У медицині прийнято вважати, що коли у людини перестає битися серце, вона входить у першу стадію вмирання, так звану клінічну sмерть, і може бачити незвичайні речі.

Якщо по правді, то звичайний стаціонарний телефон у моєму домі давно не потрібний, бо всі домашні мають мобільні. Але…

І хоча вони-Янголи не людської природи, вони теж іноді змучуються. Сьогодні удосвіта старшому Янголу доручили молодшого, аби поділився знаннями та готував собі заміну. Летять вони над нашою планетою, от молодший і питає.

Від гарячого подиху червоних тюльпанів, що ними навесні вкривалася вся долина Смерті, не залишилось й сліду. Щороку тюльпани раювали тут півтора, або від сили два тижні.

Жив колись на світі чоловік, якого всі прозивали диваком тільки за те, що понад усе любив слухати як перешіптувалися поміж собою оксамитові трави, як жебоніли лісові потічки, як гучно витанцьовували на дахах дощові краплини, сміялося сонячне проміння

У своєму блозі bogoslov.org тернопільський священик отець Євген Заплетнюк розповів неймовірну історію про “Один із найбільш вражаючих експонатів Бережанського краєзнавчого музею. Ця вервичка, що на фото на перший погляд – нічого незвичайного.

Я повільно спускаюся по слизьких сходах, побоюючись впасти. Пакети в обох руках для рівноваги, хоча з більшою радістю я б тримався за поручні, але до них туляться торговці всякої дурницею і жебраки.

Спонтанність – запорука успіху Сьогодні нікого не здивуєш відвідинами закордоння – все ж не совєцькі часи, коли поїздку «за бугор» треба було вимріяти, вистраждати, заслужити бездоганною поведінкою і відданістю ідеалам соціалізму. Тепер жителі прикор

Люди недарма кажуть: «Не оціниш, поки не втратиш». У житті я втрачала багато і часто. Та чи не найболючішою втратою, стала смерть сестри, з якою ми разом росли. Вона була молодшою від мене на два роки. Коли лікувалася в онкодиспансері, я допомагала

Сергій Притула у себе на сторінці у фейсбуці розмістив пост, у якому написав про Миколу з Коломиї, який пожертвував на армію 40 000 доларів.

Цьоця Геля – це рідна тітка мого чоловіка. Маленька, худенька (через вічні пости), вічно усміхнена, із великими, як у Матері Божої, сяючими очима на виду. Ніколи не була одружена. Все своє коротке життя присвятила святій Церкві та… дітям.

Розповідь Галини Пилип'юк (Молявчик) із села Добривода Радивилівського району, що на Рівненщині Щодо кате¬горії депортованих із Західної України у 1940-1941 роках, то тут розкриті далеко не всі білі плями нашої історії. Більшість із тих, кому дове

35-річний Ярослав з Тернопільщини чотири роки працював у Росії. Поїхав на заробітки через москвичку, у яку закохався.