«Якби зібрати всіх учнів цього вчителя і вони взялися б за руки, то це був би ланцюг доброти і щиросердечності, який простягнувся б аж ген… до Перемишля». Ці слова про Богдана Головина, належать  голові Тернопільської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, почесному члену Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Степану Костюку. З його ініціативи й започатковані І Всеукраїнські Головинівські науково-краєзнавчі педагогічні читання «Осердя інтелекту нації – просвітництво», приурочені 95-річчю від Дня народження відомого педагога, публіциста, краєзнавця, громадського діяча  Богдана Головина.

Урочистості відбувались у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, де зібралися друзі пана Богдана. Серед них музейні працівники нашого краю (с. Біла, с. Денисів, Підгаєччина, м. Збараж), громадські діячі, онук Тарас із дружиною Тетяною, всі, хто його добре знав і ревно й шанобливо береже про нього світлу пам’ять. З вітальним словом до учасників читань звернувся директор ТОКМ Ярема Щатарський.

— Я добре знав пана Богдана, – згадує модератор зустрічі Степан Костюк. – Це був неперевершений оптиміст. Не було такого тижня, щоб він не прийшов до музею. Для нас, сучасників, і для майбутніх поколінь він назавжди залишиться людиною-легендою, вічним просвітянином, бо завжди був на своєму місці. У той непевний час підтримував зв’язки із відомою Едітою Поздняковою, яка єдина «тримала» прапор України на протилежному кінці Радянського Союзу. Постійно перебував у русі, у поїздках, одним словом – у дорозі.

Богдан Савак – директор Денисівського краєзнавчого музею, почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта», згадуючи відомого просвітянина, торкнувся основних віх життєдіяльності знаного українського священника, диригента, громадсько-освітнього діяча, вихідця із Денисова Йосипа Вітошинського («Йосип Вітошинський – сподвижник просвітництва у Галичині»). Про унікальне видання –  Євангеліє 1667 р. – музейний артефакт з фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля», познайомила присутніх Наталія Ганусевич, молодший науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля» (Збараж).

Дарія Чубата, почесний голова Тернопільського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка згадувала про плідну співпрацю із Богданом Головиним.  Про значиму роль вчителя і наставника у розбудові структури «Просвіти» Тернопілля наприкінці ХХ століття розмірковував Петро Шимків, почесний голова Тернопільського обласного об’єднання «Просвіта». Святослав Абрам’юк, голова Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Михайло Ониськів – заслужений журналіст України, просвітянка Анна Савка – у кожного знайшлося своє особливе слово на пошанування постаті Головина. Ярослава Павлів зупинилася на співпраці Богдана Головина з осередками «Просвіти». Кожний з них визбирував із схронів пам’яті найцінніші спомини і ділився ними із присутніми. Петро Шимків запропонував одній з вулиць міста присвоїти ім’я та прізвище згаданого просвітянина. Ось що розповіла просвітянка Ярослава Павлів:

— Перший кіоск на базарі з українськими книгами з’явився саме завдяки Богданові Головину. І коли довкола почав обростати іншими кіосками, зрештою – загубився серед них, тоді ми пішли до директора базару. Той довго не зволікав, дав вказівку звільнити місце біля його офісу. І це було дуже правильне рішення, адже до директора приходило багато людей з різними питаннями. А ще пан Богдан дбав про розвиток «Молодої Просвіти». Дуже часто бував у первинних сільських осередках. Село Вербів не раз відвідував: був на ювілеї першої згадки про нього, на перезахороненні о. Кушніра та інших подіях.

Михайло Ониськів, заслужений журналіст України:

— Його постать – це незбагненна сила духу. Багато зробив для поширення імен призабутих, зацькованих, репресованих. І ще одна його заслуга – маємо Національну спілку краєзнавців, Наукове товариство імені Шевченка. Активно друкувався у започаткованому мною і директором видавництва «Збруч» Куневичем фоліанті «Тернопілля-95» , аж до 1999 року.

Роман Марцелюх – заступник директора краєзнавчого музею поділився вражаючою історією про незбагненний перехід у Вічність сестри Касіяни і про те, яке цікаве дослідження з цього приводу написав колись Богдан Головин. Завершальним акордом події стала виставка фондових матеріалів «Сторінками творчої праці» (95-річчя від народження краєзнавця, просвітника Богдана Головина), яку презентувала, завідувачка відділу науково-просвітницької роботи Тернопільського обласного краєзнавчого музею Наталя Українець.

Упродовж нелегкого життя у часи радянщини, пан Богдан ніколи не опускав рук, не впадав у відчай, завжди за будь-яких обставин займав тверду громадянську позицію. А позиція була одна – незрадлива і щира любов до рідної України. Його напрацювання – це понад 450 статей, нарисів, рецензій, довідок про українських письменників, науковців, священиків, учасників ОУН і УПА, громадсько-політичних діячів. Він видав 8 книжок,  загалом опублікував понад тисячу різножанрових матеріалів, а перша замітка була надрукована ще в 1948 році в армійській газеті. Статті Головина  не подобалися кадебістам, і вони наказали тодішньому редактору Тернопільської районки не друкувати освітянина. Однак, прихильні до позаштатного автора керівники газети порадили йому підписувати публікації псевдонімом. Так на шпальтах газети з’явився Богдан Кузик, Богдан Горбачівський, Теодор Хуторянин, Тарас Чепіга…

Богдан Головин – уродженець села Золотковичі, нині Мостиського району Львівської області. Заслужений працівник освіти України, член українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Української світової спілки професійних вчителів, НСЖУ, НТШ, ВУСК. Почесний член Всеукраїнського товариства «Фундація духовного єднання України», колишній, а згодом почесний голова правління Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Співпрацював з альманахом «Богослов’я» у Римі (Італія), дописував про підпільну діяльність греко-католицької церкви.

 

 

Фото Валентини Семеняк