Василь Дерій – один із провідних українських  вчених у галузі бухгалтерського обліку, економічного аналізу та контролю, доктор економічних наук, професор кафедри обліку та оподаткування підприємницької діяльності Тернопільського національного економічного університету, академік Академії економічних наук України, педагог. А ще поет, літературознавець.

Можна тільки уявити наскільки зайнятий цей чоловік. Однак коли опановує спрага за колективом друзів-однодумців, вибирає хвильку часу і поспішає… до світлиці Тернопільської обласної організації НСПУ, де щомісяця збираються літоб’єднанці з усіх куточків Тернопілля. Це чи не єдиний в Україні поет, який значну частину своїх творів присвятив… цифрам, балансу, аудиту, бухгалтерам. Навіть пісні у нього є на цю тему. Майже класичний випадок із популярної колись в народі серії на тему про фізиків і ліриків. А починав свій трудовий шлях Василь Дерій у  1982 році, очоливши бухгалтерську службу  колгоспу «Золота нива»  (с. Буряківка  Тернопільської області).  У його житті були різні посади, серед них - провідний спеціаліст групи  з організації обліку та звітності в сільськогосподарських підприємствах Агропромислового комітету Тернопільського області. У Тернопільському національному економічному університеті пройшов шлях від асистента до професора кафедри.

Сьогодні він автор (співавтор) понад 270 наукових і навчально-методичних праць, в тому числі 7 монографій,  10 підручників,  навчальних посібників. Бере активну участь у громадській та науковій роботі. Член Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України, Ради Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, Вченої ради Тернопільського національного економічного університету,  Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій. Заступник головного редактора наукового фахового журналу «Вісник Тернопільського національного економічного університету», входить до складу редакційної колегії журналу для дітей України «Дзвіночок».

Під науковим керівництвом ювіляра успішно захищено 5 кандидатських дисертацій. Понад 20 разів виступав в ролі офіційного опонента по захисту кандидатських і докторських дисертацій. Неодноразово був науковим керівником і виконавцем науково-дослідних робіт, науковим керівником магістерських та бакалаврських дипломних робіт.

Наукова сфера і література – це своєрідні два крила у Василя Дерія. У його творчій скарбничці збірка віршів для дітей «Мій Букварику, Букводарику» (1996),  лірична збірка – «Пора каштанового цвіту»  (2001),  пісенні збірники «Мамині турботи» (1997 та  2003) у співпраці з українським кримським композитором Віталієм Лазаренком. Кілька десятків літературно-критичних статей, сотні публікацій у друкованих та електронних періодичних виданнях. На його слова написано майже 50 пісень, окремі з яких звучать у виконанні вітчизняних професійних і аматорських творчих колективів та артистів. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Іванни Блажкевич (2001). Тож вітаємо пана Василя з особливим у його житті днем народження – ювілейним! Від «Золотої ниви» до «Дзвіночка» –  життя мов на долоні.

Баланс вірша

Складаю баланс вірша.

Пасую слово до слова.

Тихше, сусіди, ша!

Думка в поета здорова.

Кожна блаженна мить,

Що породила слово.

Чуєш? Душа дзвенить,

Щоб відтворитися знову.

Аудит

Оцінімо сповна аудит –

Визначну його в бізнесі роль.

Аудитор, як слідопит,

Проведе бездоганно контроль.

В когось вийшов довіри кредит

І надії на краще нема –

Допоможе  тоді аудит,

Що  незручності обмина.

Як в бухгалтера знань дефіцит,

А процес обліковий трива,

Аудитор знавець – ерудит

Підбере зрозумілі слова.

Від розорень надійний щит

І від збитків широка межа,

Незалежний контроль – аудит

Глибиною своєю вража.

Подяка Богу, що душа жива

(Диптих)

І

Подяка Богу за мій кожний крок,

За подих вільний, непросту удачу.

І за безцінний мудрості урок,

Який за серцем на роках відзначу.

Подяка Богу, що я йшов вперед,

Коли стіна з’являлась попереду

І за кохання надсолодкий мед

Й за гіркоту, як доважок, до меду.

Подяка Богу, що душа жива

І хоче щастя сонячного ранку,

Де так доречні теплоти слова

І прохолода в глиняному збанку.

Подяка Богу за усе, усе,

Що вже минуло та що бути має,

Що рік майбутній долі піднесе

І як любов нас міцно об’єднає.

Подяка Богу, що душа жива! …

Не спи, поезіє!

Не спи, поезіє, не спи!

Я доторкнувся мимоволі

до меду слова, краплі солі

від учорашньої сльози.

Не спи, поезіє, не спи!

Буди мене, коли захочеш,

щоб відшукати щось пророче

у нерозпізнані часи.

Не спи, поезіє, не спи!

Василь Дерій