пейнтбольний клуб «Легіонер». Та все за чергою.

Перед грою комендант табору вишикував всіх учасників та зробив перекличку, виявилося, що одного рою бракує. Тож, за це всім було запропоновано прийняти упор лежачи на витягнутих прямих руках та віджиматися з промовлянням-кликанням «п’ятий рій» доти, доки він не з’явиться. Так тривало щось із 5-7 хв., не всі учасники дотримувалися вказівки керівника, особливо дівчата, дехто з яких просто полягав на животи, але це ж діти, тому все було переведено в жарти. Рій таки прибув і повідомив про вагому причину затримки – вони закінчували брати участь в іншому змазі. Далі перед огородженою високою сіткою територією гри в пейнтбол, так метрів 70 на 50, інструктор Богдан Яремко детально розповів про правила гри, бо не всім учасникам доводилося брати участь у подібній грі. Він зокрема сказав: «Пейнтбол — це командна гра з застосуванням ручної пневматичної зброї (маркерів), яка стріляє капсулами з фарбою, що розбиваються при ударі по мішені, фарбуючи її. Існують два різновиди пейнтболу: спортивний пейнтбол та тактичний пейнтбол. За своєю манерою гра імітує швидкоплинні вогневі контакти на обмеженому просторі. Ігри проводяться на лісових або відкритих полях, у приміщеннях, із природними або штучними перешкодами й укриттями. Розрізняють пейнтбол як вид відпочинку — для всіх охочих; як спосіб тренування — для охоронців, поліцейських або спецназу; і як спорт — для турнірних команд. Ось це маска. Гравець, зобов'язаний носити маску, спеціально виготовлену для пейнтболу, в межах ігрового поля. Максимально допустима швидкість вильоту кульки — приблизно 91 м/с, при попаданні в око може призвести до серйозного травмування гравця. А це маркер (зброя), він складається з самого маркеру, балону з газом та ємності для кульок – фідеру. Фарба до кульок виготовлена на основі харчових компонентів, цілком безпечна для організму (навіть якщо попала до роту), легко змивається. Оболонка кульки має желатинову основу. Сьогодні ми гратимемо за класичним принципом – стінка на стінку. Гравці розподіляються на рівні за силою і вражають кожного в протилежній команді. Уражені гравці покидають поле до кінця гри, також виходять з гри ті, у кого закінчилися набої, заправка кулями і стислим газом під час гри заборонені».

І ось гра розпочалася. Автору цих рядків також дісталась маска, але замість маркера в руках були фото і відеокамери. Зрозуміло, поміж бійців на ігрове поле не пускали, доводилось бігати по периметру та ловити прекрасні, захоплюючі миті. А вони дійсно були захоплюючими, стало зрозуміло, що відчувають діти, особливо, які грають вперше. З’явився азарт і хоч це заборонено правилами, все ж одного разу мимоволі вирвалося до одного хлопця, який заліг та стріляв здалеку: « Йди на зближення, ховайся за деревами, так швидше поцілиш!» Ледь не вирвалося – «йди в рукопашну…» І що? А таки хлопчина послухав і швидко «вклав» двох супротивників. А кулі поряд хвиськали об землю та дерева, свистіли… І здавалося, що то справжній бій. Трапився й інший рідкий, за словами інструктора, випадок. В одному із змагів між командами на «полі бою» залишились дві дівчинки, одна маленька та тендітна з Борщівщини, інша немаленька й високого зросту із Микулинців. Вони ніяк не могли перемогти одна одну, до того час закінчився. Тому була призначена дуель. Супротивниці стали відкрито в повний зріст навпроти із «зброєю наголо» на визначену інструкторами відстань та почали стріляти за командою. І…, і перемогла маленька борщівчанка. Який же був у юнки захват, слова так і сипались з неї бджолиним роєм, а у іншої дівчини був розпач, вона ледь не плакала, та інструктору вдалося  заспокоїти її.  

В змазі по пейнтболу місця були зайняті такі: 1. Байковецька ОТГ, 2. Бучацький район, 3 місце розділили Заліщицький та Збаразький райони.

В загальному підсумку  гри «Легенда УПА-2018» переможцями та призерами стали команди:  1 місце Байковецька ОТГ, рій № 1; 2 місце Бучацький район, рій № 4; та 3 місце Тернопільський район, рій № 15.

Більше фото можна переглянути у соціальній мережі Facebook.

Віктор Аверкієв