Різдвяне вітання духовенству, чернецтву і всім вірним Чернівецької єпархії Православної Церкви України.

Христос Народився

Свята Церква сьогодні з ласки Божої знову переживає священні хвилини таїни предвічної любові Бога Спасителя. Знову серце віруючих заглиблюється і насичується пізнанням жертовності Бога людству, і людина приносить себе в жертву Богу.

Свята Церква сьогодні згадує створення світу, людини, її відпадіння від Бога і повернення знову в лоно предвічної Божої любові. Христос є Бог, але народжується у світ як Людина. Діва Марія за законом в сороковий день приносить Свого Сина Богу в дар, і викуповує Його у Бога як первістка. Син Божий стає одним з нас, — людей світу. Спаситель, ставши смиренною Людиною, приносить Себе, як Людина, від людства в дар, в жертву Богу. І був Авель пастир овець, а Каїн хлібороб. Через трохи часу Каїн приніс від плодів землі дар Богові і Авель також від первородних стада свого. Людство обрало жертву як спосіб примирення з Богом, тому Спаситель приносить Себе в криваву жертву Богові.

Від днів Каїна і Авеля кров жертв щодня обмивала землю від прокляття і дим всеспалення безперестану сходив до Неба, як жертва кадильна. Людська свідомість жахається цих кривавих жертв, але на останній своїй глибині релігія є не що інше, як жага Бога: Жадає душа моя Бога живого. Про жертви і жертвоприносини написано без числа настанов, а також про користь від них. І яка б не була цінність всіх цих пояснень, безсумнівним залишається те, що людина зверталася до Бога і незмінно заявляла потребу принести Йому себе в дар, в жертву, віддати Йому найдорогоцінніше з того, що вона має — своє життя, саму себе.

Людина прагне Бога. Це значить, всією істотою прагне довідатися, що Він справді є, що поза Ним — небуття, морок, порожнеча і безсмисле буття, тому що в Ньому і тільки в Ньому — й причина нашої появи, зміст і мета буття і радість усього що існує; це означає жертовно знайти спілкування з Ним, полюбити Його всім серцем, всім розумом, всім єством своїм. Нарешті, це значить вивчити і пізнати всю безмежну нашу відірваність від Нього, нашу страшну провину зради, нашу самітність і безпорадність у цьому відриві, усвідомити злочин, що людина не захотіла Бога і відірвалася від Нього. Сум по втраті; не знайти освячення, не бути невинним, не перебувати в єдності з єдиним Святим, Предвічним Богом, Богом любові.

Людина будує свою релігію у своїх жертвах, але ця релігія і ці жертви не можуть спасти людини від поневолення гріху і смерті, як той, хто падає у прірву не може сам зупинити свого падіння, сам визволити себе, чи мертвий сам себе воскресити. Всі жертви були неспроможні знищити гріх і відновити повноту загубленої людиною єдності з Святим Предвічним Богом. Про немічні жертви апостол Павло навчає: вони ніколи не зможуть зробити досконалими тих, що приносили їх… . Гріх — це не вина, яку можна загладити і надолужити, внісши нехай і найвищу ціну. Гріх — це, найперше, відрив від Бога — Джерела Самого Життя, і тому — це відпадіння, мука і смерть. І немає в цьому впалому житті, цілком підкореному закону гріха, сили, яка могла б саму себе зцілити, знову наповнити Життям, заново зробити освяченою. Людина в приношенні жертв засвідчує свій порив, жагу Бога, каяття, але спасти людину може тільки Бог. Тільки Він благоволив сповнити те, про що всі жертви залишаються малозначним благанням, чого всі вони були сподіванням, прообразом, передбаченням.

Господь Бог побачив жертовний порив впалого створіння і в останній, звершеній, всеосяжній жертві виконав благання людини. Господь віддав Сина Свого Єдинородного на спасіння світу. Син Божий з милосердя на немічний порив людини відізвався і, ставши Сином Людським, народився в світ, і приніс Себе в жертву за життя світу. Церква Христова сьогодні урочисто прославляє народження Сина Божого, Спасителя нашого Ісуса Христа. Прихід Його благості і любові до впалого людства оспівали ангели на полях віфлеємських. Його народження, затривожило пекло в особі Ірода.

В Ісусі Христі Бог так полюбив світ, що віддав Сина Свого в жертву за тих, що жертовно люблять Його; так само людина полюбила Бога, що в мученицькій жертві віддала себе Йому до кінця. В цій двоєдиній жертовній віддачі нічого не залишилося не відданим, і у всьому запанувала любов; любов Отця, що приносить Сина в жертву; любов Сина, що розпинається, — приносить у жертву Себе; любов Духа Святого, що торжествує через жертву Христа, — у жертовності людини. Все те, що свідомо чи несвідомо, таємно чи відкрито, частково чи цілком вкладала людина у свої жертви, все те, чого сподівалася від своїх жертв, і, навіть, те, що не могло прийти на серце людині, все це стало виконаним, звершеним і дарованим — один раз і назавжди — у цій Всесвятій Жертві, Жертві всіх жертв.

Дорогі отці, дорогі брати і сестри, вітаю Вас з Різдвом Христовим, з жертовною Таїною Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Син Божий став людиною, бо благоволив жертовну любов винагородити обожненням людської природи. Всемилостивий Господь прийшов до нас, що впали в зло, і приніс найбільшу і Найсвятішу Жертву — Жертву Любові. Він від нас, Свого створіння, очікує подібної, найвищої жертовної любові, яка могла б в Таїні поєднатися з любов’ю Божественною і вчинити людську природу Подобою Божою. Нехай ця Свята Жертва Боголюдини освятить нас, вирве з кайданів зла, і піднесе до святості в Бозі.

Христос Народився. Славімо Його.

Митрополит Данило