Творчий вечір під назвою «Де осінь з весно обнялися» теребовлянського поета, який родом із вище вказаного села, що за 18 км від Теребовлі, відбувся першого серпня 2021 року в сільському клубі.

На захід приїхало багато теребовлян, а також прибули сільські мешканці порадуватися за земляка. І приємним є те, що поприходило й багато молоді, а також завітали однокласники пана Романа, учні, його сподвижники по поетичній ниві, люди, з якими чоловік раніше працював у Теребовлянському профільному школі-ліцеї, в інших місцях.

Добре посприяли проведенню творчого вечора Кобиловолоцький старостат (в особі старости Володимира Кочкури), інструктор клубу ЦКІД с. Довге Оксана Гойсалюк.

Зрозуміло, всіх відразу зацікавило чому ж то цього разу пан Роман вирішив провести творчий вечір в рідному селі, а не як раніше – в Теребовлі, а також – де ж то все таки осінь з весною обіймаються. Ось, що відповів на ці запитання Роман Шкварок: «Щоб я провів вечір в селі, мене попросили мої друзі артисти, бо їх цікавило село, люди в ньому, як вони сприймуть мою творчість. А де, як і коли осінь обіймається з весною я не скажу, ви побачите та зрозумієте самі в ході заходу».

Ведучою на вечорі була теребовлянська просвітянка Надія Хома. Вона на початку коротко розповіла про життєвий та творчий шлях Романа Шкварка, а також в ході заходу прочитала ряд його віршів. І сам пан Роман також продекламував декілька своїх віршів. На його поетичні слова створено більше тридцяти унікальних пісень, неповторних, прекрасних. Музику писали для них теребовлянські композитори – Заслужений працівник культури України і викладач Теребовлянського коледжу мистецтв і культури Василь Сорока, Заслужений працівник культури України і заввідділом Теребовлянського ЦКІД Ігор Бойчук, педагог Теребовлянського профільного ліцею Богдан Твердохліб. На вечорі було виконано більше двадцяти пісень на слова Романа Шкварка різними виконавцями. Це зокрема були: Заслужений працівник культури України і викладач Теребовлянського коледжу мистецтв і культури Іван Громик(виконав ряд пісень, зокрема – «Дощами плакала весна», «Полинове вино» і як подарунок - «Любов моя», інші), Ігор Бойчук прибув із теребовлянською молодою солісткою, учасницею Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів Діаною Бернат, які співали як дуетом, так і поодинці(дует – «Краса жіноча»,  І. Бойчук - «Сповідь», «Не плач гітаро», «А душа болить», Д. Бернат – «Міраж»).  Ви лише погляньте на назви пісень Романа Шкварка! Та в них самих закладені величезна енергетика добра. А ви пили полинове вино? Мається на увазі – і натуральне, і символічне, про які якраз і йдеться в пісні.

Першість виступу того вечора було надано солісту та учаснику Струсівської Заслуженої  капели бандуристів, нинішньому директору Теребовлянської профільного ліцею пану Олегу Архитко. Він виконав пісню «Сторона». За ним виступили працівники ліцею – Богдан Твердохліб, який на даному вечорі був і діджеєм, він же забезпечив захід і своєю власною звукопідсилюючою апаратурою, він також є й композитором та неабияким піснярем, виконав пісні «Ода селу», «Осінній блюз», «Теребовля моя». Інші працівники ліцею – Любомира Колодійчук та Богдан Палюх(учасник Струсівської Заслуженої  капели бандуристів)  виконали дуетом «Не падай жовтий лист» та «Осінній сад», а пан Богдан ще й «Дівчина з карими очима». Василь Сорока заспівав присутнім «А лелеки додому летять», «Не попрощались, не обнялися». Всіх порадував своєю власною жартівливою піснею теребовлянський поет Ярослав Дзюрбан. Виступила й онука Романа Шкварка Ліля Предик з піснею дідуся «Ти пригадай».

Всі без винятку виступаючі – друзі Романа Шкварка, тому кожен з них після своїх виступів дякував за дружбу й неабияку творчість поета та бажали многії літа. А ось ведуча Надія Хома поділилася для загалу однією, нібито таємною, подією: «Одного разу, так вийшло, я дала почитати вірші про кохання пана Романа одним молодим людям. Все б нічого, але вони чомусь запитали було, - А скільки років цьому поету? – Зрозуміло, я тут таки й відповіла, що він молодий, молодший за них. І скажу вам, я таки не покривила душею, адже в Романа душа можливо молодша за всіх присутніх тут». На таке роздалися бурхливі оплески та репліки підтвердження слів ведучої.

Романа Шкварка вітало багато людей, слова всіх неможливо передати. Багато з них дарували словесно пану Роману і свої вірші. Так теребовлянець, поет, краєзнавець, публіцист і архітектор за фахом Микола Ковальчук сказав: « Пан Роман, як ми знаємо всі, педагог-математик за професією. Є така загальна чомусь думка, що математики й технарі – то сухі люди. – Пан Роман жартівливо під час цих слів мацає себе по тілу й каже, що то так і є. Всі сміються. А пан Микола продовжує, - Але, як ми бачимо, що ця аксіома зовсім не відповідає дійсності, адже вірші поета особливі, ніжні, вони вражають до глибини глибин серця. А про кохання його вірші дійсно молодечі. Напевно то нинішній сплеск, вихід всіх життєвих почуттів Романа. Зичу здоров’я та нових творчих злетів!»  Пан Микола подарував поету з авторським автографом декілька збірок своїх віршів, а також останню публіцистику, фоліант «З Україною в серці. Книга пам’яті Теребовлянщини», де детально описані події, історичні місцеві постаті героїв-борців за наше майбутнє з багатьма давніми фото.

Василь Сорока, який створив музику чи не до половини віршів Романа Шкварка, поділився своїми враженнями: «Скажу вам, що вірші Романа не для читання зовсім. – Всі нерозуміюче відкрили роти, а той продовжує, - Так не для читання, а для глибоких роздумів, кожна лінійка вірша заставляє мимоволі задуматися, порівняти із навколишнім, із своїм життям та своїми відчуттями. Я радий, що ми співпрацюємо з Романом на цій ниві!»

Неможливо не згадати й слова Ярослава Дзюрбана про Романа Шкварка, як про особистість: «Ви знаєте, шановні, якби всі люди на нашій планеті були такими як Роман, найперше, добрими, чесними та правдивими, то не потрібна була би й поліція, та всі правоохоронні, контролюючі органи. А вірші його неперевершені!»

То, що, шановні читачі, ви зрозуміли тепер де, як і коли можливе таке явище, як обійми осені та весни? Осінь і весна в розумінні Романа Шкварка це вік людський. І це, коли він немає ніякого значення, коли старше покоління розуміє молодше та навпаки, коли в них цілі, мрії та інтереси грають спільну мелодію добра. Немале значення має й те як це проходить. В нашому випадку – за допомогою душевних віршів, з яких неможливо пізнати вік поета, тому, що він пише для всіх і для молоді в тому числі. А коли ж то буває таке? Та завжди. Тоді, коли, наприклад, зустрічаються покоління ось на таких форумах та всі як один заворожливо слухають реалістичні слова про все на світі, найбільше про найвеличніше почуття серед людей – кохання. І тоді у всіх присутніх душі звільняються від тілесних оболонок та у вишині з’єднуються в одну спільну й пестять добром навколишній світ. 

Віктор Аверкієв

Більше фото можна переглянути тут: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.4477809852269247&type=3